Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

20 лютого 2013 р.

Формування хронологічної компетентності учнів в процесі навчання історії


Стаття друкується із значними скороченнями. З повним текстом статті можна ознайомитися в журналі "Історія та правознавство". - 2012. - № 34. 
Історія неможлива поза часом: лише встановивши час подій та їх послідовність, історики здатні не тільки з’ясувати зв’язок з попередніми та наступними подіями, визначити причини й наслідки, виявити закономірності, а й відтворити істинний перебіг подій, реконструювати минуле. Хронологічна компетентність відноситься до загальновизнаної і стабільної групи предметних компетентностей, які набуває учень в процесі навчання історії. Хронологічна компетентність присутня в кожній історико-методичній класифікації предметних компетентностей учнів, що вказує на важливість її формування в процесі навчання історії.  
В радянські часи була розроблена цілісна система прийомів й засобів викладу хронологічного матеріалу, різноманітних варіантів пояснення школярам таких складних тем, як «Лічба років в історії», «Співвіднесення року зі століттям та тисячоліттям», «Розв’язання хронологічних задач» тощо, а також розкрита методика формування вмінь учнів локалізувати історичні факти у часі. Ці вміння зводилися до наступного переліку: встановлювати протяжність і тривалість історичних подій, їх синхронність;  визначати етапи й періодизацію історичних явищ і процесів; співвідносити події з певним історичним періодом [5].
Подібної думки продовжують дотримуватися сьогодні російські методисти Є. Вяземський й О. Стрєлова. Доповнивши перелік, вони визначають наступні хронологічні вміння учнів: вміння встановлювати послідовність й протяжність історичних подій, співвідносити дати національної історії з певними явищами й процесами європейської й світової історії, групувати історичні події навколо певних дат, встановлювати хронологічні межі історичних періодів, співвідносити окремі факти з певними періодами історії. При цьому, на думку Є. В’яземського й О. Стрєлової, всі дати варто поділяти на опорні, які вимагають обов’язкового запам’ятовування й другорядні [3,с.26; 4,с.261].
Український науковець О. Пометун під хронологічною компетентністю розуміє вміння учнів орієнтуватися в історичному часі. Структуру хронологічної компетентності згідно її підходу складають наступні вміння: розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу; співвідносити історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії; використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу [6, с.5].
Виходячи зі структури історичної свідомості провідний український вчений  К. Баханов до хронологічних вмінь учнів, які складають основу хронологічної компетентності, відносить наступні вміння: створювати часові асоціації; виділяти точку відліку часу; виділяти етапи історичних подій та процесів; порівнювати події за часом, коли вони відбувалися, та їхню тривалість; визначати наступність подій у часі; відносити дати та події до відповідних історичних періодів та епох; тлумачити хронологічні поняття; виявляти ієрархічність подій та тривалість процесів [1, с.114].
Отже, дискусії, які продовжують точитися серед науковців, вказують на відсутність в сьогоднішньому педагогічному просторі чіткого розуміння суті й структури хронологічної компетентності учнів. Адже більшість науковців не пояснюють, на якій основі вони вибудовують структуру хронологічної компетентності учнів. Це, в свою чергу, веде до невизначеності основних шляхів її формування під час навчання історії в школі.
 Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття учнями необхідного комплексу знань, вмінь, досвіду й ціннісних орієнтацій, що дозволяють учням здійснювати пізнавальну діяльність. Це вимагає зробити результати освітнього процесу передбачуваними та чітко вимірюваними. Тому в структурі хронологічної компетентності ми пропонуємо впорядкувати хронологічні вміння за когнітивними процесами, які виступають основою для їх здійснення. Зазначений підхід дозволяє нам запропонувати наступну структуру хронологічної компетентності учнів (див. табл.).
 Структура хронологічної компетентності
Знання

Понять: відлік часу, хронологія, дата, століття, тисячоліття, літочислення, ера
Когнітивні процеси
Хронологічні вміння
Пам’ятати – відтворювати правильну інформацію по пам’яті
Називати найважливіші дати
Розуміти – засвоювати навчальний матеріал чи досвід
         Визначати дати та хронологічні межі подій; тлумачити хронологічні поняття; відносити дати та події до відповідних історичних періодів та епох; співвідносити різні системи літочислення; пояснювати, які ключові фактори пов’язують події між собою
Застосовувати – діяти згідно з правилами
        Позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій; співвідносити рік зі століттям; визначати послідовність та тривалість подій, їх віддаленість від сьогодення; визначати наступність подій у часі; складати хронологічні та синхроністичні таблиці  
Аналізувати – розділити щось на частини, які не мають ознак цього цілого, та описати, як ці частини відносяться до цілого
      Виявляти ієрархічність подій та тривалість процесів; порівнювати події за часом, коли вони відбувалися, та їхню тривалість; виділяти етапи історичних подій та процесів; виділяти сутнісні ознаки історичного періоду чи етапу; знаходити місце події в загальному хронологічному контексті   

