Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

9 грудня 2011 р.

Формування навичок критичного мислення учнів в процесі використання Інтернет-ресурсів на уроках історії

Стаття друкується за посібником: Д.Л. Десятов "Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні історії. - Х.: Вид. група "Основа", 2011. - 111с. 
Проблемі розвитку критичного мислення учнів в процесі використання школярами Інтернет-ресурсів приділяється на сьогоднішньому етапі розвитку методики навчання історії недостатньо уваги. Методисти та вчителі, розробляючи методику розвитку критичного мислення учнів, в основному зосереджують свою увагу на використанні традиційних джерел інформації: авторського тексту підручника, історичного документа, фото, карикатур тощо. Але якщо не проводити спеціального, цілеспрямованого навчання, учні можуть навіть і не підозрювати про необхідність критичного оцінювання Інтернет-ресурсів, використовуючи відповідні методи, прийоми і стратегії критичного мислення.
         Школярі часто вважають, що відомості, розташовані на веб-сайтах, завжди достовірні й не містять помилок, тому ці дані можна активно використовувати без будь-яких застережень. Інтернет, як величезна довідково-інформаційна система, перетворюється для школярів в самодостатнє та анонімне джерело інформації, що не потребує перевірки. Однією з причин такого ставлення до Інтернету є попередній досвід учнів. Школярі здебільшого в школі користуються надійними друкованими джерелами інформації (підручниками, посібниками). Отриманий таким чином досвід дозволяє їм переносити якості надійності й достовірності на всі інші джерела інформації.
В цьому розділі ми спробуємо відповісти на наступні питання: «Якими знаннями та вміннями повинні володіти учні, щоб критично оцінювати Інтернет-ресурси? Які методи та прийоми може застосувати вчитель в процесі навчання історії, щоб сформувати в учнів вміння та навички критичного оцінювання Інтернет-ресурсів?».
Мережа Інтернет пропонує дуже багато різноманітних сайтів, тому на початковому етапі навчання учнів критичного оцінювання Інтернет-ресурсів спочатку потрібно навчити школярів їх розрізняти. Для цього можна скористатися найпростішою класифікацією, в основі якої лежить мета створення веб-сайту. За цією ознакою Інтернет-ресурси умовно можна поділити на чотири групи: комерційні, інформаційні, розважальні, пошукові системи та каталоги [32, 39]. Найчастіше в процесі навчання історії вчителі та школярі використовують інформаційні Інтернет-ресурси, які в свою чергу можна класифікувати на сайти новин, ЗМІ, освітні портали, домашні сторінки, сайти урядових структур, конференції та форуми (табл. 1). 
Сайти новин       
Призначені для швидкого інформування відвідувача про новини і події. Інколи інформація на таких сайтах випереджає телеканали та радіостанції.
Сайти ЗМІ (газет, журналів, радіостанцій та телеканалів)    
Призначені для підтримки ЗМІ. Розміщують рекламу, анонси майбутніх випусків, фрагменти найбільш цікавих матеріалів. Обов’язково містять засоби зворотного зв’язку, оформлення замовлення або передплати (газети й журнали).
Освітні портали  
Призначені для висвітлення діяльності закладів освіти та наукових установ, розміщення навчальних матеріалів, підтримки освітньої діяльності різних благодійних організацій.
Домашні сторінки       
Домашні сторінки створюються для особистого користування або для популяризації ідей автора.
Конференції та форуми        
Призначені для обміну інформацією між зареєстрованими учасниками. Тематики їх можуть бути самими різноманітними.
Сайти урядових та владних структур
Призначені для інформування громадськості про діяльність урядової або владної структури.
Часто мають засоби зворотного зв’язку, форуми й конференції.

