Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

9 грудня 2011 р.

Формування навичок критичного мислення учнів в процесі використання Інтернет-ресурсів на уроках історії

Стаття друкується за посібником: Д.Л. Десятов "Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні історії. - Х.: Вид. група "Основа", 2011. - 111с. 
Проблемі розвитку критичного мислення учнів в процесі використання школярами Інтернет-ресурсів приділяється на сьогоднішньому етапі розвитку методики навчання історії недостатньо уваги. Методисти та вчителі, розробляючи методику розвитку критичного мислення учнів, в основному зосереджують свою увагу на використанні традиційних джерел інформації: авторського тексту підручника, історичного документа, фото, карикатур тощо. Але якщо не проводити спеціального, цілеспрямованого навчання, учні можуть навіть і не підозрювати про необхідність критичного оцінювання Інтернет-ресурсів, використовуючи відповідні методи, прийоми і стратегії критичного мислення.
         Школярі часто вважають, що відомості, розташовані на веб-сайтах, завжди достовірні й не містять помилок, тому ці дані можна активно використовувати без будь-яких застережень. Інтернет, як величезна довідково-інформаційна система, перетворюється для школярів в самодостатнє та анонімне джерело інформації, що не потребує перевірки. Однією з причин такого ставлення до Інтернету є попередній досвід учнів. Школярі здебільшого в школі користуються надійними друкованими джерелами інформації (підручниками, посібниками). Отриманий таким чином досвід дозволяє їм переносити якості надійності й достовірності на всі інші джерела інформації.
В цьому розділі ми спробуємо відповісти на наступні питання: «Якими знаннями та вміннями повинні володіти учні, щоб критично оцінювати Інтернет-ресурси? Які методи та прийоми може застосувати вчитель в процесі навчання історії, щоб сформувати в учнів вміння та навички критичного оцінювання Інтернет-ресурсів?».
Мережа Інтернет пропонує дуже багато різноманітних сайтів, тому на початковому етапі навчання учнів критичного оцінювання Інтернет-ресурсів спочатку потрібно навчити школярів їх розрізняти. Для цього можна скористатися найпростішою класифікацією, в основі якої лежить мета створення веб-сайту. За цією ознакою Інтернет-ресурси умовно можна поділити на чотири групи: комерційні, інформаційні, розважальні, пошукові системи та каталоги [32, 39]. Найчастіше в процесі навчання історії вчителі та школярі використовують інформаційні Інтернет-ресурси, які в свою чергу можна класифікувати на сайти новин, ЗМІ, освітні портали, домашні сторінки, сайти урядових структур, конференції та форуми (табл. 1). 
Сайти новин       
Призначені для швидкого інформування відвідувача про новини і події. Інколи інформація на таких сайтах випереджає телеканали та радіостанції.
Сайти ЗМІ (газет, журналів, радіостанцій та телеканалів)    
Призначені для підтримки ЗМІ. Розміщують рекламу, анонси майбутніх випусків, фрагменти найбільш цікавих матеріалів. Обов’язково містять засоби зворотного зв’язку, оформлення замовлення або передплати (газети й журнали).
Освітні портали  
Призначені для висвітлення діяльності закладів освіти та наукових установ, розміщення навчальних матеріалів, підтримки освітньої діяльності різних благодійних організацій.
Домашні сторінки       
Домашні сторінки створюються для особистого користування або для популяризації ідей автора.
Конференції та форуми        
Призначені для обміну інформацією між зареєстрованими учасниками. Тематики їх можуть бути самими різноманітними.
Сайти урядових та владних структур
Призначені для інформування громадськості про діяльність урядової або владної структури.
Часто мають засоби зворотного зв’язку, форуми й конференції.