Оцінювати – робити судження, засновані на критеріях та стандартах
        Оцінювати аргументованість й обґрунтованість періодизацій історичних процесів
Створити, синтезувати – зібрати нове ціле з частин чи розпізнати компоненти нової структури
         Створювати часові асоціації; складати власну періодизацію історичного процесу

Досвід

Створення власних періодизацій історичного процесу чи періоду
Цінності

Час як фундаментальна структура всесвіту, основа людського буття 
Формування хронологічної компетентності учнів має бути органічним елементом у загальній системі навчання історії; його слід планувати на всіх етапах навчального процесу – від початкового (ознайомлювального) вивчення матеріалу до його закріплення, повторення, узагальнення й оперування ним.
Найважливішим елементом в методиці розвитку хронологічних вмінь учнів на першому етапі виступають хронологічні задачі, серед яких можна виділити два підвиди: стандартні й нестандартні. Якщо стандартні дозволяють розвивати найпростіші хронологічні вміння учнів, такі як вміння співвідносити рік зі століттям, підраховувати час, який пройшов від однієї події до іншої, нестандартні розраховані на формування таких складних вмінь учнів, як співвідносити різні системи літочислення, працювати з неадаптованими історичними джерелами, зміст яких складає хронологічний матеріал. 
На основі стандартних хронологічних задач побудовано й різноманітні дидактичні ігри з використанням хронологічного матеріалу. В цьому випадку вчителеві прислужиться один з багатьох різновидів гри «Хронологічне лото»: ведучий називає століття й демонструє заздалегідь підготовлені дати (записані на дошці), а учні відповідають, чи належать дати відповідному століттю. Гра може бути продовжена в зворотному порядку: ведучий називає дати, гравці відповідають, до якого століття вони належать. Під час гри можна влаштовувати змагання між рядами.
Інша гра «Точність – ввічливість королів» побудована, як змагання між рядами учнів. Учні записують на дошці дати, що трапляються в тексті підручника, починаючи від першого параграфа. Ведучий до кожної дати пропонує запитання, відповіді на які мають бути лаконічними й точними (для ряду зараховуються блискавичні, точні відповіді; відповідає представник ряду, який першим підняв руку).
Гра «Порушена послідовність» помітно пожвавлює інтерес учнів до виконання хронологічних завдань. Учням пропонується відновити послідовність подій, дати яких в довільному порядку вони бачать перед очима.
 Наведені вище стандартні задачі й дидактичні ігри розраховані на формування базових хронологічних умінь й навичок, які мають прикладний характер, розвиток яких повинен здійснюватися під час перших років вивчення учнями історії в школі.
 Творче використання та застосування хронологічних знань та вмінь повинно обов’язково спиратися на глибоке осмислення такої складної категорії як історичний час. Час як категорія визначає логічну послідовність, тривалість і синхронність подій та явищ історичного процесу. Р. Страдлінг вказує на те, що більшість викладів національних історій виглядають як окремі лінійні розповіді існуючих самих по собі процесів [7]. Цей вертикальний принцип, суть якого складає зосередження уваги на причинно – наслідкових зв’язках, потрібно доповнити горизонтальним принципом, а саме розглядом історичних явищ та певних тенденцій в масштабі загальноєвропейському чи навіть всесвітньо-історичному. Тому на рівні застосування хронологічних вмінь, які здійснюються на основі таких когнітивних процесів, як аналіз, синтез й оцінювання інформації, пов’язаної з історичним часом, учням слід пропонувати наступні пізнавальні завдання:
1.     Виявляти ієрархічність подій та тривалість процесів: «В епосі середньовіччя істориками прийнято виділяти три етапи. Як ви думаєте чи співпадають хронологічні межі цих етапів для різних країн? Чому?»
2.     Порівнювати події за часом, коли вони відбувалися, та їхню тривалість: «Порівняйте процес створення єдиної централізованої держави в Англії й Франції. Чи співпадають хронологічні межі процесу зміцнення центральної влади в цих двох країнах? Спробуйте пояснити отримані в результаті порівняння висновки.»
3.     Виділяти етапи історичних подій та процесів на основі визначення їх сутнісних ознак: «Які етапи в історії Столітньої війни ви могли б виділити? На основі якого критерію ви будете здійснювати поділ історії Столітньої війни на окремі етапи?»  
4.     Знаходити місце події в загальному хронологічному контексті: «Подумайте, чому історики вважають 476 р. умовною датою падіння Західної Римської імперії. Як ви вважаєте, чи можна точно визначити, які події стали точкою відліку історії середньовіччя?»    
5.     Оцінювати аргументованість й обґрунтованість періодизацій історичних процесів: «Історики різних шкіл різко розходяться в періодизації Нового часу. Як правило, в радянській історіографії, в рамках формаційної теорії, його початок пов’язували з англійською революцією середини XVII століття, що почалася в 1640 році. Серед інших подій, які приймаються в якості вихідного рубежу Нового часу, називають події, пов’язані з Реформацією (1517), відкриття іспанцями в 1492 році Нового Світу, падіння Константинополя (1453) або навіть початок Великої Французької революції (1789). Думка якої групи істориків видається вам найбільш обґрунтованою? Чому?»
6.     Створювати часові асоціації: «Відомо, що на середньовічних годинниках не існувало стрілки, яка відраховувала хвилини. Подумайте, як це впливало на сприйняття часу середньовічною людиною? З якими асоціаціями пов’язане сприйняття часу сьогодні? Яку відмінність у сприйнятті часу в різні історичні періоди можна помітити?»
 Отже, сучасний компетентнісний підхід до процесу організації навчання потребує зламу певних стереотипів й стандартних підходів до використання хронологічного матеріалу на уроках історії. Запропоновані в статті підходи до формування хронологічної компетентності учнів в процесі навчання історії, безумовно, потребують подальшого осмислення і поступового впровадження в практику навчання.
 Використана література
1.  Баханов К.О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія / К.О. Баханов. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 384 c.
2.  Власов В. Час і течія річки не чекають людину (Перевірка хронологічних умінь у процесі тематичного контролю з історії в основній школі) / В. Власов // Історія в школах України. – 2007. – № 1. – С.15–24.
3.   Вяземский Е. Е. Методические рекомендации учителю истории: основы профессионального мастерства / Е. Е. Вяземский, О. Ю. Стрелова. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 160 c.
4.   Вяземский Е. Е.  Теория  и  методика  преподавания  истории:  учеб. [для студ. высш. учеб. заведений] / Е. Е. Вяземский, О. Ю. Стрелова. М.: ВЛАДОС, 2003. – 384 c.
5.   Методика преподавания истории в средней школе: учеб. пособие [для студентов пед. ин-тов по спец. №2108 «История»] / С. А. Ежова, И. М. Лебедева, А. В. Дружкова и др. – М.: Просвещение, 1986. – 272 с.
6.  Пометун О. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті / О. Пометун // Історія в школах України. – 2007. – № 6. – С.3–13.
7.   Страдлінг Р. Багаторакурсність у викладанні історії: посібник для вчителя / Р. Страдлінг. – Видавництво Ради Європи, 2009.  