Якщо у вчителя є можливість використовувати комп’ютерний клас на уроках історії, учням можна запропонувати виконати відповідну вправу на розвиток вміння визначати мету створення Інтернет-ресурсу. Для цього учні повинні ввести в пошукову строчку ключове поняття з теми, яка вивчається на уроках, зайти на будь-який сайт та визначити мету його створення, спробувавши віднести його до відповідного типу. Після такого попереднього знайомства з відповідним ресурсом в якості рефлексії вчитель може запропонувати учням наступні питання: «З якою метою люди звертаються до мережі Інтернет? Яку інформацію можна знайти, використовуючи Інтернет? Хто може розмістити інформацію в Інтернеті? Чому інформацію, здобуту в Інтернеті, потрібно критично оцінювати?»
Іншим варіантом початкового етапу розвитку навичок критичного мислення може стати використання форми-пам’ятки для оцінювання Інтернет-ресурсу:
1. Адреса веб-сайту.
2. Назва веб-сайту.
3. Яка мета створення цього веб-сайту? Для чого (кого?) він був створений?
4. Яка організація або особа створили цей сайт?
5. Що подано на сайті – об’єктивні факти чи особиста думка автора?
6. З яких джерел автори сайта одержали інформацію?
7. Посилання на які інші джерела інформації є вказані на сайті?
8. Чи має право автор подавати дану інформацію від свого імені?
9. Коли сайт був створений і як часто він поновлюється?
10. Чи можна назвати даний сайт корисним та важливим?
11. Чи можна перевірити інформацію, подану на сайті, за допомогою інших джерел (книг, журналів тощо)? [34]. 
         На другому етапі розвитку умінь і навичок учнів критичного оцінювання Інтернет-ресурсів школярів слід навчити розрізняти формальні індикатори надійності та достовірності веб-сайтів. На думку Н. Дементієвської, такими індикаторами надійності є:
1. Авторитетність автора статті чи розміщеної інформації. Чим авторитетнішим є автор статті чи назва організації, тим більше довіри викликає Інтернет-ресурс, тим ціннішою є розміщена на його сторінках інформація. Учням можна пояснити різницю між авторами статей та власниками сайтів. Іноді вони співпадають, тобто люди виставляють свої власні сторінки в Інтернеті. Важливо, щоб учні могли встановити, кому належить той чи інший сайт: людині, групі людей або ж організації. Додатковою ознакою надійності джерела є забезпечення на сторінці так званого "зворотного зв'язкуз автором, тобто наявність електронної  адреси чи організація форуму (відстроченого спілкування), чи навіть чата з автором (авторами) веб-документу. 
2. Надійність URL-адреси веб-сайту (уніфікований вказівник ресурсу, стандартизований рядок символів якого вказує місце знаходження ресурсу).  Учень має вміти визначати URL-адресу сайту і звертати особливу увагу на деякі елементи адреси. Школярів потрібно навчити базовим відомостям формування доменних імен, які надаються сайтам. Зокрема вони мають знати про певну комбінацію літер в кінці доменного імені, наприклад :
§  .gov –  вказує на те, що це сайт державної установи;
§  .edu –  ознака освітніх установ, університетів;
§  .com – використовується для комерційних організацій, які створені для отримання прибутку
§  .org – в основному ознака неприбуткових організацій.
       Такі доменні імена можуть бути легко ідентифіковані учнями і слугувати для визначення учнями цілей створення сайтів та розміщення на ньому тої чи іншої інформації.
3. Наявність дати створення сайту, дат розміщення матеріалів та оновлення сайту. Сайт має періодично оновлюватись, для того, щоб вміщена на ньому інформація була достовірною, свіжою та точною, для того, щоб показати, що автори піклуються про висвітлення поточних подій, що вони слідкують за тим, що відбувається в світі, в тому числі і в науковому світі. Це особливо важливо для сайтів, які пов’язані з щоденними подіями та  з наукою. Учням треба показати, що відомості про створення та оновлення сайту зазвичай розміщені в нижній частині сторінки.
4. Наявність у статті слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного  (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру. Суттєвим індикатором ідентифікації наукових та науково-популярних статей сайтів є наявність слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного  (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру, що не притаманні мові науковців, їх  висновкам, навіть в популярних статтях. В наукових та науково-популярних статтях справжні незаангажовані  вчені завжди показують переваги і недоліки ідеї, методу, виробу, продукту, висвітлюють їх обмеження та противаги застосування.
5. Наявність граматичних та орфографічних помилок на сайті, явних помилок в  інформації. Учні мають вміти оцінювати загальний вигляд сайту. Вони мають визначити, чи є граматичні та орфографічні помилки на сайті, помилки в  інформації, які легко помітити. Сайти, які створюються вченими і освіченими людьми, практично не мають таких помилок. Додатково, вони мають знати, що сайт має бути таким, який легко завантажується, фон та шрифт сайту мають бути такими, щоб його можна було легко читати, це свідчить про загальну культуру та освіченість тих, хто публікує інформацію [20]. 
