Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

29 серпня 2013 р.

Використання мережевого геосервісу Google-maps в процесі навчанні історії

Стаття надрукована в журналі "Історія в школі". – 2013. – № 6. –  С.22– 24. 
Просторова компетентність відноситься до загальновизнаної і стабільної групи предметних компетентностей, які набуває учень в процесі навчання історії. Просторова компетентність присутня в кожній історико-методичній класифікації предметних компетентностей учнів, що вказує на важливість її формування в процесі навчання історії.  
В радянський період розвитку методики навчання історії вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі зводилися до вміння «читати» історичну карту. Розвиток подібних просторових вмінь забезпечувався найпростішим способом використання історичної карти на уроці – показ учителем під час пояснення навчального матеріалу рік, міст, маршрутів, місць битв. Якщо учитель використовував карту як джерело нових знань, то він повинен був ніби читати карту, залучаючи до цього процесу самих учнів. Карта в цьому випадку повинна була відігравати роль своєрідного наочного конспекту, систематизуючи фактичний матеріал та фіксуючи події в просторі й хронологічній послідовності.
На сьогодні єдності в питанні стосовно структури й ефективних шляхів формування просторової компетентності учнів серед науковців й методистів не існує. Крім того, в наукових дискусіях з цього питання, дуже мало уваги приділяється такому аспекту, як формування просторової компетентності учнів засобами сучасних мережевих технологій. Отож в цій статті ми спробуємо визначити методичні можливості мережевих геосервісів в процесі навчання історії.
Насьогодні в Інтернет-просторі існує велика кількість мережевих геосервісів, які можна розглядати, як мережеві навчально-методичні інтерактивні комплекси. Наприклад, з сайту Scientific Visualization Studio (http://svs.gsfc.nasa.gov) можна звантажувати анімовані дані, які щодня поновлюються, про різні природні процеси і стихійні біди і накладати їх на зображення земної поверхні. З Інтернет-сервісу Globe (http://www.globe.gov) можна отримати інформацію про температуру, опади, тиск тощо. Геосервіс World Wind – тривимірний інтерактивний віртуальний глобус, створений NASA й здатний показувати адміністративні межі, назви населених пунктів, плани міст, прапори країн і багато що інше. Компанія Microsoft розвиває власний проект Virtual Earth.
Всі ці ресурси завдяки вдалим концептуальним і програмним рішенням переросли традиційну картографію і змінили наші звичні форми умовно-графічного представлення фізичного простору.
Але серед різноманітних геосервісів ми більш детально зупинимося на Google-maps, оскільки, на нашу думку, цей мережевий геосервіс якнайкраще підходить для його використання під час навчання історії.
 Google-maps – один із мережевих геосервісів корпорації Google, який дозволяє знаходити, відзначати, коментувати та оцінювати різні об’єкти на зображенні земної кулі з досить високою точністю.
Вчителя історії мережевий сервіс Google-maps повинен зацікавити з наступних причин: 
·     Як джерело карт і зображень місцевості при вивченні історії та краєзнавства;
·     Як платформа для вирішення дослідницьких завдань з історії, пов’язаних з обчисленнями відстаней, підбором найкоротшого шляху, порівнянням особливостей різних місцевостей і т.д;
·     Як платформа для креативної діяльності з моделювання нового вигляду місцевостей з нанесенням різного роду зображень та об’єктів, що пов’язані з вивченням історії;
·     Як методичний інструмент для організації кооперативної діяльності учнів в процесі навчання історії.
Розглянемо ці функції мережевого геосервісу більш детально. Отже, зображення земної поверхні користувачеві цього сервісу доступно у популярному з недавнього часу форматі 3 D, у режимі карти та в режимі Google Earth. Щоб переглядати земну поверхню у форматі 3 D на комп’ютер потрібно завантажити відповідний плагін. Це здійснюється автоматично шляхом клікання маніпулятором на відповідному посиланні.
Геоінформаційна система Google Earth вбудована в Google-maps – це тривимірна модель Землі, створена на основі фотографій з супутника високої якості. Вона дозволяє проглядати тривимірні зображення великих міст з високою точністю. Змінюючи масштаб зображень, можна побачити як планету загалом, так і будь-якій будинок в будь-якій місцевості. Для візуалізації зображення використовується тривимірна модель всієї Земної кулі з урахуванням висоти над рівнем моря. У тривимірності ландшафтів поверхні Землі й полягає головна відмінність програми Google Earth від Google Maps. Користувач може легко переміщатися в будь-яку точку планети, керуючи положенням «віртуальної камери».
В свою чергу, в режимі «Карти» користувач може обрати зображення земної поверхні зроблені з супутника, які завдяки високій роздільній здатності,  створюють ілюзію присутності в певній точці простору. Інший варіант – це за допомогою інструменту «Ландшафт» перейти до зображення земної поверхні, яке буде нагадувати топографічну карту.
В Google-maps інтегровано також службу Google Street View, яка надає користувачам можливість «подорожувати» в тривимірній проекції вулиць. Така функціональність створена за допомогою кругового фотографування місцевості спеціальним обладнанням в режимі реального часу. В підсумку створюється багато сферичних панорам з привязкою до географічних координат. Користувачеві надається можливість перемикатись між ними, використовуючи для цього інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, створюючи відчуття пересування в просторі. Є можливість розпізнавати пласкі поверхні, такі як фасади будівель, а також наявна можливість отримання найвдалішого ракурсу для перегляду вибраного виду. Активація служби відбувається шляхом натискання відповідного значка у формі символічного зображення людини. За допомогою цієї служби вчитель може проводити віртуальні екскурсії та огляд визначних історичних пам’яток та місць. 
Google-maps – це не тільки карта, але й джерело текстової та візуальної інформації пов’язаної з певним історико-географічним об’єктом. Наприклад, вибравши опцію «Зображення» та використовуючи різноманітні теги, ми отримуємо можливість вибирати певну категорію зображень й виводити їх на карту, з якою ми в цей момент працюємо. Серед великої кількості тегів зустрічаються зокрема «Архітектура», «Мистецтво», «Замок» тощо. Отже, тільки одним кліканням комп’ютерного маніпулятора ми можемо вивести на карту фото замків України. При цьому зображення прив’язані до місця де знаходяться ці замки.
Крім візуальної інформації до карти прив’язана інформація з Вікіпедії. Для того, щоб вивести на карту інформацію з Вікіпедії нам достатньо, як і в попередньому випадку, вибрати відповідну опцію в контекстному меню. Наприклад, щоб знайти зображення замку в Збаражі й відповідну інформацію з Вікіпедії, що стосується замку, ми повинні ввести в поле пошуку на карті одне-єдине слово – «Збараж». Система сама перенаправить нас до відповідного місця на карті, до якого буде прив’язане зображення замку і стаття в Вікіпедії у вигляді відповідного інтерактивного посилання.
