Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

19 квітня 2013 р.

Формування громадянської компетентності учнів на уроках суспільних дисциплін


Поняття «компетентність» у наш час органічно увійшло в педагогічний обіг, і науковці  намагаються дати визначення освітніх та життєвих компетентностей.
Громадянську компетентність дослідники відносять до ключових. Ключова компетентність є об’єктивною категорією, що фіксує певний рівень розвитку в особистості суспільно визнаного комплексу знань,умінь,навичок, ставлень, орієнтацій. Відтак і громадянську компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів,що складається із сукупності знань,умінь,навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій. Переконань особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві, обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною і державою. Громадянська компетентність є інтегрованою характеристикою особистості, яка включає й певний рівень психологічної готовності до активного суспільного життя – громадянськість.
  Формування громадянської компетентності в школі – це засвоєння в навчальних ситуаціях основ повноцінної та правомірної громадянської поведінки особи в суспільстві. А враховуючи висновок  О. Лебедєва. Що компетентність – це здатність діяти в ситуації невизначеності, уточнимо поняття освітньої ключової громадянської  компетентності: це  здатність учня самостійно  діяти в ситуації невизначеності під час вирішення навчальних ситуацій у сфері громадянської освіти.
  Громадянська компетентність в усіх своїх компонентах (ціннісному, діяльнісному та процесуальному) може формуватись на уроках суспільних дисциплін. Спираючись на висновки  О.Пометун, зауважимо, що реалізація ціннісного компонента відбувається переважно через зміст освіти шляхом відбору й структурування навчального матеріалу курсу, який  забезпечує умови формування демократичних цінностей, орієнтацій, сприйняття ідеалів демократії, вироблення ставлень і мотивів діяльності, які є складовими громадянської позиції. Діяльнісний блок громадянської компетентності передбачає формування мотивованої активності, тобто суб’єктної особи, яка:
*виявляє суспільну  активність (в громадянських організаціях, самоврядуванні тощо);
* бере участь у соціальному проектуванні;
* виступає  розробником соціального проекту ;  є учасником соціального проекту;
* досліджує соціальні проблеми.
Постановка завдань формування громадянської компетентності учнів передбачає, що в переліку освітніх результатів кожного уроку мають бути сформульовані , крім суто навчальних , ще й такі, що спрямовані на розв’язання завдання:
Передбачати засвоєння учнями громадянознавчих знань;
- передбачати певний рівень розвитку громадянських умінь і навичок;
-передбачати формування позитивного ставлення учнів до  явищ і процесів, пов’язаних з демократичною державою, громадянським суспільством тощо.
Ефективний розвиток діяльнісно-процесуального компонента громадянської компетентності  передбачає залучення учня до активної навчальної діяльності, що супроводжується внутрішньою розумовою активністю. Паралельно з освоєнням діяльності учень  учень формує свою систему  цінностей,підтримувану соціумом . З пасивного споживача знань учень повинен стати активним суб’єктом освітньої діяльності,що  забезпечує послідовну та ефективну реалізацію  компетентісного підходу.
  Одним із сучасних шляхів організації активної пізнавальної діяльності учнів є інноваційні технології навчання, які дають можливість, реалізовуючи компетентнісний підхід через активну різноманітну діяльність учнів у проблемних  ситуаціях, формувати  активні  громадянські  уміння  і навички. У такому випадку результат навчання полягає вже не в передачі учням інформації  змісту, а в формуванні готовності діяти в житті з  позицій правосвідомості  та громадянської  відповідальності. Різноманітні інноваційні технології ( лекції, круглі столи та ін.) відіграють важливу роль у формуванні діяльнісно  - процесуального компонента на  уроках суспільних дисциплін та сприяють розвитку компонентів громадянської компетентності.
