Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

19 квітня 2013 р.

Методичні прийоми і засоби впливу на формування інтелектуальних вмінь учнів


"Педагогічна творчість,- писав В.Сухомлинський,- це спроможність допомогти людині пізнати свій внутрішній світ, передусім свій розум, допомогти їй спрямувати інтелектуальні сили, навчити її розуміти красу своєю працею, своїми зусиллями" .
У школі в процесі навчання учнів вчать мислити, тобто з урахуванням їхніх природних особливостей забезпечують засвоєння ними прийомів розумової діяльності (аналіз, систематизація, узагальнення, порівняння, виділення головного), які в подальшому допоможуть їм самостійно здобувати знання.
Головний показник сформованості вмінь – здатність учня застосовувати засвоєний прийом в нових умовах (на новому матеріалі, в роботі з ще невідомими джерелами знань), тобто здійснювати перенесення його в умовах що змінюються.
Початок відпрацювання того чи іншого прийому навчальної діяльності і відповідного вміння школярів об’єктивно залежить від змісту історичного матеріалу і від накопичених знань, в тому числі – у способах розумової діяльності.
З досвіду роботи я дійшла висновку, що ряд історичних явищ, що вивчаються в 5-6 класах, краще усвідомлюються шляхом встановлення подібності і різниці з іншими, однорідними їм, а також відповідно виділення і узагальнення їх важливих ознак. Цим викликана необхідність вчителів початкових класів, вже з 4 класу практично навчати учнів порівнянню, виокремленню головного і суттєвого, узагальненню історичних фактів, ознаків явищ [10].  В 5-6 класах на конкретних прикладах показую, що , співставляючи два однорідних явища або два ступені одного процесу, слід підсумовувати зміни, що відбулися, встановлювати їх прогресивність.
Для семикласників пропоную більш повний і чіткий перелік дій, наприклад:
1)складіть план порівняння, відбираючи для нього необхідні ознаки;
2) порівняйте події, поясніть кожний пункт плану;
3) зробіть всі можливі висновки".
З найпростішими прийомами аналізу і синтезу школярі практично знайомляться іще в 4 класі. В 5 класі, коли аналіз історичних фактів набуває більш розгорнутого характеру, вже відбувається  пояснення прийомів аналізу змісту навчального тексту і малюнків. На різноманітних прикладах п’ятикласники засвоюють сутність цієї розумової операції. Так, вони дізнаються, що шляхом аналізу предмету, наприклад, знаряддя праці, можна вияснити його якості (гострий, ріжучий, колючий та ін.), будову (основні частини, їх призначення і взаємозв’язок).
 Пояснюю учням, що проаналізувати історичне явище (війна, повстання та ін.) – це означає встановити його причини, з’ясувати, які верстви суспільства були зацікавлені в його результатах, який його характер.
Від класу до класу аналіз історичних фактів  стає дедалі глибшим і більш різностороннім, охоплює багато ознак і зв’язків, ширше спирається на теоретичні узагальнення.
Аналізу і наступному синтезу історичного матеріалу часто сприяє складання плану – в 5-7 класах , а починаючи з 8 класу – плану-конспекту [10 ].
Більшість  учнів пятикласників вміють  складати простий план прочитаної розповіді. При цьому розуміючи важливу його роль: за допомогою плану легше виділити головне, запам’ятати зміст і переказати його у певному порядку.
З 6 класу школярі починають набувати вміння складати складний план. Він може охоплювати зміст одного або декількох пов’язаних між собою параграфів підручника. Для аналізу і наступної характеристики різноманітних історичних явищ і процесів недостатньо володіти умінням складати план. Починаючи з 5 класу учням необхідні засоби які допомагають:
1) вести аналіз однорідних явищ у визначеній, логічній послідовності;
2) накопичувати і узагальнювати дослід аналізу історичного матеріалу.
До подібних засобів належать плани і таблиці аналізу, що часто називаються в літературі логічними схемами.
Вміння робити і обґрунтовувати висновки – одне з найважливіших умов правильного пояснення явищ суспільного життя, тому позитивні результати на практиці приносить:
1) систематичне роз’яснення змісту і характеру висновків, що знаходяться в підручниках і способів їх доведення;
2) чіткість і обґрунтованість висновків самого вчителя;
3) пояснення учням того як будуються різного роду висновки і докази їх правильності;
 4) неухильна вимога до учнів: завершувати обґрунтованими висновки викладені фактами, їх аналіз і порівняння, самостійно робити висновки при виконанні будь-якого завдання.
В 5 класах переважають роботи над індуктивними висновками (узагальнюючи окремі факти). В 6-7 класах поряд з індуктивними висновками від учня все частіше вимагається дедуктивний умовивід: від загального знання – до пояснення конкретних фактів, до підведення їх під відомі поняття.
В системі мислення можна виділити такі підвиди: критичне, творче та логічне, формування яких є важливим фактором інтелектуального розвитку дітей.
