Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

30 листопада 2012 р.

Помолімось, браття, час уже не терпить ...

Помолімось, браття, час уже не терпить,
Згадуємо прощу у черговий злам.
Як минає літо, як позаду-серпень,
Молимось не Богу - різним кольорам.
Ну хоча б якась там та була б система!
Хай хоч поганенька, зійде і така,
Бо давно зав'язла у зубах і нервах
Вся ця політична, стічна боротьба.
Звичні вже ремейки - в позах, жестах,слові,
Серіал білбордів в посмішках вождів,
Був би дуже радий хоч якійсь обнові.
Та нема в еліти каяття й постів.
Чи ж діждемо свого батька-Вашингтона,
Щоб через століття- в скелях образи?
А поки вчепились міцно в ніжки трона,
Рвемо ж тіло неньки - Боже поможи!
Читати далі

Раджу колегам почитати книгу Є. Черняка ...

Раджу колегам почитати книгу Є. Черняка "Судебная петля", видану далекого 1991 року. В книзі розповідається про найбільш важливі судові процеси( з найдавніших часів до кінця ХІХ ст.), починаючи з біблійного сюжету про засудження і страту Ісуса Христа,про суди над Жанною д,Арк, Марією Стюарт і інших, в тому числі маловідомих. Багато цікавого повідомляється, наприклад, про судові процеси часів англійської і Великої французької революцій. Книга написана "живою" мовою і, думаю, ті, хто її не читав, одержать задоволення від прочитаного. В книзі багато версій(а хто знає, як було насправді?).
Отчего под ношей крестной
Весь в крови влачится правый?
Отчего везде бесчестный
Встречен почестью и славой?
- запитував Гейне, вимагаючи справедливості. Світова історія вже сама по собі є судом. Цікаво, чи справедливим?
Читати далі

28 листопада 2012 р.

Витоки кримінального законодавства України

    Витоки кримінального законодавства України сягають давнини — часів Київської Русі, приблизно 1016-1054 рр., коли князем Ярославом Мудрим була створена «Руська Прав­да». Вона стала першим кодифікованим актом держа­ви, що містив кримінально-правові норми щодо захисту вільної особи та її власності.
За тих часів закон не вживав поняття «злочинне діяння». Останнє розцінювалося як «лихо» або «лиха справа», а сам злочинець визнавався «лихою люди­ною».
Кримінальне право того часу додержувалося в основ­ному давнього слов'янського звичаю помсти за злочини та нанесену майнову кривду, право помсти було передбачено ст. 1 Розширеної редакції Руської Прав­ди. У ній зазначалося, якщо вільна людина вб'є вільного, то мститися за вбитого має брат або батько, або син, або племінник (небіж) від брата або від сестри. Якщо ж нікому буде помститися, то вчиняється на користь князя стягнення за вбитого княжого мужа (боярина) або княжого тіуна (прикажчика) 80 гривень. Якщо вбитий буде русин або княжий воїн, або купець, або боярський прикажчик, або церковна людина, або слов'янин, то стягу­валося за вбитого 40 гривень. За вбивство вищих представників княжої адміністрації допускалося  вбивство убивці на місці вчиненого злочину одразу, без суду.
З усіх видів недоторканності особи найбільш тяжким вва­жалося заподіювання каліцтва. До найтяжчих злочинів відносилия й підпал двору або споруди для збереження врожаю поля, а  також крадіжка. Ст. 36 Розширеної редакції надавала право вбити нічного крадія, виявленого на місці злочину, а за вбивство зв'язаного кра­дія стягувалося 12 гривень на користь князя.
За вчинені злочини в основному передбачалося покаран­ня у вигляді штрафу різних розмірів — «віри», який стягувався на користь князівської скарбниці. Так, за вбив­ство представника нижчої княжої адміністрації штраф ста­новив 12 гривень, за вбивство смерда — 5 гривень, за вик­радення холопа — 12 гривень. Відтин руки або позбавлен­ня можливості користуватися нею передбачало штраф роз­міром 40 гривень.
Конкретною особою злочину могла бути будь-яка вільна людина, крім холопа (холопи були людьми підневільними, і за їх дії відповідав господар). Разом з тим відповідати за вбивство могла й громада, якщо вбивство вчинене на її території невідомим злочинцем або відомим, якого вона відмовлялася видати князю. Якщо член громади вчинив вбивство при розбої, то громада була зобов'язана вида­ти злочинця разом із сім'єю княжому суду на «поток і разграблєніє», що полягало у позбавленні особистих та май­нових прав, тобто у вигнанні з краю та позбавленні майна, а якщо майна не вистачало на покриття штрафу, то вбивцю поневолювали, а сім'ю продавали у холопи.
Руська Правда передбачала прообраз інституту співучасті у вчиненні злочину, оскільки міра покарання залежала від того, чи був вчинений злочин однією особою, чи кількома. Було започатковано й інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності. Так, громада не платила штрафу (дикої віри), якщо на її території було знайдено лише людські кістки (скелет) або труп людини, яку ніхто не знав.
(За матеріалами: Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. — К.: А.С.К., 2008. — 352 с.)