  Таким чином, нами визначено, що системне, тобто з уроку в урок, формування компонентів громадянської компетентності  на уроках суспільних дисциплін передбачає дотримання таких методичних умов:
Результати навчання на кожному уроці  повинні бути зорієнтовані на формування громадянської компетентності; у навчальному змісті предмета  мають бути акцентовані за допомогою відповідних завдань і засобів навчання громадянознавчі  знання, громадянські  цінності, уміння і навички учнів; організація навчального процесу повинна забезпечувати постійну активну  позицію учнів навчанні через системне  запровадження інноваційних технологій .
  У цьому контексті було визначено принципові вимоги до діяльності вчителя, адже, готуючись  до  уроку ,   вчитель  має  визначити :
Як сформулювати  очікуваний  результат уроку в залежності  від  того ,  який  компонент громадянської компетентності  та як саме  має  формуватися  на  матеріалі  даного уроку  в   зв’язку  з  його  темою  і  змістом; які   пізнавальні  завдання , проблемні  питання   та  ситуації  допоможуть акцентувати  громадянознавчий зміст  уроку    та  спрямувати  необхідну  діяльність  учнів; які  засоби навчання,  технології , або  методи будуть ефективними для  досягнення цього  результату.  Нарешті ,  процесуальний компонент,  за  О. Пометун, - це здатність учня мислити  критично  й  незалежно , вдаватися  до способів діяльності та  та  використовувати моделі  поведінки, що  відповідають інтересам  самореалізації : робити  свій вибір ,  застосовувати  демократичні  технології   поняття  й  виконання індивідуальних і  колективних  рішень, технології  розв’язання  проблем  суспільного  життя як  окремого  громадянина ,  так  і  школи , місцевої  громади, держави.
  Процесуальний компонент  виявляється  зовні  через  уміння. Може  виникнути запитання: «Чому вміння наведені  саме в  процесуальному компоненті громадянської  компетентності, а не  в  діяльнісному?» Таке  твердження базується  на  тому висновку,  що  вміння зазвичай  співвідносять   із  засвоєним  знанням,  яке надалі  отримує  деякі операціональні   характеристики,  виявляючись  у  формі   правильно  виконуваної  дії. 
До   даного  компонента  можна  віднести :  вміння отримувати  та  аналізувати  інформацію  щодо  соціальних  явищ і  процесів   із  широкого   кола  джерел; критичне  мислення  ;  виявлення  соціальних  проблем  ; вміння  формулювати  обґрунтовану  думку  щодо  суспільних  проблем;  вміння визначати  стереотипи  мислення ; вміння  працювати  в  групі  на засадах  співробітництва.
Процесуальний  компонент може  бути реалізований через зміну  пріоритетів  навчального  процесу : спочатку -  людина, особистість,  культура, а потім – держава, суспільство,  посилення уваги  до  розвитку  в дитини  вмінь самоорганізації, самоуправління , здатності  до  критичного  мислення. Його  реалізація  можлива  шляхом  діяльності  на  уроках суспільних  дисциплін  з  апробацією  отриманих  навичок  щодо шкільного  самоврядування та  громадської  діяльності  в межах дитячих  і  молодіжних організацій.
Аналіз програм  навчальних  предметів «Історії  України», « Всесвітньої  історії», « Основ   правознавства», курсу « Людина  і світ» свідчать  , що їхній зміст в основному  співпадає з державним  стандартом  освіти  і  дозволяє   вирішити  завдання з  формуванням   громадянської  компетентності  учнів. Зауважимо,що громадянознавчий  зміст   в  основному  включений  до  предметів  освітньої  галузі  «Суспільствознавство»,  зокрема   це  такі  предмети як  « Історія України», « Всесвітня  історія»,
«Правознавство», «Основи  правознавства»,  «Людина  і  світ», « Основи  філософії». Сукупність  цих  предметів значною  мірою розвязує  завдання виховання  компетентного громадянина
Як приклад формування  складових громадянської компетентності ( табл. 1) на уроках правознавства в 9 класі загальноосвітньої   середньої   школи.
         Таблиця   1.  Складові  громадянської компетентності