Кожен користувач цього сервісу може створювати свої власні карти та робити відповідні на ній позначки. Таким чином, в процесі навчання історії можуть створюватися карти до кожної навчальної теми. Наприклад, вчитель створює карту «Культура і духовне життя в Україні (1917-1921 рр.)» надає доступ до цієї карти учням та ставить відповідне завдання: «Позначити на карті історико-культурні об’єкти, які виникли в зазначений період». Відповідні позначки учні можуть зробити використавши набір як стандартних піктограм, так і обравши зображення самих об’єктів, які вони збираються занести до карти. Щоб здійснити подібну процедуру учням потрібно знайти відповідне зображення в Інтернеті та вписати його, як адресу піктограми. Навіть в цьому простому варіанті використання мережевого геосервісу діяльність учнів набиратиме рис дослідницького та творчого характеру.
Виконуючи подібні завдання учні набуватимуть досвіду створення власних карт й картосхем приходячи до розуміння того факту, що будь яка історична карта є авторською інтерпретацією історичного простору. Крім того добираючи відповідні піктограми до своїх зображень учні самостійно прийдуть до висновку, що будь-який символ, що використовується на історичній карті, несе певну інформацію та містить у собі певний смисл. Важливо, що відповідний авторський продукт можна роздрукувати.  Функцію друку до того ж можна використати інакше – роздрукувати «чисте» зображення частини земної поверхні, як один із варіантів її контурного зображення для організації подальшої роботи з ним учнів на уроці.
Працюючи над власною картою, учні створюють цілий мультимедійний ресурс в який можна інтегрувати текст, зображення, відео чи будь-який інший об’єкт шляхом надання відповідного посилання. Це відбувається наступним чином. Як тільки учень визначає місце, яке він збирається позначити на карті, відкривається відповідне діалогове віконце. До цього віконця користувач може додати відповідний опис об’єкту, вставити зображення, або ж подати посилання на будь-який інший веб-ресурс. 
Робота учнів на сервісі Google-maps – ефективний спосіб формування такого базового вміння учнів, як вміння орієнтуватися в історичному просторі.  Пошук відповідного місця на карті може відбуватися двома варіантами: шляхом «подорожі» по карті, коли користувач просто перетягує зображення земної поверхні у відповідному напрямку, або ж більш простіший варіант – задати назву історико-географічного об’єкта в поле для пошуку, й система сама перенесе користувача до цього об’єкта. Перший спосіб орієнтації сприяє формуванню таких вмінь учнів, як знаходити історико-географічний об’єкт на карті та співвідносити історичну карту з своїм прототипом – зображенням земної поверхні.  Другий спосіб орієнтації сприятиме розвитку вміння учнів визначати географічне розміщення історичного об’єкта на карті словами.
Обчислення відстаней, підбір коротшого шляху та інші маніпуляції, пов’язані з вмінням учнів знімати з карти цифрову інформацію, вимірювати відстані та площі з використанням масштабу здійснюються за допомогою інших інструментів –  «Намалювати лінію» та «Намалювати фігуру». В першому випадку учні можуть дуже швидко визначити відстань, яка відділяє два об’єкти, адже система робить це автоматично, в другому – позначити на карті відповідну територію. Використання відповідних інструментів цього мережевого геосервісу дозволяють перекласти здійснення, механічних за своєю природою, операцій на комп’ютер й відвести більше часу на творчу й дослідницьку діяльність учнів.
Використання мережевого геосервісу Google-maps з метою організації кооперативної діяльності учнів є майже необмеженим за кількістю варіантів. Над однією картою може працювати будь-яка кількість користувачів мережевого геосервісу. Єдина вимога – мати обліковий запис в системі Google. Створюючи карту власник може або ж запросити користувачів до її редагування, або ж налаштувати карту таким чином, що будь-хто може залучитися до процесу її редагування. Останній варіант є небажаним зважаючи на величезну кількість Інтернет-вандалів в цифрому просторі, які можуть видалити всі результати роботи групи.  
Над картою у форматі кооперативної діяльності може працювати група учнів, весь клас, або навіть школярі цілого регіону. Наприклад, в цьому навчальному році Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти школярам Миколаївщини було запропоновано взяти участь в проекті «Ланцюг поколінь». В ході реалізації проекту завдання школярів полягало в тому, щоб записати спогади про Другу світову війну безпосередніх її учасників та свідків. Після того, як учні здійснять відповідний відеозапис, вони повинні були опублікувати його в Інтернеті на сервісі «YouTube». Умовами проекту передбачалося, що тривалість відео розміщеного в Інтернеті не повинно було перевищувати 10-ти хвилин. Щоб виконати відповідну вимогу, школярам потрібно було скористатися комп’ютерною програмою для редагування відеоматеріалів й вибрати зі спогадів очевидця найважливіші й найцінніші моменти. Наступна частина роботи  полягала в тому, щоб прив’язати відеосвідчення до карти «Ланцюг поколінь», яка була створена за допомогою описаного в цій статті мережевого геосервісу Google-maps. В результаті подібної кооперативної діяльності, до якої були залучені школярі більше ніж 50-ти  шкіл з усієї Миколаївської області, було створено унікальний архів відеосвідчень про Другу світову війну, доступ до якого мають сьогодні всі користувачі Інтернету. Створений кооперативними зусиллями школярів Миколаївської області ресурс «Ланцюг поколінь» доступний за адресою: http://goo.gl/maps/ELe2u
Створення подібного ресурсу – один із прикладів використання мережевого геосервісу Google-maps для організації кооперативної й проектної роботи учнів під час навчання історії.  
Важливо, що сервіс Google-maps дозволяє чітко визначити внесок кожного учня у створений кооперативними зусиллями продукт. Всі дії співавтора прив’язані до його облікового запису, а отже, будь яка позначка на карті може бути ідентифікована за іменем користувача. Крім того, пропонуючи учням розпочати роботу над спільною картою, вчитель попередньо може поставити умову – кожен співавтор працює використовуючи свої власні позначки, які дозволять в подальшому зафіксувати й оцінити його роботу.
  Завершуючи наш короткий огляд використання методичних можливостей мережевого геосервісу Google-maps в процесі навчання історії хочемо зазначити, що настав час змінювати наші традиційні уявлення про картографічний матеріал, який повинен використовувати вчитель на уроці історії та методи роботи учнів з цим матеріалом. Традиційна система освіти не здатна сьогодні адекватно реагувати на виклики, які постають перед людиною в цифровому світі. Представники всесвітньої педагогічної спільноти вживають заходи щодо внесення змін до традиційної освітньої моделі. Найбільш ефективні кроки з трансформації освітнього простору з метою розвитку у дітей вмінь й навичок необхідних їм для життя в цифровому світі бачаться в запровадженні проектного навчання, збагаченого мережевими інформаційно-комунікаційними технологіями, гармонійної інтеграції мережевих технологій в навчально-виховний процес. На прикладі використання тільки одного мережевого геосервісу ми намагалися показати, як вчитель історії може формувати в своїх учнів системне й критичне мислення, здатність до співпраці й командної роботи, розвивати в школярів комунікативні навички, творчість й зацікавленість в результатах своєї навчальної діяльності. 
Читати далі