Читати далі

22 листопада 2012 р.

Використання веб-квесту як методу розвитку дослідницьких вмінь учнів в процесі навчання історії

          Чи отримали Ви колеги в своїй школі офіційний лист наступного змісту (цитую повний текст мовою оригіналу): "На виконання листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 09.10.2012  № 1/9-730 "Про участь у Всеукраїнському інтернет-квесті "Війна 1812 року і Україна", наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012  № 408 "Про затвердження Плану заходів з підготовки та відзначення у 2012 році 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року" управління освіти і науки облдержадміністрації повідомляє, що стартує Всеукраїнський інтернет-квест "Війна 1812 року і Україна", присвячений знаменній даті. 
  Питання інтернет-квесту розміщені в освітній мережі "Щоденик.ua" (http://company.shodennik.ua/join/)." 
      Правда цікавий документ? Особливо в тій частині де йдеться про Вітчизняну війну 1812 року?! З якого це часу ця війна стала для нас вітчизняною? Хоч це питання більше риторичне. До честі організаторів веб-квесту потрібно сказати, що вони все ж таки вживають інший термін "Війна між наполеонівською Францією та Росією". 
       Посилання не робив активним, адже за ним ви перейдете просто на сторінку системи. Щоб ознайомитися із змістом веб-квесту потрібно бути зареєстрованим користувачем системи. Для зареєстрованих користувачів системи "Щоденник.ua" надаю наступне посилання http://events.shodennik.ua/event.aspx?event=12389
     Шкода, що інформаційний лист надійшов тоді, коли сам веб-квест майже завершено. Проте ми маємо, наскільки мені відомо, перший досвід проведення всеукраїнського веб-квесту. 
     Андрій Анатолійович Курчин останьою реплікою продемонстрував (дивіться його коментар в групі "Мережеве методичне об'єднання"), що за ключовим словом "веб-квест" достатньо легко знайти інформацію про суть цього навчального методу. 
   Але спробуємо поговорити про використання веб-квесту саме в процесі навчання історії. Далі подаю у вигляді тез свою статтю з цього питання (повний текст статті за потреби можна завантажити з мого персонального сайта). 
  Веб-квест (quest (англ.) - пошуки) - метод розвитку дослідницьких вмінь учнів з використанням Інтернету. В США цей метод у навчанні розпочали використовувати ще в 1995 році. 

Робота над веб-квестом дозволяє вчителю розвивати у своїх учнів ряд дуже важливих дослідницьких вмінь й навичок, зокрема:

·        виходити за рамки змісту та форм подання навчального матеріалу вчителем;
·        використовувати Інтернет як унікальне джерело інформації;
·        аналізувати, оцінювати й здійснювати синтез інформації, отриманої з Інтернету;
·        оцінювати свої власні творчі здібності й вміння;
·        використовувати інформаційний простір мережі Інтернет для розширення сфери своєї творчої діяльності.
Крім того, що веб-квест дозволяє підвищити мотивацію учнів до вивчення навчальної дисципліни, цей метод вчить учнів розв’язувати проблемні ситуації й працювати в команді для досягнення спільної мети.
Перед учнями веб-квест постає як проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якого використовуються інформаційні ресурси Інтернету. Результатом виконання подібного завдання стає веб-сайт в Інтернеті, що має свою унікальну структуру, оскільки пов’язаний єдиною сюжетною лінією розділів, насичених посиланнями на інші ресурси Інтернету. Візитною карткою будь-якого веб-квесту є наступні елементи:
·        навчальний предмет (або декілька предметів);
·        вікова категорія учнів, які працювали над веб-квестом;
·        головне завдання, над яким працювали учні;
·        опис ролей, які виконували учні;
·        покрокова детальна інструкція для кожної ролі;
·        список найбільш важливих Інтернет-джерел як основи подальшої дослідницької діяльності учнів;
·        критерії оцінювання веб-квесту;
·        очікуваний результат.
Інформацію про те, як вигядають типові завдання для веб-квесту можна також знайти в Інтернеті, проте історія як навчальний предмет вимагає постановки особливих завдань для веб-квесту, наприклад:
·        створення бази даних з проблеми, яку розглядають учні на уроках;
·        написання альтернативної історії, коли учні пишуть різні варіанти розвитку історичного процесу;
·        створення документу, в якому подається аналіз складної проблеми, а інші учні запрошуються до дискусії;
·        інтерв’ю з віртуальним персонажем. Питання й відповіді розробляються учнями, які детально й глибоко ознайомилися з біографією історичного діяча. Учні з інших груп можуть поставити персонажеві питання.
Дуже важливим є створення проблемної й мотиваційної ситуації перед початком роботи учнів над веб-квестом. Вчитель може запропонувати учням вибрати ролі вченого, журналіста, детектива й діяти у відповідності до обраної ролі. Наприклад, вчитель може запропонувати учням зіграти роль детектива й спробувати знайти справжніх вбивць відомого історичного діяча (македонського царя Філіпа II, французького короля Генріха IV, американського президента Авраама Лінкольна тощо). Або ж, якщо учневі дістається роль вченого, його завданням стає написати наукову статтю, яка буде стосуватися дискусійних питань історичного процесу («Як єгиптяни будували свої піраміди», «Чи існує снігова людина», «Чи був насправді скарб гетьмана Павла Полуботка» тощо). 
 Реальне розміщення веб-квестів у мережі дозволяє значно підвищити мотивацію учнів на досягнення найкращих навчальних результатів. Однією з платформ для створення сайту в межах веб-квесту може послужити безкоштовний ресурс від Google Google Sites.
Поза межами цього посту залишається ще одне дуже важливе питання - критерії оцінювання веб-квесту. Але й в цьому випадку відсилаю зацікавлених осіб до статті на персональному сайті, адже таблиця не завжди коректно завантажується до блогу. 
Також надаю, в якості прикладу, посилання на веб-квести з історії, які здійснювали в минулому навчальному році учні з якими я працюю, правда, використовуючи при цьому службу blogger:  http://viktoria-viktoria95.blogspot.com/2012_01_01_archive.htmlhttp://obmnepy.blogspot.com/http://pozitivnepu.blogspot.com/ 

Читати далі

19 листопада 2012 р.

Пропозиція

Через кілька днів - чергова річниця голодомору 32-33 років. Колеги, пропоную, у кого є, розмістити на блозі невеликі, але яскраві відеофрагменти щодо цієї події. Поки що дарую письмена:

Писав поет колись про вік,
Хрипів гітарною струною,
Перебирав за роком рік:
Дуель, війна, а за стіною
Звисає зашморг - сам?Не сам?
Така вже доля в небайдужих -
Побудувати світлий храм,
а потім(і не хочеш дуже)-
Примусять в небуття піти.
І памятник,аякже, треба,
У бронзі ж зовсім не страшний-
Тримай атлантом тонни неба.
До цифр - повага,подив, страх,
А до років - тим більш. І грішно
Все пророкує вічний маг
По книжці в темряві неспішно.
І арифметика проста,
І залишаються заруби,
Бо тридцять два - це не про зуби,
А тридцять три - не вік Христа.
Читати далі

15 листопада 2012 р.