Тема
Ціннісний компонент громадянської  освіти
Діяльністно- процесуальний  компонент громадянської  компетентності
Громадянське  суспільство
Повага до  ціннісних засад громадянського суспільства
Обґрунтування власної  позиції щодо участі у  формуванні громадянського суспільства  в  Україні


Також, наведемо  приклад  формування громадянської компетентності  на  уроці  історії  України  в  10  класі.
Предмет:  Історія  України  (10 клас)
Тема: Початок  Української  революції  (весна-літо 1917 р.)
Проблема  ГО: національні,європейські    та  загальнолюдські  цінності.
Ключові  питання:  Як   зміни  у  повсякденному  житті  населення  українських  земель  у  тилу  та  на  фронті  вплинули  на  їх  ціннісні  орієнтації?  Які  демократичні,  національні  цінності,  зафіксовані в  І  Універсалі  Центральної  Ради?  З  якими з  них  ви  погоджуєтесь  сьогодні?  Чому?
Завдання  уроку/очікувані  результати
Після цього учні зможуть:
*визначати причини революції  в Україні;
*пояснювати,яким чином виникла УЦР, яким був її склад, які  демократичні. Національні цінності були  зафіксовані в  її  політичній  програмі на початку діяльності  та  які причини обумовили їх  виникнення;
* характеризувати основні  політичні сили в Україні цього періоду й  їх цілі. Ставлення різних соціальних  верств населення до політичної  еліти України на початку  революції ( весна – літо 1917 р.);
*висловлювати власне  ставлення до цінностей, зафіксованих в І Універсалі Центральної ради, порівнюючи їх із сучасними  цінностями  українського суспільства.
Після напрацювання результатів уроку вчитель може переходити до продумування методів  навчання і  підбору засобів: текстів, кінофрагментів,фотографій  та ін.. Плануючи роботу з учнями, учитель орієнтується на розвиток критичного мислення старшокласників,їхні вміння і навички щодо самостійної роботи. Уроки - шкільні  лекції,семінари,конференції, диспути, практикуми, міжпредметні  уроки-повинні посісти в навчальному процесі пріоритетне місце,спонукати учнів до самостійного аналізу ситуацій і їх критичної  оцінки, пошуку компромісних рішень. На наш погляд, буде доцільним проводити конференції старшокласників за темами,які сприяють і розвитку критичного мислення,і  формуванню громадянської  компетентності,В  Х класі: « Українська революція і боротьба за  збереження державної  незалежності України (1917р.-1920 р.)».
Основні питання цієї конференції можуть бути такими:
Початок Української революції.
Центральна рада та її суспільно-політична діяльність ( 1917 р.)
Проголошення  незалежності України.
ЗУНР - українська держава  в Східній Галичині.
Держава П.Скоропадського  та Українська революція.
Діяльність урядів Директорії УНР.
Проголошення Соборності України.
Видатні політичні діячі та герої визвольної боротьби української народу.
Історичне  значення української революції  та національно-визвольної боротьби в 1917-1920 рр.
У 10  класі буде  цікаво провести учнівську конференцію на  тему: «Україна в роки  Другої світової війни». Питання  для  обговорення старшокласникам можуть бути такі:
1.Радянсько-німецькі договори 1939 р. й українські  землі.
2.Напад нацистської Німеччини  на СРСР. Оборонні бої літа – осені1941 р. на території України.
3.Плани нацистської Німеччини щодо України, « новий порядок».
4.Рух Опору нацистському режиму в Україні: його багатоскладовий  та суперечливий характер.
5.Визволення України від Німецько-фашистських загарбників.
6. Наші земляки – учасники ІІ світової війни.
7.Роль і внесок українського народу в розгром нацистської  Німеччини.
8.Історичне  значення перемоги  над  нацизмом для майбутнього  України.
Під  час вивчення курсів історії України та  Всесвітньої історії важливо сформувати у  старшокласників національні, міжнаціональні  та  загальнолюдські цінності. У зв’язку з цим потрібно звернутися  до історичних понять та термінів: крах тоталітаризму і перемога демократії, тенденція посилення європейської інтеграції, еволюційне просування демократичних країн до соціально-орієнтованого суспільства.
В поєднанні з історичним поняття  « Державність України» все це дає можливість сформувати у старшокласників цивілізаційний  погляд на історію і суспільство, яке може бути визначено такою оцінкою: « Я- громадянин України, Я- громадянин Європи, Я- громадянин Світу». Гуманістичний характер виховання передбачає перебудову його змісту й форм на основі глибокого розуміння вчителем природи учня, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості учня, турботі про її гармонійний розвиток,встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному  процесі. Такий  підхід передбачає ставлення  до нашого учня як до неповторної особитості, суб’єкта вільного розвитку, визнання  його прав, виходячи із сукупності знань про людину. Ідеалом виховання і  навчання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю,високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань  національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.
Тому основними особливостями виховання громадянськості на уроках є:філософсько-світоглядна підготовка;  формування наукового світогляду; розвиток духовності особистості; формування соціальної активності; формування політичної культури ; розвиток моральних почуттів і рис особистості;  вироблення навичок свідомого ставлення до історії.
Читати далі