Тому найважливішою дидактичною вимогою щодо проведення уроків являється  впровадження системи вправ з формування способів навчально-пізнавальної діяльності. Ця система повинна охоплювати весь процес навчання і всі нерозривно пов’язані між собою інтелектуальні вміння; сприяти засвоєнню програмового навчального матеріалу; відповідати пізнавальним можливостям учнів; включати в себе вправи різного виду – підготовчі, навчальні, тренувальні, контрольні; стимулювати активну, самостійну навчально-пізнавальну діяльність школярів; забезпечувати висхідну лінію в їх розумовому розвитку.
Традиційна методика не сприяє повноцінному оволодінню прийомами розумової діяльності; частіше за все учень далі першої стадії не просувається. Однак гуманітарні науки, в тому числі й історія, іноді ставлять завдання, для вирішення яких у людини немає готових методів і понять, так як стосунки між різними людьми, які вивчає ця наука, інтерпретуються по-різному. Тут не обійтись без творчого мислення.
Це найменш вивчений тип мислення; його не можна описати як сукупність або систему логічних операцій. Доречніше говорити, що це прозріння, натхнення, інтуїція і творче відкриття. Результат творчого мислення – не просто застосування відомих уявлень, понять і операцій, а створення нових образів, відкриття нових шляхів рішення завдань. Творче мислення відкриває раніш невідомі якості дійсності і знаходить методи її перетворення.
Навчання творчого мислення вимагає застосовувати всі засвоєні поняття і методи жорсткій критиці і оцінці (на відміну від логічного, понятійного мислення, головне завдання якого – підводити всі факти, з якими зустрічаються учні, до відомих понять, а всі завдання – до відомих методів рішення).
Історичне мислення на творчому рівні передбачає вміння вирішувати проблемні пізнавальні завдання. На це звернув увагу ще І.Я.Лернер, у працях якого міститься немало цікавих думок про роль проблемних завдань в історичному навчанні і в розвитку мислення загалом. Також до цієї проблеми звертались такі вчені як П.Я.Гальперін та В.В.Давидов.
Лише дослідницька історична діяльність дозволяє розвивати на уроці історії творче мислення. А таку діяльність допомагає організувати справжній історичний документ, що відтворює дух епохи особливо світогляд людей, що жили тоді.
Робота ж з документом передбачає пошук фактів, які зазвичай не лежать на поверхні. З тексту їх доводиться вилучати, здійснюючи достатньо складні розумові операції. При цьому документи досить різноманітні, і їх аналіз не зводиться до механічного застосування готових схем, алгоритмів, а обов’язково включає в себе елементи творчої діяльності. Крім того, учням часто доводиться мати справу і з невербальними джерелами (фотографії, репродукції творів мистецтва та ін.), що суттєво урізноманітнює роботу.
Особливу увагу на уроках історії в старших класахя вважаю, що слід приділяти розвитку прогностичних вмінь школярів. Так, при вивченні суспільства необхідно навчити максимально структурувати останнє. При цьому, сприймаючи його як систему, що функціонує і розвивається в єдності всіх складових, необхідно спробувати побачити в цьому процесі деякі закономірності. Таким чином у старшокласників закладаються основи теоретичного мислення, зміст якого – спочатку пізнати, потім перетворити і, врешті, вибрати ту або іншу точку зору.
На уроці  створюю умови для максимальної свободи пошуку учня, його розкріпачування і ефективної реалізації ним свого інтелектуального потенціалу як в індивідуальній, так і в груповій формі роботи. Тільки свобода пошуку у співвідношенні з дослідницькими навиками, отриманими на практичних заняттях, максимально наближають підлітка до наукового пошуку і створенню реальних гіпотез .
При складанні прогнозів і моделей велику роль відіграють навики аналітико-синтетичного мислення. Широке поле для аналітичної діяльності як на репродуктивному, так і на прогностичному рівнях представляє робота з історичним джерелами.
Найбільш ефективним методом оволодіння учнями прогностичною діяльністю є проведення групових і семінарських занять, орієнтованих на побудову суспільної моделі, або на осмислення альтернатив історичного розвитку. Робота в групах дає можливість ще раз продемонструвати багатоваріантність історичних процесів, неоднозначність їх розуміння і трактування. Тим самим школярі привчаються до плюралізму думок і можливості досягнення компромісного рішення.
Роблячи підбір завдань  приділяю особливу  увагу відпрацюванню вмінь учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки, обґрунтувати свій вибір, аніж відтворювати вивчений матеріал. Необхідні знання, що сприяють розвитку творчого потенціалу особистості, а також вихованню окремих особистісних якостей, завдання, що допомагають проявити оригінальність творчого мислення, самовиразу, а також рефлексивного мислення. Робота з розвитку мислення дозволяє забезпечити ефективне засвоєння великих об’ємів знань і формувати творчо розвинуту особистість.