Якщо у вчителя є можливість використовувати комп’ютерний клас на уроках історії, учням можна запропонувати виконати відповідну вправу на розвиток вміння визначати мету створення Інтернет-ресурсу. Для цього учні повинні ввести в пошукову строчку ключове поняття з теми, яка вивчається на уроках, зайти на будь-який сайт та визначити мету його створення, спробувавши віднести його до відповідного типу. Після такого попереднього знайомства з відповідним ресурсом в якості рефлексії вчитель може запропонувати учням наступні питання: «З якою метою люди звертаються до мережі Інтернет? Яку інформацію можна знайти, використовуючи Інтернет? Хто може розмістити інформацію в Інтернеті? Чому інформацію, здобуту в Інтернеті, потрібно критично оцінювати?»
Іншим варіантом початкового етапу розвитку навичок критичного мислення може стати використання форми-пам’ятки для оцінювання Інтернет-ресурсу:
1. Адреса веб-сайту.
2. Назва веб-сайту.
3. Яка мета створення цього веб-сайту? Для чого (кого?) він був створений?
4. Яка організація або особа створили цей сайт?
5. Що подано на сайті – об’єктивні факти чи особиста думка автора?
6. З яких джерел автори сайта одержали інформацію?
7. Посилання на які інші джерела інформації є вказані на сайті?
8. Чи має право автор подавати дану інформацію від свого імені?
9. Коли сайт був створений і як часто він поновлюється?
10. Чи можна назвати даний сайт корисним та важливим?
11. Чи можна перевірити інформацію, подану на сайті, за допомогою інших джерел (книг, журналів тощо)? [34]. 
         На другому етапі розвитку умінь і навичок учнів критичного оцінювання Інтернет-ресурсів школярів слід навчити розрізняти формальні індикатори надійності та достовірності веб-сайтів. На думку Н. Дементієвської, такими індикаторами надійності є:
1. Авторитетність автора статті чи розміщеної інформації. Чим авторитетнішим є автор статті чи назва організації, тим більше довіри викликає Інтернет-ресурс, тим ціннішою є розміщена на його сторінках інформація. Учням можна пояснити різницю між авторами статей та власниками сайтів. Іноді вони співпадають, тобто люди виставляють свої власні сторінки в Інтернеті. Важливо, щоб учні могли встановити, кому належить той чи інший сайт: людині, групі людей або ж організації. Додатковою ознакою надійності джерела є забезпечення на сторінці так званого "зворотного зв'язкуз автором, тобто наявність електронної  адреси чи організація форуму (відстроченого спілкування), чи навіть чата з автором (авторами) веб-документу. 
2. Надійність URL-адреси веб-сайту (уніфікований вказівник ресурсу, стандартизований рядок символів якого вказує місце знаходження ресурсу).  Учень має вміти визначати URL-адресу сайту і звертати особливу увагу на деякі елементи адреси. Школярів потрібно навчити базовим відомостям формування доменних імен, які надаються сайтам. Зокрема вони мають знати про певну комбінацію літер в кінці доменного імені, наприклад :
§  .gov –  вказує на те, що це сайт державної установи;
§  .edu –  ознака освітніх установ, університетів;
§  .com – використовується для комерційних організацій, які створені для отримання прибутку
§  .org – в основному ознака неприбуткових організацій.
       Такі доменні імена можуть бути легко ідентифіковані учнями і слугувати для визначення учнями цілей створення сайтів та розміщення на ньому тої чи іншої інформації.
3. Наявність дати створення сайту, дат розміщення матеріалів та оновлення сайту. Сайт має періодично оновлюватись, для того, щоб вміщена на ньому інформація була достовірною, свіжою та точною, для того, щоб показати, що автори піклуються про висвітлення поточних подій, що вони слідкують за тим, що відбувається в світі, в тому числі і в науковому світі. Це особливо важливо для сайтів, які пов’язані з щоденними подіями та  з наукою. Учням треба показати, що відомості про створення та оновлення сайту зазвичай розміщені в нижній частині сторінки.
4. Наявність у статті слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного  (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру. Суттєвим індикатором ідентифікації наукових та науково-популярних статей сайтів є наявність слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного  (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру, що не притаманні мові науковців, їх  висновкам, навіть в популярних статтях. В наукових та науково-популярних статтях справжні незаангажовані  вчені завжди показують переваги і недоліки ідеї, методу, виробу, продукту, висвітлюють їх обмеження та противаги застосування.
5. Наявність граматичних та орфографічних помилок на сайті, явних помилок в  інформації. Учні мають вміти оцінювати загальний вигляд сайту. Вони мають визначити, чи є граматичні та орфографічні помилки на сайті, помилки в  інформації, які легко помітити. Сайти, які створюються вченими і освіченими людьми, практично не мають таких помилок. Додатково, вони мають знати, що сайт має бути таким, який легко завантажується, фон та шрифт сайту мають бути такими, щоб його можна було легко читати, це свідчить про загальну культуру та освіченість тих, хто публікує інформацію [20]. 