Методичні прийоми і засоби впливу на формування інтелектуальних вмінь учнів


"Педагогічна творчість,- писав В.Сухомлинський,- це спроможність допомогти людині пізнати свій внутрішній світ, передусім свій розум, допомогти їй спрямувати інтелектуальні сили, навчити її розуміти красу своєю працею, своїми зусиллями" .
У школі в процесі навчання учнів вчать мислити, тобто з урахуванням їхніх природних особливостей забезпечують засвоєння ними прийомів розумової діяльності (аналіз, систематизація, узагальнення, порівняння, виділення головного), які в подальшому допоможуть їм самостійно здобувати знання.
Головний показник сформованості вмінь – здатність учня застосовувати засвоєний прийом в нових умовах (на новому матеріалі, в роботі з ще невідомими джерелами знань), тобто здійснювати перенесення його в умовах що змінюються.
Початок відпрацювання того чи іншого прийому навчальної діяльності і відповідного вміння школярів об’єктивно залежить від змісту історичного матеріалу і від накопичених знань, в тому числі – у способах розумової діяльності.
З досвіду роботи я дійшла висновку, що ряд історичних явищ, що вивчаються в 5-6 класах, краще усвідомлюються шляхом встановлення подібності і різниці з іншими, однорідними їм, а також відповідно виділення і узагальнення їх важливих ознак. Цим викликана необхідність вчителів початкових класів, вже з 4 класу практично навчати учнів порівнянню, виокремленню головного і суттєвого, узагальненню історичних фактів, ознаків явищ [10].  В 5-6 класах на конкретних прикладах показую, що , співставляючи два однорідних явища або два ступені одного процесу, слід підсумовувати зміни, що відбулися, встановлювати їх прогресивність.
Для семикласників пропоную більш повний і чіткий перелік дій, наприклад:
1)складіть план порівняння, відбираючи для нього необхідні ознаки;
2) порівняйте події, поясніть кожний пункт плану;
3) зробіть всі можливі висновки".
З найпростішими прийомами аналізу і синтезу школярі практично знайомляться іще в 4 класі. В 5 класі, коли аналіз історичних фактів набуває більш розгорнутого характеру, вже відбувається  пояснення прийомів аналізу змісту навчального тексту і малюнків. На різноманітних прикладах п’ятикласники засвоюють сутність цієї розумової операції. Так, вони дізнаються, що шляхом аналізу предмету, наприклад, знаряддя праці, можна вияснити його якості (гострий, ріжучий, колючий та ін.), будову (основні частини, їх призначення і взаємозв’язок).
 Пояснюю учням, що проаналізувати історичне явище (війна, повстання та ін.) – це означає встановити його причини, з’ясувати, які верстви суспільства були зацікавлені в його результатах, який його характер.
Від класу до класу аналіз історичних фактів  стає дедалі глибшим і більш різностороннім, охоплює багато ознак і зв’язків, ширше спирається на теоретичні узагальнення.
Аналізу і наступному синтезу історичного матеріалу часто сприяє складання плану – в 5-7 класах , а починаючи з 8 класу – плану-конспекту [10 ].
Більшість  учнів пятикласників вміють  складати простий план прочитаної розповіді. При цьому розуміючи важливу його роль: за допомогою плану легше виділити головне, запам’ятати зміст і переказати його у певному порядку.
З 6 класу школярі починають набувати вміння складати складний план. Він може охоплювати зміст одного або декількох пов’язаних між собою параграфів підручника. Для аналізу і наступної характеристики різноманітних історичних явищ і процесів недостатньо володіти умінням складати план. Починаючи з 5 класу учням необхідні засоби які допомагають:
1) вести аналіз однорідних явищ у визначеній, логічній послідовності;
2) накопичувати і узагальнювати дослід аналізу історичного матеріалу.
До подібних засобів належать плани і таблиці аналізу, що часто називаються в літературі логічними схемами.
Вміння робити і обґрунтовувати висновки – одне з найважливіших умов правильного пояснення явищ суспільного життя, тому позитивні результати на практиці приносить:
1) систематичне роз’яснення змісту і характеру висновків, що знаходяться в підручниках і способів їх доведення;
2) чіткість і обґрунтованість висновків самого вчителя;
3) пояснення учням того як будуються різного роду висновки і докази їх правильності;
 4) неухильна вимога до учнів: завершувати обґрунтованими висновки викладені фактами, їх аналіз і порівняння, самостійно робити висновки при виконанні будь-якого завдання.
В 5 класах переважають роботи над індуктивними висновками (узагальнюючи окремі факти). В 6-7 класах поряд з індуктивними висновками від учня все частіше вимагається дедуктивний умовивід: від загального знання – до пояснення конкретних фактів, до підведення їх під відомі поняття.
В системі мислення можна виділити такі підвиди: критичне, творче та логічне, формування яких є важливим фактором інтелектуального розвитку дітей.