Борис Жебровський: «Учитель історії – це фантазер минулого і прикордонник майбутнього»


14 листопада 2012 р. на базі Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова розпочав роботу Міжнародний науково-практичний семінар «Професійний портрет вчителя історії ХХІ ст.», який проходить в рамках співпраці Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Ради Європи.
У вітальному слові  ректор університету академік Віктор Андрущенко акцентував увагу на діяльності Європейської Спілки ректорів педагогічних університетів. Він поінформував зібрання про створення проекту конституції педагога ХХІ століття, яка буде прийнята в травні 2013 року та  наголосив на  важливості історії в галузі освіти.
Заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис   Жебровський подякував керівництву Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за допомогу в організації семінару і можливість у черговий раз зустрітися з експертами Ради Європи. Борис Жебровський наголосив, що довготривалий досвід співпраці з Радою Європи вилився в Київське Комюніке, яке є своєрідним стандартом подальшої співпраці.
«Як учитель історії, – наголосив заступник Міністра, – вважаю професію учителя історії  найскладнішою, бо він завжди стоїть перед дилемою говорити те, що знає, чи те що написано в підручнику. Найперше – дати учням можливість обирати з потоку інформації  різні варіанти інтерпретації подій. Нині предмет історії по своєму «небезпечний і складний». Учитель історії нового століття – це одночасно вчений, який має слідкувати за розвитком науки, відкриває нові сторінки, нові історичні факти, які потребують нового осмислення. Борис Жебровський, згадавши часи праці в студентській аудиторії зазначив, що учитель історії це «фантазер минулого і прикордонник майбутнього». Важливе для нас не пропускати в майбутнє ті речі, які роз’єднують суспільство і в цьому величезна роль належить вчителю історії. Необхідним є панування ідеології толерантності.
Історик – це людина яка допоможе нашим дітям оптимістично дивитись в майбутнє та мирно співіснувати. Позитивне те, що на рівні МОНмолодьспорту ведуться переговори з усіма історичними сусідами, з якими наша держава мала конфлікти у минулому. Сьогодні ми пишемо спільні підручники з історії, створюємо двосторонні комісії з вивчення вразливих питань спільної історії, з метою пошуку тих сторінок історії, які нас об’єднують.
На завершення Борис Жебровський ще раз наголосив, що учитель історії ХХІ століття це незрима допомого дітям сформувати оптимістичний погляд на майбутнє толерантне життя в полікультурному суспільстві.
Читати далі

14 листопада 2012 р.

Вчитель - викладач вищої школи: проблеми і перспективи наступності в освіті.

13 листопада Чорноморський державний університет імені Петра Могили гостинно приймав вчителів історії. Зустріч була ініційована факультетом політичних наук і проходила в формі круглого столу.

За столом обговорень зібралися керівництво університету, керівництво факультету політичних наук і вчителі історії. 

Наскрізним питанням було співробітництво та взаємодія середньої і вищої шкіл як забезпечення наступності і неперевності навчання. Одразу ж на думку прийшли слова: "Забудьте все, чому Вас вчили у школі." Але, чи так можна підходити до вирішення питань освіти?!

Є такі моменти, коли викладачі вузів нарікають на рівень навченості, з яким приходять студенти . Чи справедливим буде дорікати вчителю за це. Це питання особисто в мене викликає обурення. Хоча, справедливості заради, можу сказати, що студент є продуктом (вибачаюсь за таке порівняння) школи в багатьох випадках. Свого часу викладаючи в Інституті історії і права сама неодноразово стикалася з проблемою  відсутності важливих компетенцій, що повинні були сформуватися набагато раніше ніж на першому курсі. Знову ж таки, чи є це провина вчителя? 

Такі зустрічі, що відбулася, корисні в тому сенсі, що дають можливість вислухати думки різних сторін. Ми розуміємо позицію викладачів, що рівень абітурієнтів насьогодні є не таким, як би мріялось. Але і ми повинні вміти захищати себе. Приємно було почути і компліменти в свій бік. 