3 коментарі:

  1. Дмитро, дякую за коротку та змістовну статтю. Зі студентських років подобається мені ця тема) Весь час застосовую радянську методу формування хронологічних умінь. Вона простіша і тому для мене краща. Пометун, Баханов занадто ускладнюють таке уміння, як хронологічні компетентності. Будь яке тлумачення, ассоціація, оцінка лише обтяжують та (саме тому!) заважають формувати хронологічну компетентність. По-перше, це можно зробити, коли хронологічні уміння ВЖЕ сформовані. По-друге, параграф, робота учня на уроці та дома неминуче буде збільшуватися, бо треба ще й охарактеризувати періодизації різних істориків (Пометун) або створити часові асоціації (Баханов). Учителю, щоб навчити учня орієнтуватися в історичному часі достатньо того, що пропонують Є. Вяземський й О. Стрєлова. Решта - це зовсім інші уміння. Яка ваша думка?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, п. Геннадію, за позитивний відгук. Думаю, що Ви піднімаєте важливі, але в одночас, й складні питання, що стосуються взаємозв'язку теорії з практикою. З Вами може не погодитися тільки людина, яка ніколи не працювала в школі. Адже кожен практикуючий вчитель на уроці завжди опиняється в ситуації обмеження своїх можливостей: часом, особливостями дітей з якими йому доводиться працювати, програмними вимогами тощо. Але, погодьтеся, що суть методики навчання, як наукової дисципліни полягає в моделюванні ідеальної навчальної ситуації, яку вчитель намагається сконструювати на своєму уроці. Інакше кажучи, ми завжди зможемо досягти мети й поставлених завдань, за умови здійснення всіх пунктів, що йдуть після слів "якщо б".

      Видалити
    2. Згоден, Дмитро, якщо моделювати ідеальну ситуацію. Розумієте, тут проблема не в тому, є чи немає в мене час на уроці чи бажання. Тут іде суттєве розширення змісту поняття "хронологічні уміння". Як на мене, тоді було би доречним (з практичної мети) розвиток цієї компетентоності розглядати як дворівневий шлях: базовий (мінімальний для будь-яких умов - це перші 4 строки Вашої таблички) та надбудову (для ідеальних умов - це останні 4 строки).

      Видалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...