12 серпня 2013 р.

Історія Свято-Миколаївського храму м. Первомайська Миколаївської області


 
Історія нашого краю унікальна тим, що до кінця XVIII століття на місці  сучасного Первомайська  існувало три поселення, які входили до складу   різних держав ( землі Війська Запорозького - згодом Ольвіополь - належали Російській імперії, територія Богополю - Речі Посполитій, а правий берег Бугу- Туреччині).У  1762 р. козаки та селяни-втікачі заснували на турецькій території слободу Голта. Після Російсько – Турецької війни (1787-1791) згідно Ясської угоди Голта була приєднана до Росії, і відтоді на правому березі Бугу постав перший православний храм на честь Святителя Миколая. Є свідчення, що спочатку це була тимчасова споруда із дерева, а вже у 1800 р.    споруджено було цегляну церкву. До кінця першої половини XIX століття село Голта залишалось невеличким поселенням, а в 1810 р. навіть стало передмістям Ольвіополя. Та з появою залізниці, відкриттям німецьким підприємцем  Гейне  заводу по виготовленню різноманітного сільськогосподарського реманенту, заснуванням Генріхом Фаатцом машинобудівного та чавуноливарного заводів, значення населеного пункту у житті краю зростає. І важко переоцінити роль Миколаївського храму у житті голтянців, адже жодна важлива подія в житті людей - від народження до смерті- не відбувалася  без Божого благословення. 
Перший кам'яний Свято-Миколаївський храм 