Найбільш оптимальним шляхом розвитку в учнів вмінь і навичок критичного оцінювання Інтернет-ресурсів є виконання спеціальних вправ. Наведемо короткий опис деяких з них.
«Знайди помилки в тексті». Найпростішим варіантом виконання цієї вправи може бути створена вчителем веб-сторінка за допомогою стандартної комп’ютерної програми «MS Publisher». На такій сторінці, яку вчитель може розмістити на шкільних комп’ютерах, розміщується інформація, що відповідає темі, яка вивчається на уроці і яка містить помилки. Помилки можуть стосуватися дат, імен, подій, назв тощо. Завдання учнів полягатиме в тому, щоб віднайти допущені помилки. Більш складним варіантом цієї вправи може бути знайдена веб-сторінка в Інтернеті, яка містить історичні помилки. Після виконання вправи вчитель має поставити учням наступні питання: «Яким чином були знайдені помилки в тексті? На основі яких джерел учні знайшли помилки в тесті? Що дає підстави довіряти одним джерелам інформації і не довіряти іншим?»
«Переконуючі листи». Виконання цієї вправи складається з двох етапів. На першому етапі вчитель пропонує учням ознайомитися зі змістом веб-сторінки, на якій міститься інформація, що стосується теми уроку. Після ознайомлення зі змістом, вчитель пропонує учням написати лист до автора статті з питаннями, що стосуються прочитаного. В цьому листі учні повинні поставити питання автору стосовно наведеної ним інформації, джерел, які використав автор для написання статті, оціночних суджень і тверджень, інтерпретацій наведених фактів тощо. Вправу можна ускладнити й виконати її «наживо». Для цього потрібно знайти в Інтернеті сайт зі статтями на історичні теми, які передбачають можливість читачам залишати коментарі до прочитаного. Останній варіант передбачає наявність в учнів старших класів високого рівня комп’ютерної грамотності та попереднього відповідного досвіду.
«Маркування тексту». Основою виконання вправи є вміння відділяти факти від суджень. Вчитель пропонує учням прочитати текст історичного змісту й, використовуючи комп’ютерні інструменти, виділити в тесті авторські судження. Після опрацювання тексту учні повинні оцінити об’єктивність чи необ’єктивність інформації, наданої у тексті, відповівши на наступні запитання: «Чим історичні факти відрізняються від авторських суджень? Яку основну ідею намагався довести автор в своїй статті? Якими є припущення автора? На основі яких фактів автор зробив подібні припущення? Якою може бути протилежна оцінка наведених історичних фактів? Які факти й аргументи можна навести на підтвердження протилежної інтерпретації фактів, наведених в статті? Чи є причини сумніватися у фактах, наведених в статті? Яким чином можна переконатися в істинності наведених фактів?»
         «Аналітик». Завдання учнів під час виконання цієї вправи полягає в тому, щоб знайти певну кількість сайтів, на яких міститься інформація з заданої теми. Знайдені Інтернет-ресурси учні, використовуючи індикатори надійності, повинні впорядкувати за мірою достовірності. Кількість сайтів для подібного аналізу не повинна перевищувати 5-7.
         «Дилема». Зміст цієї вправи полягає в тому, щоб учні знайшли сайти, на яких розміщені протилежні оцінки певного історичного факту чи історичної постаті, та порівняли між собою аргументи, які наводять автори статті на підтвердження своїх оціночних суджень. В процесі порівняльного аналізу вчитель може поставити перед учнями наступні питання: «Чию точку зору стосовно обговорюваних подій ви схильні поділяти? Які аргументи, наведені автором, вас переконали? Чому? Чи могли б ви прийняти іншу точку зору? Які факти та аргументи повинен навести автор протилежної інтерпретації, щоб вас переконати?»
Природньо, що виникає питання, де вчителю історії взяти час на проведення подібних вправ. Одним із можливих варіантів може бути проведення інтегрованих уроків історії та інформатики. Тим паче, що програмою з інформатики на рівні стандарту в 10-му класі передбачено вивчення теми  «Навчання в Інтернеті», під час якої учні повинні здійснити огляд українських та зарубіжних освітніх сайтів. В 11-му класі на вивчення теми «Інформаційні технології» виділяється цілих 8 годин, а від самих учнів вже вимагається вміти засобами безкоштовного сервера самостійно створювати статичні веб-сторінки різних типів, добирати їх оформлення [33]. Отже, на власному досвіді учні можуть переконатися, наскільки може бути суб’єктивним зміст будь-якого веб-сайту.
Отже, в процесі використання Інтернет-ресурсів роль вчителя полягає не тільки в тому, щоб направляти школярів і захищати їх від негативного впливу некоректної та недостовірної інформації. Стратегічним завданням в цьому напрямку навчальної роботи є формування в учнів вмінь критичного мислення, володіючи якими, учні в подальшому своєму житті змогли б захиститися від неправдивої інформації самостійно. 


Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...