Найбільш оптимальним шляхом розвитку в учнів вмінь і навичок критичного оцінювання Інтернет-ресурсів є виконання спеціальних вправ. Наведемо короткий опис деяких з них.
«Знайди помилки в тексті». Найпростішим варіантом виконання цієї вправи може бути створена вчителем веб-сторінка за допомогою стандартної комп’ютерної програми «MS Publisher». На такій сторінці, яку вчитель може розмістити на шкільних комп’ютерах, розміщується інформація, що відповідає темі, яка вивчається на уроці і яка містить помилки. Помилки можуть стосуватися дат, імен, подій, назв тощо. Завдання учнів полягатиме в тому, щоб віднайти допущені помилки. Більш складним варіантом цієї вправи може бути знайдена веб-сторінка в Інтернеті, яка містить історичні помилки. Після виконання вправи вчитель має поставити учням наступні питання: «Яким чином були знайдені помилки в тексті? На основі яких джерел учні знайшли помилки в тесті? Що дає підстави довіряти одним джерелам інформації і не довіряти іншим?»
«Переконуючі листи». Виконання цієї вправи складається з двох етапів. На першому етапі вчитель пропонує учням ознайомитися зі змістом веб-сторінки, на якій міститься інформація, що стосується теми уроку. Після ознайомлення зі змістом, вчитель пропонує учням написати лист до автора статті з питаннями, що стосуються прочитаного. В цьому листі учні повинні поставити питання автору стосовно наведеної ним інформації, джерел, які використав автор для написання статті, оціночних суджень і тверджень, інтерпретацій наведених фактів тощо. Вправу можна ускладнити й виконати її «наживо». Для цього потрібно знайти в Інтернеті сайт зі статтями на історичні теми, які передбачають можливість читачам залишати коментарі до прочитаного. Останній варіант передбачає наявність в учнів старших класів високого рівня комп’ютерної грамотності та попереднього відповідного досвіду.
«Маркування тексту». Основою виконання вправи є вміння відділяти факти від суджень. Вчитель пропонує учням прочитати текст історичного змісту й, використовуючи комп’ютерні інструменти, виділити в тесті авторські судження. Після опрацювання тексту учні повинні оцінити об’єктивність чи необ’єктивність інформації, наданої у тексті, відповівши на наступні запитання: «Чим історичні факти відрізняються від авторських суджень? Яку основну ідею намагався довести автор в своїй статті? Якими є припущення автора? На основі яких фактів автор зробив подібні припущення? Якою може бути протилежна оцінка наведених історичних фактів? Які факти й аргументи можна навести на підтвердження протилежної інтерпретації фактів, наведених в статті? Чи є причини сумніватися у фактах, наведених в статті? Яким чином можна переконатися в істинності наведених фактів?»
         «Аналітик». Завдання учнів під час виконання цієї вправи полягає в тому, щоб знайти певну кількість сайтів, на яких міститься інформація з заданої теми. Знайдені Інтернет-ресурси учні, використовуючи індикатори надійності, повинні впорядкувати за мірою достовірності. Кількість сайтів для подібного аналізу не повинна перевищувати 5-7.
         «Дилема». Зміст цієї вправи полягає в тому, щоб учні знайшли сайти, на яких розміщені протилежні оцінки певного історичного факту чи історичної постаті, та порівняли між собою аргументи, які наводять автори статті на підтвердження своїх оціночних суджень. В процесі порівняльного аналізу вчитель може поставити перед учнями наступні питання: «Чию точку зору стосовно обговорюваних подій ви схильні поділяти? Які аргументи, наведені автором, вас переконали? Чому? Чи могли б ви прийняти іншу точку зору? Які факти та аргументи повинен навести автор протилежної інтерпретації, щоб вас переконати?»
Природньо, що виникає питання, де вчителю історії взяти час на проведення подібних вправ. Одним із можливих варіантів може бути проведення інтегрованих уроків історії та інформатики. Тим паче, що програмою з інформатики на рівні стандарту в 10-му класі передбачено вивчення теми  «Навчання в Інтернеті», під час якої учні повинні здійснити огляд українських та зарубіжних освітніх сайтів. В 11-му класі на вивчення теми «Інформаційні технології» виділяється цілих 8 годин, а від самих учнів вже вимагається вміти засобами безкоштовного сервера самостійно створювати статичні веб-сторінки різних типів, добирати їх оформлення [33]. Отже, на власному досвіді учні можуть переконатися, наскільки може бути суб’єктивним зміст будь-якого веб-сайту.
Отже, в процесі використання Інтернет-ресурсів роль вчителя полягає не тільки в тому, щоб направляти школярів і захищати їх від негативного впливу некоректної та недостовірної інформації. Стратегічним завданням в цьому напрямку навчальної роботи є формування в учнів вмінь критичного мислення, володіючи якими, учні в подальшому своєму житті змогли б захиститися від неправдивої інформації самостійно. 