 Минали роки, змінювалися покоління, а храм  незмінно залишався місцем спілкування людини з Богом. Та з встановленням Радянської влади  у 20-х роках  ХХ століття розпочався планомірний наступ на релігію:комуністи  закривали храми, переслідували  та заарештовували священнослужителів та вірян. У 1935 році припиняє існування навіть Священний Синод. В Україні не залишилось жодного православного єпископа. На початку 40-х років на території Миколаївщини не діяла жодна православна церква. Самі ж храми або руйнували, або їх приміщення використовували для господарських потреб. 
    Не минуло лихо й Свято-Миколаївський храм. У 1944 р.під час боїв за визволення Первомайська купол Миколаївського храму був пошкоджений снарядом. Скориставшись цією нагодою місцева влада не дозволила відновити споруду. Храм було зруйновано, а на його місці закладено сучасний Сквер Перемоги. Але у зв’язку із послабленням антирелігійного тиску під час Великої Вітчизняної війни активність вірян зросла. Вони звернулися до маршала Г. К. Жукова, який на той час був командуючим Одеським військовим округом, із проханням передати будівлю солдатської їдальні під православний храм. Прохання було задоволене. Почалась перебудова споруди, і вже у 1946 р. у новому приміщенні  Свято-Миколаївського храму почали здійснювати  богослужіння.
    Першим священиком відновленого храму став протоієрей Михаїл (Михайло Михайлович Пилипчук,08.11.1875-07.01.1975)Відомо, що він проживав і служив у м. Одесі, був репресований, а після повернення із заслання  був призначений настоятелем Миколаївського храму у місті Первомайську. Достовірно невідомо, чи водночас, чи вже після отця Михаїла, священиками того ж храму були отець Володимир, отець Герасим та отець Гавриїл. А вже починаючи з 1951р. по 1970р. настоятелем храму призначається  отець Віталій( Віталій Савович Мальчук) .
    
Свято-Миколаївський храм був розташований по вул. Карла Маркса на місці сучасної міської поліклініки. Під час нової хвилі гонінь на православну церкву у 1970 році храм було закрито. Все церковне приладдя, ікони, дзвони були передані до Свято- Покровського храму на Богополі. У ньому понад два десятиліття і прослужив отець Віталій. 

   Кожен день  життя протоієрея Віталія був сповнений ревного пастирського служіння. Як людина отець Віталій користувався непохитним авторитетом городян. І тому,  тільки - но розпочалися бурхливі процеси Перебудови та пов’язані з ними зміни в управлінні країною, отця Віталія було обрано депутатом міської ради м. Первомайська. Депутатський мандат дозволяв швидше вирішувати питання по відновленню закритих і зруйнованих храмів Святої Варвари та Святого Миколая.    
    Та не все було так легко, як здається. Знадобилось декілька років, аби тільки розпочати роботу по відбудові. Як і в повоєнні роки, за допомогою по відновленню храму отець Віталій звернувся до військового командування. На той час командиром дивізії ракетних військ стратегічного призначення був генерал-майор Ільяшов Олександр Авксентієвич. У ході перемовин  досягли домовленості, що у приміщенні солдатського клубу буде обладнано кімнату, у якій солдати ,у вільний від служби часматимуть змогу проводити молитовні зібрання, а нехрещені - зможуть за бажанням прийняти хрещення. Також дивізія зобов’язувалася організовувати відрядження солдатів двічі на місяць  до Покровського храму на Божественну літургію. Супровід солдатів до церкви і став першим послуханням нинішнього помічника голови церковної ради Свято-Миколаївського храму Куровського Валентина Арсенійовича, який на той час служив старшим прапорщиком у дивізії і вже декілька років (з 1992р.) був парафіянином Покровського храму. Сам Валентин Арсенійович прийняв хрещення в церкві Святителя Миколая по вулиці Карла Маркса, і тому він також усією душею бажав відновлення Миколаївського храму. 

