Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

18 квітня 2012 р.

Психологічні передумови встановлення тоталітарного режиму

Повний текст статті Десятова Д.Л. подається в журналі Історія в школі. - 2012. - № 3. - С.34-36. 
       На початку ХХI-го століття багато політиків та науковців заговорили про загрозу відродження такого політичного ладу як тоталітаризм. Майже в кожній державі існують екстремістські організації, які ведуть пропаганду серед населення тоталітарних ідей. В зв’язку з цим, як ніколи, стає актуальним вивчення в навчальному курсі історії тем, пов’язаних з виникненням та встановленням тоталітарних режимів в окремих державах світу. 
     В цілому, можна зазначити, що в шкільних підручниках з історії репрезентується тільки один із можливих підходів для пояснення причин виникнення тоталітаризму - соціально-політичний. Такий виклад є занадто спрощеним і не дає можливості учням зрозуміти багатогранність такого історичного феномену як тоталітаризм. Зважаючи на сучасні дослідження цієї теми в історичній науці, при вивченні питань, пов’язаних з виникненням тоталітаризму, увагу учнів варто зосередити навколо обговорення наступних проблем: 1. Що сприяло виникненню тоталітаризму в одних країнах і чому його уникнули в інших країнах? 2. Чи є у виникненні тоталітаризму певні закономірності? 3. Де необхідно шукати коріння тоталітаризму: в економіці, в ідеології чи в самій свідомості людей? 
      Вивчення теми тоталітаризму на уроках історії залишиться фрагментарним, якщо загальну картину виникнення тоталітарної системи не доповнити передумовами, що коріняться в свідомості людини XX-го сторіччя. Зокрема визнання того, що тоталітаризм спирається на певний тип свідомості і психологію "масової людини", знайшло відображення в соціально-психологічному трактуванні причин тоталітаризму. Так, Е. Фромм зробив спробу пояснити конформізм і слухняність особистості при тоталітаризмі не тільки зовнішнім тиском з боку лідерів, а певними універсальними якостями несвідомого у психіці людини, які можуть проявити себе при певних умовах. Кризи і війни першої третини XX-го ст. спричинили у цілих групах населення відчуття втрати і страху за свою безпеку, що знайшло вихід у специфічному психологічному феномені, який отримав назву - "втеча від свободи". Іншими словами, ця втеча від відповідальності, яка супроводжувалася пошуком вождів, здатних відновити гарантії особистої безпеки, порядок і знищені соціальні зв’язки. Це дозволяє подивитися на тоталітарну диктатуру в іншій площині: особлива духовна сутність цього режиму формується не тільки як результат маніпулювання свідомістю народу, але й на основі психічних імпульсів, що йдуть від мас до вождів. Страх перед хаосом і анархією, розпадом традиційних зв’язків, які спостерігаються в період гострих криз і революційних перетворень, лежить в основі мотивації пошуку вождів, здатних «залізною рукою» відновити суспільну стабільність [4]. 
 Культ вождів, який має місце при тоталітаризмі, також може бути пояснений психологією атомізованої маси. Маса не просто хоче підпорядковуватися сильному лідеру, але вона підносить цих лідерів. Через подібний ірраціональний зв’язок з вождями маса відчуває себе головним суб’єктом історії. Х. Арендт звернула увагу на таке явище, як повна ідентифікація мас з лідерами. Як відзначила дослідниця, причина любові мас до тоталітарних вождів полягає в тому, що біографії останніх втілили в себе біографію мас тієї епохи: невдачі у професійному і соціальному житті, нещастя в особистому житті тощо. Тому велич вождів сприймалася масами як власне піднесення. Звичайно, поява культу вождів має й іншу причину. Міф про вождів-героїв активно втілюється у свідомість народу всіма засобами пропаганди [5]. 
Німецько-американський дослідник Б. Беттельгейм, який власними очима спостерігав становлення тоталітарної системи в Німеччині, визначив, що тоталітаризм має певну психологічну привабливість для людини, що змушена існувати в тоталітарній системі. Ця психологічна привабливість тоталітаризму визначається тим, що для збереження своєї особистості та самостійності в умовах системи, індивід мусить подолати внутрішній конфлікт між своїми особистісними переконаннями та вимогами тоталітарної держави до нього. Б. Беттельгей глибоко аналізує механізм виникнення внутрішнього конфлікту людини-супротивника системи, що інколи призводило і до розколу його родини. Розглядаючи процес насадження нацизму серед німців, Б. Беттельгейм зазначає, що людина в опозиції до системи не знаходила позбавлення внутрішніх страждань навіть у родинному колі. У гітлерівських організаціях особливо сприятливими до навіювання виявлялись діти, які ставали перед складним вибором: бути вірним батькам чи виконувати свій обов’язок перед державою. Такий конфлікт катував дитину, і вона захищалась – ненавидячи всіх, хто примусив її опинитися в ситуації психологічного конфлікту. У подібних умовах, рано чи пізно, отримували друге життя всі застарілі, приховані сімейні конфлікти, які самі по собі не були пов’язані з політикою. Подолання внутрішнього конфлікту ставало можливим в одному випадку за умови активного спротиву та неминучої загибелі, в альтернативному варіанті за умови примирення з системою й відновлення, хай навіть ілюзорного, внутрішньої цілісності [6].
Важливу цінність для розуміння природи тоталітарного режиму дали результати чисельних соціально-психологічних експериментів, що були проведені в другій половині XX ст., й поява яких була зумовлена намаганням дослідників визначити психологічну природу тоталітарної системи. Так, наприклад, в експериментах Соломона Аша студентам пропонували взяти участь в перевірці зору. В дійсності всі учасники, крім одного, виконували наперед визначену роль. Мета дослідження полягала в тому, щоб визначити, якою буде реакція цього одного студента на поведінку більшості групи. В задачу групи входило оголошення вголос думки, про те, що одна із ліній, яку їм демонстрували, є довшою за еталону. Всі студенти давали одну і ту ж саму, явно неправильну відповідь. За даними, отриманими в ході цих експериментів, 75 % студентів погоджувалися з хибною думкою більшості. Ті ж 25 % студентів, які мали мужність висловити незгоду з думкою більшості, відчували явний психологічний дискомфорт в подібній ситуації. Експеримент продемонстрував схильність більшості людей до конформістської поведінки.  
Отже, вивчаючи історію тоталітаризму на уроках історії, велику увагу слід приділяти не тільки соціально-політичним передумовам виникнення цього явища, але й розглядати тоталітаризм як унікальний феномен, коріння якого бере свій початок не лише в політиці та економіці, але й в культурі та психології людини 20 ст.