Читати далі

28 жовтня 2011 р.

Розвиток емпатії учнів в процесі роботи школярів з історичними документами

Десятов Д.Л. Розвиток емпатії учнів у процесі роботи школярів з історичними документами // Історія та правознавство. - 2011. - № 26. - С.4-6. 
          Використання історичних документів завжди було важливою складовою роботи вчителя та учнів на уроці історії. Вважається, що систематизоване використання історичних документів у процесі навчання історії повинно привести до підвищення рівня навчальних можливостей учнів, і в результаті до поглибленого засвоєння знань, вдосконалення вмінь та навичок. Під час роботи з документами школярі навчаються застосовувати науковий підхід до добору історичних джерел знань; здійснювати змістовний та текстовий аналіз історичного джерела; опрацьовувати історичну інформацію. Досягнення поставлених завдань відбувається через вирішення різнорівневих пізнавальних завдань, коли учні здобувають вміння та навички пошуково-дослідницької діяльності [1]. В основу такої методичної моделі покладено уявлення про учня, як про дослідника-історика, який в роботі з історичним документом повинен керуватися холодним інтелектом й не давати можливість своїм почуттям впливати на процес пізнання.
На нашу думку, такий підхід дозволяє досягати в основному освітніх та навчальних завдань уроку, зменшуючи при цьому виховний потенціал історичного документа. В цій статті ми спробуємо встановити, як можна використати історичний документ у виховних цілях, зокрема для розвитку емпатії учнів.
Для початку коротко зупинимося та визначимося із смисловим навантаженням самого терміна «емпатія». Сло­во «емпатія» по­хо­дить від гре­ць­ко­го «patho», що озна­чає гли­бо­ке, си­ль­не, чу­т­ли­ве по­чут­тя (від­чут­тя), бли­зь­ке до стра­ж­дан­ня. Пре­фікс «еm» озна­чає спря­мо­ва­ний (ске­ро­ва­ний) усе­ре­ди­ну Не дивлячись на велику увагу науковців до феномену емпатії, єди­но­го ви­зна­чен­ня да­но­го по­нят­тя в на­у­ко­вих роз­від­ках не­має. Най­ча­с­ті­ше по­вто­рю­ю­ть­ся чо­ти­ри де­фі­ні­ції ем­па­тії: 1) ро­зу­мін­ня по­чут­тів, по­треб ін­ших; 2) гли­бо­ко чу­т­ли­ве сприй­нят­тя по­дії, при­ро­ди, ми­с­те­ц­т­ва; 3) афективний зв’язок з ін­ши­ми: від­чут­тя ста­ну ін­шої осо­би чи гру­пи; 4) вла­с­ти­вість (ри­са) пси­хо­те­ра­пев­та.
В структурі емпатії можна виокремити декілька каналів:
1) раціональний, який характеризує спрямованість уваги, мислення, сприйняття на сутність іншої людини – її стани, почуття, поведінку;
2) емоційний канал емпатії дозволяє людині співпереживати оточуючим та розуміти інших людей; 
3) інтуїтивний канал свідчить про вміння бачити причини поведінки інших людей в умовах дефіциту інформації про них, спираючись лише на власний досвід [3].
Емпатія – це не стан, а процес, що постійно розвивається. Можна досягти різних рівнів емпатії, коли інтерес до іншої людини стає основою виникнення іншого психологічного стану, наприклад, симпатії, коли ми не тільки розуміємо іншу людину, але й починаємо їй співчувати. Інакше кажучи, емпатія може означати активність (вміння ставити себе на місце інших) і пасивність (здатність піддаватися впливу іншої людини). Ці два аспекти часто переплітаються між собою, підкреслюючи таким чином складність цього явища. В градації почуттів емпатія займає місце між байдужістю та симпатією із погляду семантики її можна поєднувати з такими словами як толерантність, прихильність до когось, зацікавлення кимсь [4, с.56].
Отже, емпатію можна розглядати як навик, що полягає у вмінні ставити себе на місце інших. У такому значенні емпатії можна навчитися й навчати. Під час вивчення історії розвинута емпатія може допомогти учням робити відкриття, посилити їхнє сприйняття історичної події та розуміння емоційної природи людських вчинків. Звідси можна розробити стратегію збору максимальної інформації про авторів документів – їхні розумові здібності, історичний контекст, у якому вони живуть, їх минулий досвід, їхні наміри і прагнення, їхній настрій. Використовуючи ці дані, можна зрозуміти їхні минулі дії, настрій в якому було створено документ тощо.
Для розвитку емпатії в першу чергу підходять первинні історичні документи – неопрацьовані свідчення очевидців подій та їх учасників, або ж якщо дотримуватися загальновідомої класифікації документів за характером змісту, то це документи особистісного характеру. Традиційно до таких документів ставляться наступні питання:
-         ким був написаний документ і чому;
-         наскільки можна довіряти авторові, чи є текст тенденційним, тобто чи є в ньому явні ознаки упередженості чи перекручування;
-         для кого був написаний документ і чому;
-         звідки надійшла інформація і яким чином була отримана;
-         чи співпадає вона з іншими документами з того ж питання? [5, с. 148].
Для прикладу візьмемо документ з посібника для учнів 9-11 класів «Разом на одній землі. Історія України багатокультурна»  в якому свідок описує депортацію татар із території Криму:
«18 мая 1944 года двое солдат с автоматами наперевес и сопровождающий их офицер из состава войск НКВД в 4 часа утра ворвались в дом. Офицер коротко зачитал постановление ГКО о выселении и дал на сборы 15 минут. Отец и мать, растерявшись, едва успели нас одеть и обуть. Фактически с собой ничего не успели и не дали взять. Отец захотел прихватить с собой сепаратор, по тогдашним меркам большое богатство, но ему запретили. Отец был известным специалистом по табаководству и дважды побывал на ВДНХ в Москве, оттуда он и привез этот сепаратор, единственный в селе. Всё село ходило к нам сепарировать свое молоко. Кроме сепаратора в хозяйстве держали дойную корову, теленка, бычка, 5-6 баранов и кур. Но, самое главное, по словам отца, он не успел забрать, спрятанные в тайнике под подоконником, семейные реликвии и ценности: золотые дукаты, украшения и деньги. Конечно, все это богатство бесследно исчезло. Отец еще намеревался выпустить корову из хлева, но получил удар прикладом.
