Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

2 листопада 2012 р.

Козацькому роду, нема переводу





„Народ мій є. В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде”.
В.Симоненко.
    Козацтво. Запорізька Січ... Славні сторінки української історії.
   Козацтво пройшло героїчний і суперечливий шлях. Помітним в його розвитку було створення в середині XVI ст. Запорізької Січі, яка відіграла величезну роль в історії українського народу. Козаччина - це не тільки найблискучіша, найефектніша поява в українській історії, це ще й доби найбільшого напруження сил українського народу, його державної, соціальної та культурної творчості, коли яскраво виявились найкращі -світлі і найгірші - темні сторінки національного менталітету. Зовнішніми та внутрішніми вартостями запорозькі козаки створили собою найхарактерніші типи свого народу та свого часу.
    Ясною рисою вдачі запорозьких козаків була їх добросердність, безкорисливість, щирість, вірність у дружбі, яка вельми високо цінувалась на Запоріжжі. Крім того, ясними рисами вдачі запорізьких козаків були висока любов до власної свободи, вони віддавали перевагу лютій смерті перед ганебним рабством; глибока повага до старих і заслужених воїнів, простота, поміркованість і винахідливість у скруті, у домашньому побуті або у різних безвихідних випадках та при фізичному недузі.
    На війні козак завжди відзначався розумом, хитрістю, умінням виграти у ворога вигоди, раптово на нього напасти і зненацька заманити, вражав ворога великою відвагою, дивовижним терпінням та рідкісною здатністю переносити спрагу і голод, спеку й холод.
    У народній творчості оспівані легендарна козацька слава, відвага і благородство, ненависть до ворогів, гнобителів. Образи Мамая, Голоти, Байди створені народною уявою як уособлення непокори гнобителям, самовідданої боротьби проти них, віками живуть у піснях, народних переказах разом з образами таких прославлених козацьких керівників, як Северин Наливайко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Богун, Іван Сірко, Семен Палій,  Петро Сагайдачний і багато інших.
Вивчення історії рідного краю завжди викликає певні труднощі, оскільки на перший погляд все нібито відомо, все романтично-патріотично. Але у кожної події є різні тлумачення, викликані неповнотою та недостовірністю викладу матеріалу, пов’язаної з певними політичними впливами. В залежності від певних політичних обставин цей період історії то занадто підносили, вихваляли, то навпаки принижували його роль в історії. Дане дослідження було спрямоване на розкриття ключових питань відношення до періоду козаччини.
    Польський історик І.Корзон дивився на козаччину, як на «болючій наріст на тілі Польщі, так і Москви, однаково шкідливий для цивілізації. Центром  цієї небезпеки для культури була Запорізька Січ, що приваблювала юрби хлопців, які прагнули дикої волі, лінивих, жорстоких п’яниць».
Я вважаю, що в період козаччини український народ почав формувати власну національну еліту, як найбільш активний елемент, яка представляла інтереси власного народу на міжнародній арені. Саме козаччина – ідеал українського народу, оспіваний і опоетизований в піснях. Козак в народній поезії – це ідеал вільної людини, борець за громадське добро, за волю рідного краю. В жіночих піснях, козак – це ідеал чоловіка-юнака, сміливого, завзятого, який втілив у собі всі найкращі сторони чоловічої вдачі.




Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...