   26 лютого 1995 року по благословенню єпископа Миколаївського та Вознесенського Питирима та під головуванням благочинного протоієрея Віталія(Мальчука) на загальнопарафіяльних зборах вірян міста була створена православна община Свято- Миколаївської парафії Української Православної церкви (Московського Патріархату).   У квітні 1995 року Миколаївською обласною радою народних депутатів православна община була зареєстрована ( свідоцтво № 241-р від 14.04.1995р.)                                 13 червня 1996 р. головою парафіяльної ради було обрано Куровського В.А., заступником - Гололобова В.А.   
   У 1996 р. командуванням дивізії було виділено ділянку землі(0, 28 гектара) біля центрального КПП по вул. Коротченко під будівництво храму. У серпні того ж року з благословення благочинного протоієрея о. Віталія ( Мальчука) почалося будівництво храму та прилеглої до нього дзвіниці. Храм споруджувався на кошти парафіян. Велику допомогу в будівництві надавало командування дивізії: особисто командир дивізії генерал-майор Ільяшов О.А., його заступник полковник Вайлупов О. М., головний інженер дивізії Ткачук М.В., а також численні офіцери та прапорщики. Була сформована  будівельна бригада у кількості 10-12 чоловіків, яку очолив старший прапорщик Куровський В.А. Дивізія надавала також допомогу технікою та будівельними матеріалами.
 
 Офіцерами та прапорщиками дивізії було пожертвувано 500 гривень на один з трьох дзвонів , які було придбано навесні 2000 року. За благословенням  Блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всія України в дарунок Свято-Миколаївському  храму були переданні дари: Священне Євангеліє та дарохранительниця. Ці священні дари були вручені командиру ракетної дивізії генерал-майору Ільяшову О.А. Блаженнійшим Володимиром  у м. Києві у 1997 р. для передачі настоятелю Свято-Миколаївської церкви.
    До початку осені 1998 р. було збудовано будівлю храму з двома поверхами прилеглої дзвіниці. В той же час для здійснення Богослужінь було призначено першого настоятеля храму – священика ієромонаха Алексія(Форманюка Олександра Миколайовича). 

   19 грудня 1998 р. , в день святителя Миколая, архієпископа Мир Лікийських, відбулося відкриття храму.  Влітку 1999 року в житті Свято- Миколаївського храму відбулася надзвичайна подія -  з візитом до храму прибув Блаженнійший  Володимир, митрополит Київський та всія України. На чолі із настоятелем храму та головою церковної ради прихожани храму зустрічали Блаженнійшого Володимира із хлібом - сіллю  , а командир дивізії Ільяшов О.А. вручив Митрополиту Київському та всія України Володимиру  символічний сувенір «Ключ запуску стратегічної ракети» .                            
  Влітку 2001 року було завершено роботи по будівництву дзвіниці, встановлено купол з хрестом.  З року в рік до храму прибувало все більше парафіян . Особливо у святкові дні бажаючих бути присутніми на богослужінні було так багато , що не всі могли потрапити в середину . Тому  влітку 2002 р. за благословенням архієпископа  Миколаївського та Вознесенського Пітирима було вирито котлован під фундамент і розпочато будівництво великого Свято-Миколаївського храму  на 300 чоловік. Його зведення  триває і досі. Воно є народною справою. Це спадщина, яку ми залишимо нашим нащадкам. Сподіваємось, що  новий Свято-Миколаївський храм стане улюбленим місцем духовного і морального оновлення городян,місцем об’єднання  людей навколо загальних цінностей – добра, толерантності, любові та взаєморозуміння.

   Автор: Сизова А. В., вчитель історії Первомайського НВК "ЗОШ I-II ст. № 15 - колегіум" 
Читати далі

4 серпня 2013 р.

Організація кооперативної діяльності учнів в процесі навчання історії засобами мережевих технологій

Стаття із доповненнями друкується за текстом: "Організація кооперативної діяльності учнів в процесі навчання історії засобами мережевих технологій / Д. Л. Десятов //  Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського: збірник наукових праць. - Випуск 1.41 (93).-Т.2. - Миколаїв: МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2013. - С.28-32." 