В дороге никому никакой медицинской помощи не было оказано. Нужду справляли в ведре, огороженном в углу вагона. Можно себе представить антисанитарию, царившую в вагоне, битком набитом стариками, женщинами и детьми.
Нашу семью поселили в Костромской области Макарьевском районе в лесной глухомани, куда когда-то Иван Сусанин завел поляков... В прямом и переносном смысле. Поселили в почерневших и кишащих клопами и тараканами деревянных бараках, в которых до нас жили зеки. Но заключенных как-никак кормили, а нас нет. Работоспособных юношей и девушек, скорее подростков, погнали на лесоповал, потому что мужчины воевали на фронтах. А молодежь, устраивая на нее облавы как на зверей, вылавливая и также, загнав в товарняки, увезли в рабство в свой фатерланд немецкие оккупанты.
Свирепствовал тиф. Истощенные от голода и болезней, от лютых морозов, снедаемые тоской по Родине, брошенные на произвол судьбы и властей, люди умирали семьями. Старшая сестра Абдишева (Халилова) Зейнеп, ее муж Абдишев Сеитумер и их трехлетний сын Абсеттар умерли от туберкулеза. Через год от тифа умерла и наша мать. Ее дети тоже переболели тифом, но каким-то чудом выжили. Отец в отчаянии «сбежал» в Узбекистан в поисках выхода, там его поймали и за «побег», за нарушение комендантского режима дали 20 лет лагерей [6].
До цього документу автори пропонують наступні питання: «Як сприймали примусове переселення ті, кого переселяли? На чому «переселенці» акцентують увагу у своїх спогадах? Чому? Порівняйте свідчення з офіційними документами? Чи можна довіряти свідченням очевидців? Які проблеми виникали під час переселення у кримських татар? Як вони їх вирішували?». Поставлені питання до документу мають подвійну спрямованість – отримання історичної інформації та встановлення її достовірності.
Якщо ж ми поставимо за мету використати цей документ для розвитку емпатії учнів то питання до документу можуть бути такими: «Що Ви почуваєте (не почуваєте) до автора цього документу? Чому? Як можна назвати почуття, що викликав у Вас автор цього документу та його розповідь? Чи можна назвати це почуття емпатією або симпатією? Чому? Що саме викликало у Вас емпатію (симпатію) до автора документа та його розповіді?»
Цілком ймовірно, що в реальній педагогічній ситуації вчитель опиниться перед фактом нездатності учнів відчувати емпатію до автора документа. Це викликає необхідність попередньо, або ж в ході самої роботи над документом,  роз’яснити учням, що означає термін «емпатія» і в яких випадках його застосовують. Крім того, у випадку «емоційної холодності» учнів перед вчителем постає складне завдання змусити учнів замислитися над своєю здатністю співчувати, співпереживати й розуміти інших людей. Адже у відповідь на питання вчителя «Що Ви почуваєте до автора цього документу» учні можуть відповісти, що вони зовсім не почувають ніяких почуттів. Отже, отримавши таку відповідь вчитель повинен буде застосувати іншу педагогічну стратегію поставивши перед учнями непрості для них питання: «Що заважає Вам відчути емпатію до автора, реальної людини, яка розповіла історію своїх страждань? Чи відчуваєте Ви емпатію до інших, навіть, якщо нічого не заважає Вам у цьому? Чи повинні Ви робити зусилля над собою, щоб відчути емпатію до когось?» І в першому і другому випадку вчителю потрібно бути обережним, щоб в процесі розвитку емпатії учнів не перейти до примітивного моралізаторства, або ж намагаючись використати виховний ресурс історичного знання не втратити останнє. Це вимагає гармонійно поєднувати завдання на отримання історичної інформації з історичного документу з питаннями на розвиток емпатії учнів.
Розвиток емпатії учнів, як окремий випадок виховання емоційної культури учнів, є проявом величезної проблеми сучасного навчання історії, яку прийнято іменувати «олюднення історії». Учні повинні знати не тільки політичних діячів, але й вивчати повсякденне життя «простої людини» в різні епохи. Навчання ж учнів емпатії під час роботи з історичними документами особистісного характеру сприятиме кращому розумінню й глибшому усвідомленню історичної епохи через співпереживання, проникнення в суб’єктивний світ іншої людини.
Використана література
1.     Задорожна Л.В. Методика використання історичних документів на уроках історії України в загальноосвітній школі. Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Л.В. Задорожна; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2005. — 19 с. — укp. // Режим доступу до матеріалу: http://disser.com.ua/contents/22810.html
2. Гнезділов Д.Ю. Проблема емпатії в психологічній науці // Режим доступу до матеріалу: http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/598  
3. Релігійна багатоманітність та міжкультурна освіта: посібник для школи / за ред. Джона Кіста / Пер. з англ. – Львів: ЗУКЦ, 2008. – 160 с.
4. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Ґенеза, 2005. – 328с.
5.     Разом на одній землі. Історія України багатокультурна // Нова доба. – 2011. – №1. – С.29–36.  
Читати далі