Тому найважливішою дидактичною вимогою щодо проведення уроків являється  впровадження системи вправ з формування способів навчально-пізнавальної діяльності. Ця система повинна охоплювати весь процес навчання і всі нерозривно пов’язані між собою інтелектуальні вміння; сприяти засвоєнню програмового навчального матеріалу; відповідати пізнавальним можливостям учнів; включати в себе вправи різного виду – підготовчі, навчальні, тренувальні, контрольні; стимулювати активну, самостійну навчально-пізнавальну діяльність школярів; забезпечувати висхідну лінію в їх розумовому розвитку.
Традиційна методика не сприяє повноцінному оволодінню прийомами розумової діяльності; частіше за все учень далі першої стадії не просувається. Однак гуманітарні науки, в тому числі й історія, іноді ставлять завдання, для вирішення яких у людини немає готових методів і понять, так як стосунки між різними людьми, які вивчає ця наука, інтерпретуються по-різному. Тут не обійтись без творчого мислення.
Це найменш вивчений тип мислення; його не можна описати як сукупність або систему логічних операцій. Доречніше говорити, що це прозріння, натхнення, інтуїція і творче відкриття. Результат творчого мислення – не просто застосування відомих уявлень, понять і операцій, а створення нових образів, відкриття нових шляхів рішення завдань. Творче мислення відкриває раніш невідомі якості дійсності і знаходить методи її перетворення.
Навчання творчого мислення вимагає застосовувати всі засвоєні поняття і методи жорсткій критиці і оцінці (на відміну від логічного, понятійного мислення, головне завдання якого – підводити всі факти, з якими зустрічаються учні, до відомих понять, а всі завдання – до відомих методів рішення).
Історичне мислення на творчому рівні передбачає вміння вирішувати проблемні пізнавальні завдання. На це звернув увагу ще І.Я.Лернер, у працях якого міститься немало цікавих думок про роль проблемних завдань в історичному навчанні і в розвитку мислення загалом. Також до цієї проблеми звертались такі вчені як П.Я.Гальперін та В.В.Давидов.
Лише дослідницька історична діяльність дозволяє розвивати на уроці історії творче мислення. А таку діяльність допомагає організувати справжній історичний документ, що відтворює дух епохи особливо світогляд людей, що жили тоді.
Робота ж з документом передбачає пошук фактів, які зазвичай не лежать на поверхні. З тексту їх доводиться вилучати, здійснюючи достатньо складні розумові операції. При цьому документи досить різноманітні, і їх аналіз не зводиться до механічного застосування готових схем, алгоритмів, а обов’язково включає в себе елементи творчої діяльності. Крім того, учням часто доводиться мати справу і з невербальними джерелами (фотографії, репродукції творів мистецтва та ін.), що суттєво урізноманітнює роботу.
Особливу увагу на уроках історії в старших класахя вважаю, що слід приділяти розвитку прогностичних вмінь школярів. Так, при вивченні суспільства необхідно навчити максимально структурувати останнє. При цьому, сприймаючи його як систему, що функціонує і розвивається в єдності всіх складових, необхідно спробувати побачити в цьому процесі деякі закономірності. Таким чином у старшокласників закладаються основи теоретичного мислення, зміст якого – спочатку пізнати, потім перетворити і, врешті, вибрати ту або іншу точку зору.
На уроці  створюю умови для максимальної свободи пошуку учня, його розкріпачування і ефективної реалізації ним свого інтелектуального потенціалу як в індивідуальній, так і в груповій формі роботи. Тільки свобода пошуку у співвідношенні з дослідницькими навиками, отриманими на практичних заняттях, максимально наближають підлітка до наукового пошуку і створенню реальних гіпотез .
При складанні прогнозів і моделей велику роль відіграють навики аналітико-синтетичного мислення. Широке поле для аналітичної діяльності як на репродуктивному, так і на прогностичному рівнях представляє робота з історичним джерелами.
Найбільш ефективним методом оволодіння учнями прогностичною діяльністю є проведення групових і семінарських занять, орієнтованих на побудову суспільної моделі, або на осмислення альтернатив історичного розвитку. Робота в групах дає можливість ще раз продемонструвати багатоваріантність історичних процесів, неоднозначність їх розуміння і трактування. Тим самим школярі привчаються до плюралізму думок і можливості досягнення компромісного рішення.
Роблячи підбір завдань  приділяю особливу  увагу відпрацюванню вмінь учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки, обґрунтувати свій вибір, аніж відтворювати вивчений матеріал. Необхідні знання, що сприяють розвитку творчого потенціалу особистості, а також вихованню окремих особистісних якостей, завдання, що допомагають проявити оригінальність творчого мислення, самовиразу, а також рефлексивного мислення. Робота з розвитку мислення дозволяє забезпечити ефективне засвоєння великих об’ємів знань і формувати творчо розвинуту особистість.