Становлення та подальший розвиток інформаційного суспільства в Україні характеризується системними трансформаційними процесами, які формують запит на якісно новий образ випускника XXI ст. – високоосвіченої, всебічно розвинутої особистості, здатної творчо мислити, вирішувати нестандартні завдання і співпрацювати з іншими. Серед вмінь, необхідних учням, щоб стати успішними в XXI-му сторіччі, міжнародною педагогічною спільнотою визначається й вміння міжособистої та групової взаємодії, здатності до кооперативної діяльності, яка забезпечує продуктивну співпрацю з іншими [12].
Про необхідність застосовувати в навчально-виховному процесі кооперативну організацію діяльності учнів свідчать й дані отримані в ході соціально-психологічного експерименту проведеного американським соціальним психологом Музафером Шеріфом. М. Шеріф вирішив дослідити поведінку школярів в умовах коли їх буде поділено на дві групи. Для цього школярів, які прибували в літній табір на відпочинок, й раніше не знали один одного, зараховувати в два загони: «Гримучі змії» й «Орли». Після цього створювалися ситуації постійної конкуренції між двома загонами. В будь якому змаганні міг виграти тільки один загін, й в будь якій ситуації перемога одного загону означала поразку іншого. Через деякий час між школярами розпочалася справжня ворожнеча. Справа дійшла навіть до бійок. Школярі одного загону все сильніше об’єднувалися між собою й все сильніше ненавиділи своїх конкурентів.
Коли «орлів» попросили описати кого-небудь із загону «Гримучі змії», школярі використовувати такі слова, як «боягузи», «зазнайки», «негідники» тощо. «Змії» відповідали їм взаємністю.
Ми не будемо обговорювати етичний бік проведеного експерименту, але ситуація, мабуть, дуже знайома кожному педагогу, якщо він спробує пригадати, чим супроводжуються будь які змагання, в тому числі й інтелектуальні, у випадку, коли потрібно «виявити» тільки одного переможця. 
Після цього М. Шеріф створював проблемні ситуації, які можна було розв’язати силами тільки двох загонів. Наприклад, «випадково» із ладу виходив автобус, й виштовхати його із кювету можна було тільки спільними зусиллями. В результаті подібних дій експериментатора, конфліктність школярів зовсім скоро зникла й діти з різних загонів повернулися додому задоволені один одним [1, с. 334].
Чому ж ідеї й принципи кооперативного навчання так повільно «приживаються» в шкільній практиці навчання. Американський дослідник Девід Джонсон пояснює це наступними причинами:
1.                      незнання педагогами мотивів, які змушують працювати людей однією командою. Більшість педагогів не бачать різниці між кооперативним навчанням й традиційними формами навчання;
2.                      традиційна організація навчального процесу, яка побудована на принципах індивідуалізму й змагальності, сприймається основою світового устрою й суттю людської природи;
3.                      небажання індивідуума вийти за межі своєї звичної соціальної ролі й взяти відповідальність за поведінку, успіхи й невдалі свого найближчого соціального оточення;
4.                      попередній негативний досвід роботи в неуспішних групах й колективах, та потенційний ризик отримання подібного негативного досвіду;
5.                      необхідність педагогу мати спеціальні знання й вміння для організації кооперативного навчання [3, с. 11].
У вітчизняній та російській психолого-педагогічній літературі поняття кооперативного навчання найчастіше пов’язують з такими більш широкими поняттями, як інтерактивна технологія, педагогіка співробітництва, колективний спосіб навчання, групові форми роботи тощо [6] .
Зокрема в методиці навчання історії за останнє десятиріччя значний внесок у дослідження сутності й принципів організації кооперативного навчання зробили такі вчені, як О. Пометун і Л. Пироженко. Згадані дослідниці розглядають кооперативне навчання, як одну із форм організації навчальної діяльності учнів, за якої всі учні активні й навчають один одного. В іншому випадку О. Пометун і Л. Пироженко під кооперативним навчанням розуміють форму організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою [7; 8, с. 24;].
Український науковець К. Баханов кооперативне навчання розглядає як вітчизняний аналог інноваційної системи, яку прийнято називати навчанням у співробітництві [2, с. 228].
В окремих випадках колективна, групова й кооперативна форма навчання ототожнюються й розуміються як форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою, що передбачає співпрацю учнів між собою та з учителем [5, с. 28; 10, с. 22].
Однак, незважаючи на посилену увагу методистів й науковців до питання організації кооперативного навчання учнів на уроках історії, проблемі використання мережевих технологій як ефективному засобу організації кооперативної діяльності учнів не приділяється достатньої уваги.  Насьогодні ми можемо констатувати, що дидактичний потенціал мережевих технологій для організації кооперативної діяльності учнів неповністю використовується у практиці навчання гуманітарним дисциплінам. Отже, наявна суперечність між потенціалом сучасних мережевих технологій, які дозволяють ефективно організувати кооперативну діяльність учнів в процесі навчання, і недостатньою розробленістю відповідних методик їх використання під час навчання історії, які б забезпечували формування міжпредметних й інформаційно-комунікаційних компетентностей учнів.