2 вересня 2011 р.

Використання блогу як медіа-освітньої технології в процесі навчання історії

Десятов Д.Л. Використання блогу як медіа-освітньої технолопї в процесі навчання історії (на прикладі теми: «Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.)" // Історія в школі: наук.-метод. журн. для вчителів. - 2011. - N 1. - С. 21-23. 
Використання комп’ютера на навчальних заняттях досягло свого апогею й практично зупинилося у розвитку на рівні застосування слайдових презентацій. Вчителі охоче використовують слайдові презентації як один із різновидів візуально-акустичного ряду на всіх етапах уроку. Популярність використання комп’ютерної технології Power Point пояснюється тим, що залишаються незмінними основні принципи класно-урочної системи: на всіх стадіях уроку продовжує звучати монолог вчителя. 
З іншої сторони, продовжує розвиватися споживацьке використання Інтернет-ресурсів учнями, коли школярі бездумно копіюють готові реферати. Небезпека подібного пасивного сприйняття інформації в кінцевому результаті приводить до хижацького ставлення до медіа, плагіату текстів, робіт, ідей та формування стереотипного мислення й спотвореного світогляду.
В цих умовах стає нагальною необхідністю застосування медіа-освітніх педагогічних технологій і стратегій, формування в школярів медіа-компетентності,  під якою розуміється критичне й вдумливе ставлення до медіа з метою виховання громадян, здатних висловлювати власні судження на основі отриманої інформації. Сформована в учнів медіа-компетентність дає можливість використовувати необхідну інформацію, аналізувати її, ідентифікувати економічні, політичні, соціальні чи культурні інтереси, пов’язані з нею. Медіа-освіта навчає індивідів інтерпретувати і створювати повідомлення, вибирати найбільш придатні  для комунікації медіа, дозволяє людям здійснювати їх право на свободу самовираження й інформації, що не тільки сприяє особистісному розвитку, але також збільшує соціальну участь й інтерактивність.
Перспективним напрямком реалізації принципів медіа-освіти у навчальному процесі є застосування систем спільної навчальної роботи, заснованих на використанні інформаційно-комунікаційних технологіях. При застосуванні подібних систем навчання знання не передаються від вчителя до учнів, а виникають в процесі спільної навчальної діяльності. Співробітництво між учнями підвищує їх мотивацію й забезпечує тим самим кращі умови для досягнення заданих навчальних цілей. Учні несуть відповідальність за навчання один одного, як і самих себе. Тобто успіх одного учня дозволяє добитися успіху іншим учасникам групи.
При навчанні в співробітництві учні відчувають:
1.     позитивний взаємозв’язок. При виконанні завдання учні повинні чітко усвідомлювати, що та частина, яку вони виконують індивідуально, впливає на якість виконання всього завдання в цілому і на якість засвоєння матеріалу іншими учнями. Вчитель формулює завдання таким чином, що учні мусять обмінюватися інформацією. Позитивний взаємозв’язок означає, що учні групи повинні відчувати необхідність один в одному.
2.     Особистий внесок. Кожен член команди відчуває  відповідальність за свої і командні успіхи у вивченні матеріалу й робить свій активний внесок в роботу групи. Учитель уважно спостерігає за процесом й оцінює внесок кожного учня. Отже, для своєї академічної успішності учні повинні чесно виконати свою частину завдання.
3.     Спільну творчу діяльність. При виконанні завдання учні підтримують один одного, оскільки їхня діяльність залежить один від одного.  Вчитель відкрито стимулює їх допомогу один одному. Подібна взаємодія надає можливість створити стійкий зворотний зв’язок між учасниками групи (перевірка ідей, побудова системи поглядів, обмін думками) й породжує повагу, увагу, створюючи додаткову мотивацію.
4.     Соціальні вміння. Щоб ефективно працювати разом, учням необхідно застосовувати комунікативні вміння: вміння прийняти рішення, вибудовувати довіру, навички безпосереднього спілкування, розв’язання конфліктів.
5.     Оцінку роботи команди. Група періодично оцінює свої досягнення – наскільки ефективно отримується працювати разом, що необхідно зробити, щоб робота групи стала ще більш ефективною [1].
Одним із сучасних соціальних сервісів Інтернету, який дозволяє використати принципи навчання у співробітництві, є створення та введення блогу. Термін «Блог» походить від англійського слова «web-logging» – вхід до Всесвітньої мережі. Блог – це веб-сайт, головний зміст якого – записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. Створюється блог автоматично, за допомогою чисельних Інтернет-сервісів, що пропонують таку послугу. Наприклад, за допомогою безкоштовного ресурсу Blogger (http://www.blogger.com) веб-сторінку можна створити за 5 хвилин. Блоги доступні учням будь-якого віку, що вміють читати та писати.
Вміст блога можна уявити собі як стрічку, на якій в хронологічному порядку, згідно з датами їхньої публікації автором, йдуть дописи, так звані пости, один за одним. Оскільки з часом у блозі накопичується багато постів, зазвичай ця стрічка займає кілька веб-сторінок, так що найновіший пост займає верхню частину першої сторінки, і чим давніше, тим нижче від нього містяться попередні пости, скажімо, всі пости за останній тиждень; друга сторінка тоді присвячена постам за тиждень до того, третя сторінка ще давнішим, і так далі. Як правило, сторінки блога також містять посилання на архів блогу, тобто на попередні пости, згруповані по місяцях і роках. Отже, навігація блога в хронологічному порядку є дуже легкою.
Типово окремий пост у блозі має заголовок, дату публікації, власне, зміст, який складається з гіпертексту (думки автора, цитати, тощо), посилань на інші сайти та блоги в Інтернеті, інколи зображення чи навіть відео. Також пост містить коментарі до нього, залишені відвідувачами та просту веб-форму, за допомогою якої вони долучають ці коментарі. Здійснення коментарів до опублікованих матеріалів є важливою умовою існування блогу як соціального сервісу. Коментарі до публікацій – важливий інструмент спілкування на блозі. Щоб отримати можливість додати свій власний коментар до матеріалу розміщеного на блозі, достатньо буде заповнити відповідну форму. Саме у формі коментарів відбувається спілкування авторів опублікованих матеріалів. Публікація і коментарі до неї створюють відповідне комунікативне поле, де розгортаються цікаві дискусії.
Наявна в блогах можливість розміщення коментарів до повідомлення сприяє отриманню зворотного зв’язку і потенційної підтримки нових ідей. Можливість включення в текст гіперпосилань на інші ресурси допомагає учням усвідомлювати взаємозв’язки і контекст знань, їх конструювання та освоєння. Гіперпосилання використовуються в якості додаткових аргументів для будь-яких заяв чи коментарів, які публікує автор блогу. Посилання на джерела можуть допомогти читачеві вирішити, наскільки відповідає його переконанням те, що пише автор блогу.