2.2  Прийоми активізації інтелектуальної діяльності учнів на уроках історії

Формування інтелектуальних вмінь та навичок в процесі викладання історії, складний і багаторічних процес, який ускладнюється з кожним етапом розумового розвитку. Той же рівень аналізу, систематизації, узагальнення та порівняння зростає. Тому  поряд з процесом навчання і формування  проходять і процеси активізації розвитку мислення, що сприяє інтелектуальному зростанню учнів.
Важливим компонентом структури історичних знань є методологічні знання (знання принципів і методів історичного пізнання). До найважливіших методологічних принципів, що учні мають засвоїти на уроках історії, можна віднести: об’єктивність, історизм, соціальний підхід, множинність підходів. Принцип об’єктивності передбачає обов’язкове розглядання історичної реальності в цілому, незалежно від бажань, уподобань, установок суб’єкта, розглядати кожне явище в його різноманітності і суперечливості. Принцип історизму вимагає вивчення будь-якого історичного явища з точки зору того, коли, де, у наслідок яких причин це явище виникло, яким воно було спочатку і яким чином розвивалося у зв’язку із зміною загальної обстановки і внутрішнього змісту, як змінювалась його роль, які оцінки йому давалися на тому чи іншому етапі, яким воно стало зараз, що можна сказати про перспективи його розвитку [34;34]. Соціальний підхід передбачає врахування певних соціальних і класових інтересів, всієї сукупності соціально-класових відношень. Важливим є принцип множинності підходів до розглядання історичного процесу: цивілізаційного і формаційного.
На відміну від предметних знань, методологічні знання мають порівняно більшу узагальненість і широту перенесення. Діяльність, що побудована на базі методологічних знань, дозволяє людині швидко опановувати новими для неї галузями теорії і практики. Це відбувається за рахунок самостійного отримання нового знання завдяки постановці й розв’язанню творчих завдань.
Іншими словами, предметні знання в даній галузі набуваються не заучуванням їх в готовому вигляді (що вимагає тривалої і малопродуктивної праці), а шляхом самостійного "відкриття" і "створення" за допомогою методологічних знань. Вищезазначена обставина значно скорочує термін опанування новими знаннями і значно підвищує їх якість.
В сучасній школі все більшу роль відіграє самостійна пізнавальна діяльність учнів. Види і форми самостійної роботи можна представити як своєрідну драбину, яка ускладнюється з кожним наступним кроком. Спочатку мова іде про вилучення додаткової інформації з підручника. Потім наступне поглиблення змісту в підручнику за допомогою додаткової літератури та інших джерел. Більш високий ступень – самостійне отримання знань з різних джерел і оперування знаннями.
Під керівництвом вчителя школярі оволодівають вміннями самостійної роботи, що поступово ускладнюється. Серед останніх виділяємо вміння аналізувати і порівнювати. В їх формуванні велику роль відіграє робота з документами. Порівняльний аналіз документів доречний при вивченні історії ідей, суспільних рухів, художньої культури, економіки, політичних систем [6;] .
Особливої уваги вимагає підготовка документів для порівняльного аналізу.
 Великий обсяг інформації за програмою з всесвітньої історії в 10-11 класах змушує вчителя не ординарно підходити до відбору форм і змісту організації роботи з учнівським колективом. Проблеми, які вивчає цей курс, є ключовими для пояснення причин і наслідків багатьох сьогоднішніх подій. Тому вчитель виділяє насамперед основні питання і показує значення і вплив цих подій на подальший розвиток історичного процесу. Це потребує певної організації навчання на уроці, щоб учень вмів опрацьовувати інформацію, осмислити її шляхом аналізу і порівняння, виділити головне, а відтак визначити проблему та підійти до її розв’язання .
Такий процес навчання вимагає тісної співпраці вчителя та учня. Як зробити, щоб учень став активним учасником уроку на всіх його етапах, щоб інформація, яку він отримує, не була короткостроковою, а перетворилася на міцні знання, якими б він хотів поділитися з однокласниками, перевірити їх, доповнити та розширити?
Відомо, що вчитель повинен зацікавити учнів предметом, дати йому можливість розкрити себе, не боятися висловлювати свої думки, якщо навіть вони є хибними. Отже, своє завдання як вчителя вбачаю у  створені на уроці атмосфери пошуку і допомозі реалізуватися якомога більшій частині учнівського колективу. Починаючи з 8 класу навчаю дітей «працювати за вчителем» і  «разом з учителем», поступово, пропонуючи їм робити короткі нотатки за моєю розповідю. А на стадії рефлексії превіряю виконання цього завдання, обовязково аналізуючи його. Цей прийом з кожним  наступним класом удосконалюється. Наприклад: учні 10 класу мають навички складання  розгорнутого плану лекції вчителя, або товариша.
Для активізації творчої діяльності учнів вважаю доцільним роботу з таблицями-схемами .
Що дає така форма роботи? По-перше, вона вчить учнів відбирати інформацію, класифікувати її, систематизувати, аналізувати. Врешті-решт таблиця є опорним конспектом для підготовки до відповіді. Аби таблиця "запрацювала", пропонуються до неї такі завдання:
1) проаналізуйте, як змінювалося економічне становище Великобританії зі зміною урядів; які позитивні і негативні моменти в економічній політиці того чи іншого уряду ви помітили;
2) соціальні програми якого уряду вам імпонують найбільше і чому;
3) чим характеризувалося внутрішньополітичне життя Великобританії між двома світовими війнами;
4) визначте різницю в підходах до вирішення економічних, соціальних і зовнішньополітичних питань консерваторами та лейбористами;
5) якою була основна мета англійських політиків у формуванні своєї зовнішньої політики в 1918 – 1929 рр. і що змінилося з 1933 по 1939 рр.?
Досвід роботи показує, що після оволодіння учнями певними навичками необхідно переходити до формування вміння узагальнювати та аналізувати не тільки окремо взяті події або за окремою темою, а й у певному історичному просторі.
Отже, роль вчителя у формуванні інтелектуальних вмінь попри всю агітацію Міністерства щодо самостійності роботи учня, залишається досить вагомою. Професійний рівень вчителя, його методичні прийоми і засоби повинні бути дієвими. Тому рівень інтелектуального розвитку учня, що закінчив школу є показником в тому числі вдалої, чи навпаки, роботи вчителя. Використовуючи всі свої прийоми і методи вчитель  повинен  навчити учнів здобувати потрібну інформацією, а ті в свою чергу мають накопичувати ці знання і вдало використовувати їх на практиці.