Визначати формальне місце кооперативної діяльності учнів із залученням мережевих технологій в традиційній класифікації форм організації навчання доволі складно, оскільки в більшості випадків сучасні дидакти класифікують форми навчання за такими зовнішніми ознаками: кількість учнів (індивідуальне, групове, фронтальне); місце навчання (шкільне, позашкільне, екстернат); тривалість (час регламентується педагогами, батьками, учнями) [9, с. 207]. Кооперативну діяльність учнів із використанням мережевих технологій за кількістю учнів можна віднести до групової, за місцем навчання – шкільної чи ж позашкільної форми навчання. За тривалістю така діяльністю буде регламентуватися самими учнями.
На нашу думку, кооперативну діяльність учнів визначає не стільки зовнішня форма організації навчального процесу, скільки  в першу чергу спосіб, в який група виконує поставлене перед нею завдання. Інакше кажучи, кооперативне навчання виступає не стільки окремою формою навчання, як характеристикою специфічного способу навчальної діяльності учнів, що ґрунтується на позитивній взаємозалежності між учнями в процесі спільної роботи над якимось об’єктом чи продуктом.  Подібним же змістом наповнюється термін кооперативне навчання (cooperative learning) в американській педагогіці.
За традиційного розуміння кооперативного навчання передумовою його організації виступає та обставина, що жоден член групи наодинці не має всієї інформації, уміння чи можливості, необхідних для того, щоб виконати навчальне завдання. Крім того кооперативна діяльність групи задається також такими зовнішніми вимогами вчителя до роботи групи:
1) група отримує одне завдання, але для його виконання передбачається розподіл ролей між членами групи (зазвичай учні це роблять самі, але можлива допомога вчителя);
2) вчитель планує роботу в групі так, щоб повністю була відсутня можливість усунутися від участі в роботі групи;
3) оцінюється робота не одного учня, а всієї групи (одна оцінка на всю групу), але також не виключається варіант самооцінки учнів;
4) вчитель сам обирає учня, який має звітувати за виконання завдання. Якщо будь-який учасник групи може детально викласти результати спільної діяльності, відповісти на запитання інших груп – значить мета досягнута і група впоралась із завданням [6].
  Зовсім інакше виглядає організація кооперативної діяльності учнів із застосуванням мережевих технологій, оскільки передумови кооперативного навчання закладені в мережеві інструменти, завдяки яким здійснюється мережева взаємодія, а саме:
1)     заміна прямих контактів між членами групи, опосередкованими за допомогою засобів електронної комунікації;
2)     залучення до кооперативної роботи учнів з інших шкіл, міст і країн;
3)     створення за допомогою мережевих технологій умов однакового доступу кожного учасника групи до електронного об’єкта спільної діяльності у будь-який момент часу;
4)     наявність комплексу різноманітних засобів і способів виконання завдання, які надають мережеві технології [11].
Отже, механізм кооперативної діяльності запускає сама природа й сутність інструментів мережевої взаємодії, які дозволяють:
1) організувати ефективне міжособистісне спілкування в групі, яка працює над спільним продуктом. При виконанні завдання учні розпочинають усвідомлювати й відчувати позитивний взаємозв’язок та відповідальність, адже та частина завдання, яку вони виконують індивідуально, впливає на якість виконання всього завдання в цілому;
2) зробити кожному члену групи особистий внесок у виконання спільної роботи;
3) проявити спільну творчу діяльність. При виконанні завдання учні підтримують один одного, оскільки їхня діяльність залежить один від одного.  Подібна взаємодія надає можливість створити стійкий зворотний зв’язок між учасниками групи (перевірка ідей, побудова системи поглядів, обмін думками) й породжує повагу, увагу, створюючи додаткову мотивацію;
4) розвивати соціальні вміння. Щоб ефективно працювати разом, учням необхідно застосовувати комунікативні вміння: вміння прийняти рішення, вибудовувати довіру, навички безпосереднього спілкування, розв’язання конфліктів;
5) сприяти формуванню навичок рефлексії й самооцінювальної діяльності, оскільки для ефективного виконання поставленого завдання група повинна періодично оцінювати свої досягнення – наскільки ефективно отримується працювати разом, що необхідно зробити, щоб робота групи стала ще більш ефективною.
В якості прикладу, для ілюстрації наведених вище теоретичних положень, ми можемо взяти такий мережевий сервіс, як «Google–диск». Цей сервіс представляє собою розроблений корпорацією Google безкоштовний мережевий офісний пакет, що включає текстовий, табличний редактор, службу для створення презентацій, малюнків та форм для опитування. Посилання на цей сервіс присутнє на головній сторінці Google й для свого використання вимагає реєстрації в системі Google, яка займає не більше 5-ти хвилин.
«Google–диск» це веб-орієнтована програма, що працює в рамках веб-браузера без свого встановлення на компютер користувача. Документи і таблиці, що створюються користувачем, зберігаються на сервері Google, або можуть бути збережені у файл. Це одна з ключових переваг програми, оскільки доступ до введених даних може здійснюватися з будь-якого комп’ютера, під’єднаного до Інтернету.
Технічні можливості мережевого сервісу «Google–диск», які дозволяють організувати кооперативну діяльність учнів, полягають в тому, що:
·        будь-які документи чи продукти можуть створюватися як в синхронному, так і асинхронному режимі часу. Процес кооперативної діяльності учнів над спільним продуктом розпочинається однім кліканням комп’ютерного маніпулятора, коли один із учнів, який організовує роботу групи, запрошує інших членів команди до роботи над документом, презентацією, малюнком та надає їм можливість його змінювати й редагувати;