З іншої сторони педагогічний потенціал блогів полягає в тому, що учні в процесі отримання, трансформації знань і подальшій публікації своїх робіт вчаться конструювати знання, засновані на відносинах і спілкуванні. В цьому процесі учні мають реальні можливості оприлюднити свої роботи. Для вчителів же опубліковані праці школярів – це можливість зробити висновки про те, як учні присвоюють смисли і стратегії, освоєні в рамках соціального досвіду. Для учнів публікація на блозі – це матеріал для подальшої рефлексії і аналізу, який дозволяє їм ще раз звернутися до своїх робіт і переосмислити їх, збагатити таким чином свій навчальний досвід. Блоги мають великий потенціал для активного та інтерактивного навчання, інтенсивної взаємодії між учнями та викладачами, розвитку навичок мислення вищого порядку і більшої гнучкості навчального процесу.
Підвищений інтерес учнів до створення та ведення блогів можна пояснити наступними причинами: 
1.     Використання блогів допомагає учням стати експертами в сфері знань, що вивчаються. У процесі ведення блогу можна виділити три етапи: „пошук”, „фільтрування” та „публікація”. Щоб знайти інформацію, яку можна використати в блозі (прокоментувати, покритикувати, послатися), автори блогів відвідують безліч сайтів з певної тематики. У процесі роботи блогеру необхідно ознайомитися з величезною кількістю інформації з теми, навіть якщо не вся вона потім буде згадуватися в блозі. Потім блогер повинен вибрати ту інформацію, яка буде розміщена на його сайті. Необхідність регулярної роботи – нові повідомлення повинні публікуватися щонайменше раз на тиждень – робить безперервним процес поповнення знань учнів за певними темами.
2. Використання блогів посилює інтерес до процесу навчання. Новизна технологій є одним з мотивуючих факторів у навчанні. Мотивація учнів при використанні блогів зумовлена не тільки технологічними можливостями, але й тим, що учні пишуть про те, що важливо особисто для них. Учні самі керують процесом свого навчання, займаючись активним пошуком інформації та отримуючи коментарі від інших людей.
3. Використання блогів дає учням право брати участь в соціальних процесах. Одна з цілей навчання – включення учнів в життя суспільства. У процесі ведення блогів учні швидко розуміють, що їхні повідомлення можуть читати не тільки викладачі та однокласники. Блоги виводять виконувані завдання за межі навчального процесу та взаємовідносин „вчитель-учень”, дозволяючи всім охочим оцінити і прокоментувати роботи учнів.
4. Використання блогів відкриває нові можливості для роботи в класі і за його межами. За традиційної організації навчання через брак часу на заняттях та обмеженість обсягу навчальних курсів не у всіх учнів є шанс висловитися і бути почутими. Ведення блогу дозволяє кожному учневі взяти участь у дискусії, що відкриває нові перспективи для навчання. За допомогою блогів клас переходить свої фізичні кордони і розширюється до нескінченної інтернаціональної аудиторії [3].
Використання блогів в сфері освіти надає його учасникам глобальну перспективу. Вчителі та учні з різних держав, країн і континентів можуть співпрацювати в різних проектах і дослідженнях. Клас в Китаї може співпрацювати з класами в Німеччині, Мексики, Австралії і т.д. за допомогою кількох клацань кнопкою. Навчання за допомогою блогів дозволяє школярам взяти під свій контроль своє власне навчання і направити його до власних потреб. Учні можуть бачити, що думки, і навіть стратегії, розрізняються залежно від місця розташування і культури. Діти всі різні, але загальний потік навчання може об'єднати їх. Використання блогів в класі створює підвищення технологічної грамотності у дітей, що допоможе їм у дорослому житті.
Вчителі можуть використовувати блоги як спосіб розміщення важливої інформації, такої, як домашня робота, важливі дати, пропущені уроки, проекти, дошки обговорень і іншу корисну інформацію класу, доступну для всіх. Учні можуть отримати доступ до цієї інформації з дому або з будь-якого комп’ютера, підключеного до Інтернет.
Вчителі та батьки можуть також використовувати блоги для того, щоб спілкуватися один з одним. Інформація може бути розміщена для батьків про події, що відбуваються в класі, екскурсії, свята і презентації. Блоги також є інструментом для батьків, щоб з’ясувати, щоденні завдання та вимоги до уроків, щоб вони могли перевірити успішність та результативність своїх дітей. У першу чергу завдання вчителів полягає у навчанні своїх учнів, але навчання і спілкування, відкрите з батьками через блоги, є корисним інструментом, щоб тримати відкритими канали зв’язку між вчителями та сім’ями учнів.
Отже освітні блоги, які сьогодні існують в мережі Інтернет, можна поділити на наступні види:
1. Блог вчителя-предметника. Подібний блог може містити навчальні плани, конспекти, корисні посилання, додаткову інформацію, навчальне відео тощо.
2. Блог класу. Співавторами такого блогу можуть виступати учні та їхні батьки. На такому блозі, як правило, розміщують інформацію про класні заходи, інформацію для батьків та самих учнів, фотографії класу тощо.
3. Блог методобєднання вчителів. Зміст такого блогу може складати інформація для вчителів-предметників, новини у навчанні, інформація про різні конкурси тощо.  
4.  Блог – електронний зошит учня. Учні можуть виконувати домашні завдання прямо в блозі (твір, есе), а вчитель отримує можливість оцінити та прокоментувати виконану роботу.
5. Блог – шкільна газета. Така форма газети є дуже зручною для сучасних школярів, оскільки дозволяє не тільки публікувати статті, проводити різноманітні опитування, але й розміщувати чисельні фото та відео. Крім того, кожну публікацію можна прокоментувати, а автору відповісти на отримані коментарі.
6. Блог навчального проекту.
 На останньому виді освітнього блогу ми зупинимося більш детально.
Перед тим, як запропонувати учням здійснити навчальний проект у форматі блогу вчителю необхідно:
·                    по-перше, відвідати блоги, створені іншими вчителями, з метою формування уявлення про те, як вони можуть використовуватися у навчальному процесі;
·                    по-друге, попередньо педагог повинен створити власний блог, щоб мати уявлення про функції блогу та можливості їх застосування на практиці;
·                    по-третє, перед тим, як запропонувати такий засіб навчання учням, необхідно розробити правила використання блогу, обговорити тематику й попередньо підготувати навчальні матеріали;
·                    по-четверте, поширити інформацію про навчальний блог серед колег, щоб відбувався процес обговорення його змісту, позитивних моментів та недоліків такої форми роботи.