2.2  Прийоми активізації інтелектуальної діяльності учнів на уроках історії

Формування інтелектуальних вмінь та навичок в процесі викладання історії, складний і багаторічних процес, який ускладнюється з кожним етапом розумового розвитку. Той же рівень аналізу, систематизації, узагальнення та порівняння зростає. Тому  поряд з процесом навчання і формування  проходять і процеси активізації розвитку мислення, що сприяє інтелектуальному зростанню учнів.
Важливим компонентом структури історичних знань є методологічні знання (знання принципів і методів історичного пізнання). До найважливіших методологічних принципів, що учні мають засвоїти на уроках історії, можна віднести: об’єктивність, історизм, соціальний підхід, множинність підходів. Принцип об’єктивності передбачає обов’язкове розглядання історичної реальності в цілому, незалежно від бажань, уподобань, установок суб’єкта, розглядати кожне явище в його різноманітності і суперечливості. Принцип історизму вимагає вивчення будь-якого історичного явища з точки зору того, коли, де, у наслідок яких причин це явище виникло, яким воно було спочатку і яким чином розвивалося у зв’язку із зміною загальної обстановки і внутрішнього змісту, як змінювалась його роль, які оцінки йому давалися на тому чи іншому етапі, яким воно стало зараз, що можна сказати про перспективи його розвитку [34;34]. Соціальний підхід передбачає врахування певних соціальних і класових інтересів, всієї сукупності соціально-класових відношень. Важливим є принцип множинності підходів до розглядання історичного процесу: цивілізаційного і формаційного.
На відміну від предметних знань, методологічні знання мають порівняно більшу узагальненість і широту перенесення. Діяльність, що побудована на базі методологічних знань, дозволяє людині швидко опановувати новими для неї галузями теорії і практики. Це відбувається за рахунок самостійного отримання нового знання завдяки постановці й розв’язанню творчих завдань.
Іншими словами, предметні знання в даній галузі набуваються не заучуванням їх в готовому вигляді (що вимагає тривалої і малопродуктивної праці), а шляхом самостійного "відкриття" і "створення" за допомогою методологічних знань. Вищезазначена обставина значно скорочує термін опанування новими знаннями і значно підвищує їх якість.
В сучасній школі все більшу роль відіграє самостійна пізнавальна діяльність учнів. Види і форми самостійної роботи можна представити як своєрідну драбину, яка ускладнюється з кожним наступним кроком. Спочатку мова іде про вилучення додаткової інформації з підручника. Потім наступне поглиблення змісту в підручнику за допомогою додаткової літератури та інших джерел. Більш високий ступень – самостійне отримання знань з різних джерел і оперування знаннями.
Під керівництвом вчителя школярі оволодівають вміннями самостійної роботи, що поступово ускладнюється. Серед останніх виділяємо вміння аналізувати і порівнювати. В їх формуванні велику роль відіграє робота з документами. Порівняльний аналіз документів доречний при вивченні історії ідей, суспільних рухів, художньої культури, економіки, політичних систем [6;] .
Особливої уваги вимагає підготовка документів для порівняльного аналізу.
 Великий обсяг інформації за програмою з всесвітньої історії в 10-11 класах змушує вчителя не ординарно підходити до відбору форм і змісту організації роботи з учнівським колективом. Проблеми, які вивчає цей курс, є ключовими для пояснення причин і наслідків багатьох сьогоднішніх подій. Тому вчитель виділяє насамперед основні питання і показує значення і вплив цих подій на подальший розвиток історичного процесу. Це потребує певної організації навчання на уроці, щоб учень вмів опрацьовувати інформацію, осмислити її шляхом аналізу і порівняння, виділити головне, а відтак визначити проблему та підійти до її розв’язання .
Такий процес навчання вимагає тісної співпраці вчителя та учня. Як зробити, щоб учень став активним учасником уроку на всіх його етапах, щоб інформація, яку він отримує, не була короткостроковою, а перетворилася на міцні знання, якими б він хотів поділитися з однокласниками, перевірити їх, доповнити та розширити?
Відомо, що вчитель повинен зацікавити учнів предметом, дати йому можливість розкрити себе, не боятися висловлювати свої думки, якщо навіть вони є хибними. Отже, своє завдання як вчителя вбачаю у  створені на уроці атмосфери пошуку і допомозі реалізуватися якомога більшій частині учнівського колективу. Починаючи з 8 класу навчаю дітей «працювати за вчителем» і  «разом з учителем», поступово, пропонуючи їм робити короткі нотатки за моєю розповідю. А на стадії рефлексії превіряю виконання цього завдання, обовязково аналізуючи його. Цей прийом з кожним  наступним класом удосконалюється. Наприклад: учні 10 класу мають навички складання  розгорнутого плану лекції вчителя, або товариша.
Для активізації творчої діяльності учнів вважаю доцільним роботу з таблицями-схемами .
Що дає така форма роботи? По-перше, вона вчить учнів відбирати інформацію, класифікувати її, систематизувати, аналізувати. Врешті-решт таблиця є опорним конспектом для підготовки до відповіді. Аби таблиця "запрацювала", пропонуються до неї такі завдання:
1) проаналізуйте, як змінювалося економічне становище Великобританії зі зміною урядів; які позитивні і негативні моменти в економічній політиці того чи іншого уряду ви помітили;
2) соціальні програми якого уряду вам імпонують найбільше і чому;
3) чим характеризувалося внутрішньополітичне життя Великобританії між двома світовими війнами;
4) визначте різницю в підходах до вирішення економічних, соціальних і зовнішньополітичних питань консерваторами та лейбористами;
5) якою була основна мета англійських політиків у формуванні своєї зовнішньої політики в 1918 – 1929 рр. і що змінилося з 1933 по 1939 рр.?
Досвід роботи показує, що після оволодіння учнями певними навичками необхідно переходити до формування вміння узагальнювати та аналізувати не тільки окремо взяті події або за окремою темою, а й у певному історичному просторі.
Отже, роль вчителя у формуванні інтелектуальних вмінь попри всю агітацію Міністерства щодо самостійності роботи учня, залишається досить вагомою. Професійний рівень вчителя, його методичні прийоми і засоби повинні бути дієвими. Тому рівень інтелектуального розвитку учня, що закінчив школу є показником в тому числі вдалої, чи навпаки, роботи вчителя. Використовуючи всі свої прийоми і методи вчитель  повинен  навчити учнів здобувати потрібну інформацією, а ті в свою чергу мають накопичувати ці знання і вдало використовувати їх на практиці.