Розробка уроку з використанням прийомів формування інтелектуальних вмінь  учнів

Застосовуючи на уроках активні методи навчання можна розвинути в учнів інтелектуальні здібності. Раціональне використання цих методів дає можливість перейти від репродуктивного рівня використання знань до конструктивного, а потім до творчого.


Історія України, 9клас

Тема: Соціально-економічне становище українського населення під владою 
          Австрійської та Російської імперій і соціальні рухи у першій половині  
          ХІХ століття.

Мета: Розкрити причини, хід і наслідки соціальної боротьби в Україні в першій 
           половині ХІХ століття, з’ясувати форми й характер протесту
           українського населення, ознайомити з найбільшими заворушеннями 
           козаків, селян та військових поселенців в Україні;
           вчити аналізувати та оцінювати історичні події; виховувати шанобливе 
           ставлення до керівників антикріпосницьких повстань.

Обладнання: історична  карта « Суспільно-політичне життя на українських 
                      землях у І половині ХІХ ст.,атласи «Історія України 9 кл»,
                       контурні карти Історія України 9 кл.»

Основні поняття:антикріпосницька боротьба, військові поселенці, «Київська козаччина», рух опришків.

Основні дати:
1817-1818 – повстання бузьких козаків на Херсонщині.
1810 – 1815,1831 – «холерні» бунти на Закарпатті.
1819 – повстання військових поселенців у Чугуєві.
1813 – 1835 – селянський рух на Поділлі під керівництвом У.Кармалюка
1843 – 1844 – повстання під проводом Л.Кобилиці.
1846 – селянські повстання в Галичині.
1855 – «Київська козаччина».

Очікуванні результати:
-         пояснювати аргументуючи причини соціальної боротьби ;
-         показувати на карті території, охоплені антикріпосницьким рухом;
-         визначати та характеризувати передумови, причини, форми, характер і  
        наслідки протесту українського населення;
-         давати власну оцінку діяльності керівників соціальних виступів І пол.. 
     ХІХ ст..


ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Вчитель .Наприкінці ХVІІІ ст. внаслідок політики російського уряду було остаточно ліквідовано автономію України, її права, вольності і привілеї, які не раз гарантувались царським словом і договорами. Із скасуванням гетьманства та полково- сотенного устрою, становище країни було зведено до рівня звичайної російської провінції: на всій її території насильно встановлювались органи управління Російської імперії, а згодом і загальноросійське законодавство. Україна перетворилась на внутрішню колонію Російської імперії.
- Що таке соціальна боротьба? Якою вона була наприкінці ХVІІІ ст..? Чи були умови для її посилення? (Об’єднатись у пари, записати свої міркування з цього приводу). Зачитування відповідей.
- Порівняємо ваші відповіді із матеріалом, що подається у підручнику.

ІІ.Мотивація

Читання тексту з маркуванням ( §12 « Соціально-економічне становище українського населення і соціальні рухи»).
Складаємо схему


Причини протесту
українського населення

1.

2.
 

3.

4.

 Скажіть, будь ласка, а яка інформація з вище сказаної є для вас : - знайомою?, а яку інформацію ви чуєте вперше?, а чи є в тексті така інформація , що викликала інтерес і зацікавила вас?. Після обговорення отриманої інформації, ставлю запитання:
- Як, на вашу думку, будуть далі розвиватись події?

Припущення учнів.

Вчитель учнів підводить до висновку, що  жорстока експлуатація селян змушувала їх захищати свої права.Уся І полвина ХІХ ст.. була сповнена постійними зіткненнями з поміщиками. Антикріпосницькі виступи набирали різноманітних форм.
А як ви вважаєте якими були форми протесту українського населення?

Припущення учнів фіксуються на дошці.

2. Продовження роботи над текстом підручника «Форми і характер протесту українського населення» ( метод « Читання з маркуванням»):
- Визначити форми (Ф) і характер (Хар) протестів українського населення.
Самостійна робота з підручником.
Два учні працюють біля дошки складаючи схему:



«Форми й характер протесту українського населення»

Форми протесту:                                         Характер протесту
         
                                     
 





- Чому саме такі форми переважали?
- Як ви думаєте, до чого це призведе? ( До стихійних виступів місцевого характеру)


3. Робота в групах : 1група - опрацьовує інформацію про найбільші заворушення козаків та військових поселенців; 2 група – характеризує селянські заворушення, зокрема повстання під проводом У. Кармелюка;
3 група – готує повідомлення про « Київську козаччину».
Кожна група супроводжує свою розповідь демонстрацією карти, вказуючи регіон.
Обговорення роботи знаходить своє відображення у порівняльній таблиці:




№з\п
Назва повстання, теритоія
Дата
повстання
Рушійні сили
Причини повстання
Хід повстання
Результати








Формулюються висновки.

4. Робота з історичним джерелом « Донесення катеринославського віце- губернатора Міністерству внутрішніх справ про селянський рух та його придушення на Катеринославщині в 1820 році. (Уривок) ст. 112.
( Метод «Спрямоване читання»)
1.Хто створив джерело? Який статус мала ця людина?
2.Про що розповідає нам джерело? Що замовчує?
3.Коли було створене джерело? Які ідеї або характерні риси історичного періоду вплинули на нього?
4.З якою місцевістю пов’язана подія, покажіть її на карті?
5.Чому дане джерело було створене? Чи мало специфічну мету?
6.Як дане джерело було створене? Чи містяться в ньому «білі плями»?
( Відповіді на запитання обговорюються усім класом).

ІІІ. Рефлексія.
1. Наскільки несправедливим чи справедливим буде стверджувати, що народні виступи проти свавілля були даремними й не мали жодних позитивних наслідків?
У відповідях використовуйте такі речення:
Я впевнений в тому, що…Я добре знаю, що…Я сумніваюсь в тому що…
Я не погоджуюсь з тим, що..
2.Висловіть  свої думки з приводу історичного значення подій, про які говорилось на уроці.( Кілька учнів озвучують свої думки).

ІV. Домашнє завдання
а). опрацювати матеріал §12 за підручником Ф. Г. Турченко;В.М. Мароко К. «Генеза»,2009
б). використовуючи пам’ятку характеристики історичної особистості, дати оцінку діяльності Устима Кармелюка;
в). нанести на контурну карту місця найбільших антикріпосницьких виступів першої половини ХІХ століття.
Підготуйте повідомлення на тему6 «Місце Т.Г.Шевченка в українському відродження.»
Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...