         Головним завданням створення блогу, який супроводжує виконання учнями навчального проекту, є розвиток самостійної дослідницької роботи учнів з визначеної теми. Структура такого блогу повинна включати наступні складові (на прикладі теми, що вивчається на уроках історії України в 10-му класі «Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.):
1.     Вступна стаття, в якій формулюється тема проекту та обґрунтовується його цінність. Тема проекту може бути сформульована у вигляді проблемного питання. Наприклад, «Яким було становище Української СРР в умовах нової економічної політики?». Ознайомитися з блогом створеним учнями в ході виконання цього проекту можна за адресою http://obmnepy.blogspot.com/
2.     Завдання проекту, умови його реалізації та оптимальні шляхи виконання поставлених завдань. Завдання проекту (визначаються державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів). Наприклад, визначити сутність непу та політики українізації; порівняти прояви і процеси стабілізації економічного і соціального життя в Україні за часів непу з аналогічними загальноєвропейськими та світовими; сформулювати власну оцінку результатів та наслідків непу та політики «українізації»; визначити зв’язки між політикою непу, входженням України до складу СРСР, політикою українізації та основними тенденціями розвитку культури і духовного життя.  
3.     Поетапний опис процесу роботи над проектом, розподіл ролей, обов’язків кожного учасника, список використаних інформаційних ресурсів тощо.
4.     Висновок у вигляді узагальнення результатів, підведення підсумків та розв’язаних завдань. Виходячи із завдань навчального проекту, свої висновки учні можуть подати у формі статей під такими заголовками: «Хронологія головних подій в Україні в період НЕПу», «Зміни у територіально-адміністративному устрої України у 1921-1928 рр.», «Зрушення у повсякденному способі життя різних верств українського населення у 1921-1928 рр.», «Входження України до складу СРСР», «Сутність політики українізації», «Спільні та відмінні риси в стабілізації економічного і соціального життя в Україні та закордоном», «Наслідки політики НЕПу для України», «Здобутки та проблеми культурного та духовного життя в Україні у 1921-1928 рр.» тощо.
5.     Самооцінка роботи групи.
Під час створення та введення блогу учнями функції учителя полягають у наступному:
1.     створення методичного опису проекту, таблиці оцінювання;
2.     співавторство. Вчитель приймає активну участь у створенні та розміщенні навчальних матеріалів на блозі: історичних документів, презентацій, таблиць, фотографій, ментальних карт, відео, опитувальників, тестів, планування навчальних завдань і критеріїв оцінювання;
3.     в разі потреби навчання учнів використовувати сервіси Інтернету та блогосфери для виконання навчальних завдань;
4.     створення навчального середовища блогу: лічильника відвідувань блогу, ярликів, логотипів, взаємних посилань, календаря проекту, гаджетів та ін.;
5.     підготовка учнів до захисту проекту;
6.     оцінювання виконаних завдань, заповнення таблиці оцінювання, коментування робіт учнів.
Оцінювання блогу як спільного результату роботи групи над навчальним проектом може відбуватися за наступними орієнтовними критеріями:
1.     Дотримання термінів виконання проекту.
2.     Оформлення блогу. Колір, шрифт та інші елементи, що дозволяють максимально зручно сприймати матеріал. Якість зображень, їх розташування в блозі. Узгодження зображень із змістом. Розташування списків, таблиць, малюнків.
3.     Наявність орфографічних (лексичних) помилок.
4.     Зміст блогу. Наявність опису проекту, завдань. Наявність гіперпосилань з наведенням аналізу цих джерел (коротка анотація, автори). Наведення плану дослідження. Розкриття теми дослідження (відповідність плану). Точна інтерпретація інформації, отриманих результатів (аналіз досліджених джерел). Наявність прогнозування наступних етапів дослідження, визначення тематики для подальшої роботи. Наявність оригінальних графічних аналітичних матеріалів (діаграм, схем). Логічне структурування матеріалу.
5.     Використання джерел інформації. Використання різноманітних джерел інформації. Посилання на достовірні джерела інформації (або наявність коментарів щодо недостовірності відповідного джерела). Наявність гіперпосилань.
З боку учнів, що входять до складу групи, яка працює над навчальним проектом, очікуються наступні дії:
1. представлення себе або команди;
2. створення плану проекту;
3. пошук джерел і посилань з Інтернету за темою;
4. детальна робота з джерелами (з текстами, документами, ілюстраціями), структурування (розбиття на смислові частини, відділення головної інформації від другорядної тощо);
5. аналіз знайдених матеріалів, наприклад, написання рецензії, початок дискусії;
6. практичне завдання: інтерв’ю, опитування;
7. створення словника по темі проекту;
8. підсумкове створення презентації, розміщення її у блозі;
9. підготовка до захисту і захист проекту (публічний виступ).
Для такої продуктивної спільної роботи в ході виконання навчального проекту учні повинні володіти цілим рядом вмінь:
1.     інтелектуальними: працювати з інформацією, аналізувати, систематизувати, узагальнювати її, встановлювати асоціації з раніше вивченим, робити висновки;
2.     творчими: генерувати ідеї, знаходити різні варіанти розв’язання навчальної проблеми;
3.     комунікативними: вступати в спілкування, відстоювати свою точку зору та вміння знаходити компроміс, прогнозувати результат свого публічного висловлювання (будь-яку статтю можна редагувати і це може робити кожен співавтор блогу) [3].
Отже, використання блогу як медіа-освітньої технології може служити базою для тренування і розвитку вмінь аналізу, синтезу й оцінки інформації, розвитку критичного й творчого мислення учнів. Такі практичні навички, як виділення головної думки, ідеї, причинно-наслідкового зв’язку, визначення первинної та похідної від неї інформації, цілей й мотивів автора, порівняння, співставлення різних джерел й точок зору на одну проблему, фактів і суб’єктивних думок, можуть стимулювати аналітичні здібності учнів, поглиблювати й розширювати знання учнів з історії.

Використана література
1.     Левицкая А.А., Федоров А.В. Роль и значение веб-квеста в современном образовании // Школьные технологии. – 2010. – № 4. – С.75.

2.     Ванчицький А. Блоги та мережеві щоденники, їх використання в педагогічній практиці // Електронний ресурс. Режим доступу до матеріалу: http://tolik.rovno.ua/?p=184  

3.     Морозов М.Н., Герасимов А.В., Курдюмова М.Н. Совместная образовательная деятельность школьников на основе компьютерных сетей // Школьные технологии. – 2010. – № 1. – С.79.

 

Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...