Розробка уроку з використанням прийомів формування інтелектуальних вмінь  учнів

Застосовуючи на уроках активні методи навчання можна розвинути в учнів інтелектуальні здібності. Раціональне використання цих методів дає можливість перейти від репродуктивного рівня використання знань до конструктивного, а потім до творчого.


Історія України, 9клас

Тема: Соціально-економічне становище українського населення під владою 
          Австрійської та Російської імперій і соціальні рухи у першій половині  
          ХІХ століття.

Мета: Розкрити причини, хід і наслідки соціальної боротьби в Україні в першій 
           половині ХІХ століття, з’ясувати форми й характер протесту
           українського населення, ознайомити з найбільшими заворушеннями 
           козаків, селян та військових поселенців в Україні;
           вчити аналізувати та оцінювати історичні події; виховувати шанобливе 
           ставлення до керівників антикріпосницьких повстань.

Обладнання: історична  карта « Суспільно-політичне життя на українських 
                      землях у І половині ХІХ ст.,атласи «Історія України 9 кл»,
                       контурні карти Історія України 9 кл.»

Основні поняття:антикріпосницька боротьба, військові поселенці, «Київська козаччина», рух опришків.

Основні дати:
1817-1818 – повстання бузьких козаків на Херсонщині.
1810 – 1815,1831 – «холерні» бунти на Закарпатті.
1819 – повстання військових поселенців у Чугуєві.
1813 – 1835 – селянський рух на Поділлі під керівництвом У.Кармалюка
1843 – 1844 – повстання під проводом Л.Кобилиці.
1846 – селянські повстання в Галичині.
1855 – «Київська козаччина».

Очікуванні результати:
-         пояснювати аргументуючи причини соціальної боротьби ;
-         показувати на карті території, охоплені антикріпосницьким рухом;
-         визначати та характеризувати передумови, причини, форми, характер і  
        наслідки протесту українського населення;
-         давати власну оцінку діяльності керівників соціальних виступів І пол.. 
     ХІХ ст..


ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Вчитель .Наприкінці ХVІІІ ст. внаслідок політики російського уряду було остаточно ліквідовано автономію України, її права, вольності і привілеї, які не раз гарантувались царським словом і договорами. Із скасуванням гетьманства та полково- сотенного устрою, становище країни було зведено до рівня звичайної російської провінції: на всій її території насильно встановлювались органи управління Російської імперії, а згодом і загальноросійське законодавство. Україна перетворилась на внутрішню колонію Російської імперії.
- Що таке соціальна боротьба? Якою вона була наприкінці ХVІІІ ст..? Чи були умови для її посилення? (Об’єднатись у пари, записати свої міркування з цього приводу). Зачитування відповідей.
- Порівняємо ваші відповіді із матеріалом, що подається у підручнику.

ІІ.Мотивація

Читання тексту з маркуванням ( §12 « Соціально-економічне становище українського населення і соціальні рухи»).
Складаємо схему


Причини протесту
українського населення

1.

2.
 

3.

4.

 Скажіть, будь ласка, а яка інформація з вище сказаної є для вас : - знайомою?, а яку інформацію ви чуєте вперше?, а чи є в тексті така інформація , що викликала інтерес і зацікавила вас?. Після обговорення отриманої інформації, ставлю запитання:
- Як, на вашу думку, будуть далі розвиватись події?

Припущення учнів.

Вчитель учнів підводить до висновку, що  жорстока експлуатація селян змушувала їх захищати свої права.Уся І полвина ХІХ ст.. була сповнена постійними зіткненнями з поміщиками. Антикріпосницькі виступи набирали різноманітних форм.
А як ви вважаєте якими були форми протесту українського населення?

Припущення учнів фіксуються на дошці.

2. Продовження роботи над текстом підручника «Форми і характер протесту українського населення» ( метод « Читання з маркуванням»):
- Визначити форми (Ф) і характер (Хар) протестів українського населення.
Самостійна робота з підручником.
Два учні працюють біля дошки складаючи схему:



«Форми й характер протесту українського населення»

Форми протесту:                                         Характер протесту
         
                                     
 





- Чому саме такі форми переважали?
- Як ви думаєте, до чого це призведе? ( До стихійних виступів місцевого характеру)


3. Робота в групах : 1група - опрацьовує інформацію про найбільші заворушення козаків та військових поселенців; 2 група – характеризує селянські заворушення, зокрема повстання під проводом У. Кармелюка;
3 група – готує повідомлення про « Київську козаччину».
Кожна група супроводжує свою розповідь демонстрацією карти, вказуючи регіон.
Обговорення роботи знаходить своє відображення у порівняльній таблиці:




№з\п
Назва повстання, теритоія
Дата
повстання
Рушійні сили
Причини повстання
Хід повстання
Результати








Формулюються висновки.

4. Робота з історичним джерелом « Донесення катеринославського віце- губернатора Міністерству внутрішніх справ про селянський рух та його придушення на Катеринославщині в 1820 році. (Уривок) ст. 112.
( Метод «Спрямоване читання»)
1.Хто створив джерело? Який статус мала ця людина?
2.Про що розповідає нам джерело? Що замовчує?
3.Коли було створене джерело? Які ідеї або характерні риси історичного періоду вплинули на нього?
4.З якою місцевістю пов’язана подія, покажіть її на карті?
5.Чому дане джерело було створене? Чи мало специфічну мету?
6.Як дане джерело було створене? Чи містяться в ньому «білі плями»?
( Відповіді на запитання обговорюються усім класом).

ІІІ. Рефлексія.
1. Наскільки несправедливим чи справедливим буде стверджувати, що народні виступи проти свавілля були даремними й не мали жодних позитивних наслідків?
У відповідях використовуйте такі речення:
Я впевнений в тому, що…Я добре знаю, що…Я сумніваюсь в тому що…
Я не погоджуюсь з тим, що..
2.Висловіть  свої думки з приводу історичного значення подій, про які говорилось на уроці.( Кілька учнів озвучують свої думки).

ІV. Домашнє завдання
а). опрацювати матеріал §12 за підручником Ф. Г. Турченко;В.М. Мароко К. «Генеза»,2009
б). використовуючи пам’ятку характеристики історичної особистості, дати оцінку діяльності Устима Кармелюка;
в). нанести на контурну карту місця найбільших антикріпосницьких виступів першої половини ХІХ століття.
Підготуйте повідомлення на тему6 «Місце Т.Г.Шевченка в українському відродження.»

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...