Після цієї зустрічі залишилося багато питань, відповіді на які треба шукати спільно:

1. Як забезпечити зв'язок школи і вузу? І чи потрібен такий зв'язок взагалі?
2. Як зробити профільну освіту в школі ефективною і дієвою? Такою, що не тільки б давала учням можливість обирати сферу майбутньої професійної діяльності, але й готувала до неї.
3. Чи ефективне ЗНО як практично єдиний крітерій при вступі до вузу?
5. І саме цікаве, що треба робити, щоб потім не червоніти за своїх учнів, що не можуть впоратися з вузівськими програмами? 

Сподіваюсь, що ці питання викличуть невеличку але конструктивну дискусію. 




Читати далі

Використання фільмів "Future Shorts" у навчально-виховному процесі


Future Shorts - міжнародний фестиваль короткометражного кіно й анімації, який користується величезною популярністю. Канал фестивалю на YouTube переглядають мільйони користувачів цього сервісу. 
Всі фільми цього формату вирізняються поміж сьогоднішньої кінопродукції глибокою філософською ідеєю та потужним педагогічним потенціалом, оскільки піднімають актуальні соціально-політичні теми й питання, які турбують людей в усьому світі. 
Використання фільмів формату "Future Shorts" ідеально підходить для обговорення різноманітних питань з учнями. Досить часто головні діючі особи не промовляють жодного слова, що ще більше підсилює ефект фільму, адже зовсім не важливо в якій країні створено фільм - мову образів, символів й емоцій не потрібно перекладати. 
Наприклад, поданий нижче фільм можна використати при обговоренні тем пов'язаних  з існуванням в суспільстві стереотипів й упереджень, неонацизму в Європі тощо. При використанні подібних фільмів в роботі з учнями, найкраще підходить методичний прийом "Стоп-кадр", коли вчитель зупиняючи у відповідних місцях перегляд фільму  пропонує учням питання на кшталт: "Що на їхню думку зараз відбувається? Чому? Як будуть розгортатися події далі?". Перегляд фільму потрібно обов'язково завершувати рефлексією та обговоренням. Переконаний, що  переглянувши цей фільм, ви, як і я свого часу, розпочнете створювати колекцію своїх улюблених фільмів формату "Future Shorts". Раджу також знайти в You Tube й переглянути фільми: "Mersi", "Футболка", "Крабовая революция", "Животное". Але краще за все підписатися  на канал Future Shorts, адже тоді у вас з'явиться можливість переглядати cамі "свіжі" фільми цього кінофестивалю. 


Читати далі

12 листопада 2012 р.

Історія українського народу крізь призму історії повсякденності. Використання фотодокументів у відтворенні повсякденності.

Сучасний багатоманітний інформаційний простір дає можливість розширити джерельну базу вчителя історії. Особливо це стосується такого питання, як візуалізація минулого через фотодокументи. 

За допомогою візуальних джерел (фотодокументів) ми маємо можливість висвітлювати таку площину, як історія повсякденності як частина історичної спадщини країни. 

Візуальні джерела з минулого українського народу  особливі – ці свідчення (майбутні документи) виникали у безпосередній гущавині подій, як правило, не для науки, не для музею, вони – оригінальні артефакти свого часу. Вони мають прислужитися не тільки і не стільки для вивчення людини взагалі, а для дослідження конкретного способу існування цієї людини, сукупності ритуалів і повсякденних практик, сформованих даною спільнотою людей. 

При вивченні світлин як історичних документів важливим чинником повинен стати правильний їх відбір. Кращої інформативності можна домогтися користуючись колекціями, альбомами. При типології колекцій слід виходити зі способу їх комплектування і зберігання: архівні, музейні, редакційні (з фондів газет і журналів), відомчі, приватні (любительські) тощо. 

До уваги шановних колег хочу представити колекцію фотодокументів, що можна об'єднати  за напрямком: "Роль і місце жінки в українському суспільстві. Кінець ХІХ - початок ХХ ст." 






































































Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...