·        текстовий документ, презентацію, таблицю, тест, малюнок можуть редагувати одночасно всі користувачі, які мають до нього доступ. Після будь-якої правки документ можна порівняти з попередніми версіями і у випадку потреби повернутися до однієї з них. Кожна зміна в тексті відстежується і запам’ятовується, що за принципом роботи дуже схоже на роботу у Вікі-середовищі;
·        режим редагування електронного об’єкту, за допомогою функції «Коментарі», дозволяє організувати процес спілкування між членами групи в процесі спільної роботи над навчальним продуктом сприяючи особистісній взаємодії між учасниками кооперативної діяльності;  
·        інструменти «Google–диска», як то можливість вибрати різний колір, позначку для своїх дій та прив’язаність цих дій до імені користувача, дозволяють визначити та оцінити внесок кожного учня в процес створення спільного продукту;
·        кожному учневі надається відкритий доступ до електронного продукту, над яким працює група, з будь-якого комп’ютера або портативного пристрою під’єднаного до мережі Інтернет. 
За допомогою даного ресурсу кооперативна діяльність учнів поєднується з пошуковою, аналітичною та дослідницькою діяльністю учнів в процесі навчання історії.
Головна ж перевага застосування мережевих технологій в цьому процесі полягає в тому, що у вчителя з’являється можливість організувати кооперативну діяльність учнів в позаурочний час, наприклад під час виконання домашнього завдання, що зробити в умовах традиційної форми навчання майже неможливо. 
Основні ж етапи кооперативної діяльності учнів із застосуванням мережевих технологій залишаються сталими: об’єднання в групи – завдання (інструктаж) групам – колективне виконання – колективне представлення результатів групової праці.
Конкретними варіантами організації кооперативної діяльності учнів із застосуванням мережевих технологій, в нашому прикладі – «Google–диск»,  можуть бути наступні умовно названі методичні прийоми, які визначаються характером програмних інструментів мережевого сервісу:
1.     «Кооперативний текст». Вчитель ставить перед учнями завдання створити спільними зусиллями висновки до опрацьованого навчального матеріалу, скласти перелік проблемних питань, узгоджене рішення з обговорюваної проблеми, загальний звіт тощо. Виконується за допомогою інструменту – «Google-документ».
2.     «Кооперативна презентація». Вчитель пропонує, використовуючи інструмент «Google-презентація» створити спільними зусиллями презентацію до теми, питання, окремого міні-дослідження за умови, що кожен учень зробить свій індивідуальний внесок у вигляді зазначеної завчасно певної кількості слайдів.
3.     «Кооперативна таблиця». Вчитель ставить завдання заповнити спільними зусиллями хронологічну, синхроністичну, тематичну, порівняльну таблицю, форму якої він завчасно підготував і надав до неї доступ учням. Для виконання завдань, учні повинні будуть використати такий інструмент, як «Google-таблиця».
4.     «Кооперативний малюнок». Учні спільно працюють над схемою поняття, схемою еволюції, логічною схемою, ментальною картою тощо. Завдання виконуються за допомогою «Google-малюнок».
5.     «Кооперативний тест». Перед учнями ставиться завдання скласти спільними зусиллями тестові завдання до теми з використанням інструменту «Google–диск» – «Форма для опитування».
Застосування мережевих технологій дозволяє наповнити кооперативну діяльність школярів новим змістом шляхом створення унікального середовища для колективного навчання, створюючи своєрідну дошку, на якій працюють всі учні водночас. У рамках подібної моделі роль вчителя отримує нові виміри й характер, коли його основним завданням стає залучення учнів до кооперації, яка передбачає активний діалог та вибудову власної освітньої траєкторії.
Література
1.  Аронсон Е. Социальное животное. Введение в социальную психологию / Е. Аронсон. – М., 1998. – 517 с.
2. Баханов К. О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 384 с.
3. Джонсон Д., Джонсон Р., Джонсон-Холубек Э. Методы обучения. Обучение в сотрудничестве / Пер. с англ. 3. С. Замчук. СПб.: Экономическая школа, 2001. 256 с.
4. Куций А. М. Теоретичне підгрунття кооперативного навчання: філософсько-освітня ретроспектива / А. М. Куций // [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу:  http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Grani/2012_10/18.pdf
5.  Святокум О. Застосування колективних форм у роботі з текстовими джерелами в основній школі / О. Святокум // Історія в сучасній школі. – 2013. – № 1. – С.27–33.
6.   Плахтієнко Т.Ю. Використання технологій кооперативного навчання в зарубіжній освітній практиці / Т.Ю. Плахтієнко // [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2009_5/files/ped905_22.pdf
7.        Пометун О. Кооперативне навчання учнів на уроці історії / О. Пометун // Історія в школах України. – 2004. – № 5. – С.55.

8.      Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. К.: Видавництво А. С. К. , 2004. 192 с.

9.          Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. – К.: Генеза, 2005. – 328 с. 
10.     Приходько А. Як самостійно досягти спільної мети ( Групове навчання як засіб упровадження інтерактивних технологій: на прикладі уроку з теми «Київські просвітителі») / А. Приходько // Історія в школах України. – 2005. – № 7. – С.22–25. 
11.     Царенко В.О. Сучасні Інтернет-технології як засіб забезпечення групової форми навчання старшокласників / В.О. Царенко //  [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vchdpu/ped/2011_93/Tsarenko.pdf
12.        Intel. Навчання для майбутнього // [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу:  http://wiki.iteach.com.ua/  




Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...