 Література
1.     Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Всесвітня історія. 10-11 класи // Історія в школах України. – 2011. – № 1. – С.2–20.
2.     Полянський П.Б. Всесвітня історія. 1914-1939: Підруч. Для 10-го кл. загальноосвіт. Навч. Закл. – К.: Генеза, 2002. – 288с.
3.     Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – 272с.
4.     Э. Фромм. Бегство от свободы. Пер. с англ. А. Лактионова. М.: АСТ: АСТ Москва, 2009. 288 с.
5.     Х. Арентдт. Банальность зла. Эйхман в Иерусалиме. – М.: Европа, 2008. – 424с.
6.     Б. Беттельгейм. О психологической привлекательности тоталитаризма // Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/223587/


1 коментар:

  1. Мені сподобався погляд на тоталітаризм. Я раніше якось над цим особо і не замислювався, поняття, як поняття. Обовязково використаю на уроці. Дякую. Ми нещодавно дебатували між вчителями, куди Україні рухатись - в ЄС чи Митний союз. І в процесі розмови виходили до висновку, а так ви за Кличка, а інші так ви за Януковича. Підсвідомо уже обирали вождів. Мені пригадались слова українського філософа М.Поповича - головна заслуга майдану 2013 року та, що люди не викрикують імя якогось вождя, а викрикують Слава Україні!

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...