Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

4 серпня 2013 р.

Організація кооперативної діяльності учнів в процесі навчання історії засобами мережевих технологій

Стаття із доповненнями друкується за текстом: "Організація кооперативної діяльності учнів в процесі навчання історії засобами мережевих технологій / Д. Л. Десятов //  Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського: збірник наукових праць. - Випуск 1.41 (93).-Т.2. - Миколаїв: МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2013. - С.28-32." 

Становлення та подальший розвиток інформаційного суспільства в Україні характеризується системними трансформаційними процесами, які формують запит на якісно новий образ випускника XXI ст. – високоосвіченої, всебічно розвинутої особистості, здатної творчо мислити, вирішувати нестандартні завдання і співпрацювати з іншими. Серед вмінь, необхідних учням, щоб стати успішними в XXI-му сторіччі, міжнародною педагогічною спільнотою визначається й вміння міжособистої та групової взаємодії, здатності до кооперативної діяльності, яка забезпечує продуктивну співпрацю з іншими [12].
Про необхідність застосовувати в навчально-виховному процесі кооперативну організацію діяльності учнів свідчать й дані отримані в ході соціально-психологічного експерименту проведеного американським соціальним психологом Музафером Шеріфом. М. Шеріф вирішив дослідити поведінку школярів в умовах коли їх буде поділено на дві групи. Для цього школярів, які прибували в літній табір на відпочинок, й раніше не знали один одного, зараховувати в два загони: «Гримучі змії» й «Орли». Після цього створювалися ситуації постійної конкуренції між двома загонами. В будь якому змаганні міг виграти тільки один загін, й в будь якій ситуації перемога одного загону означала поразку іншого. Через деякий час між школярами розпочалася справжня ворожнеча. Справа дійшла навіть до бійок. Школярі одного загону все сильніше об’єднувалися між собою й все сильніше ненавиділи своїх конкурентів.
Коли «орлів» попросили описати кого-небудь із загону «Гримучі змії», школярі використовувати такі слова, як «боягузи», «зазнайки», «негідники» тощо. «Змії» відповідали їм взаємністю.
Ми не будемо обговорювати етичний бік проведеного експерименту, але ситуація, мабуть, дуже знайома кожному педагогу, якщо він спробує пригадати, чим супроводжуються будь які змагання, в тому числі й інтелектуальні, у випадку, коли потрібно «виявити» тільки одного переможця. 
Після цього М. Шеріф створював проблемні ситуації, які можна було розв’язати силами тільки двох загонів. Наприклад, «випадково» із ладу виходив автобус, й виштовхати його із кювету можна було тільки спільними зусиллями. В результаті подібних дій експериментатора, конфліктність школярів зовсім скоро зникла й діти з різних загонів повернулися додому задоволені один одним [1, с. 334].
Чому ж ідеї й принципи кооперативного навчання так повільно «приживаються» в шкільній практиці навчання. Американський дослідник Девід Джонсон пояснює це наступними причинами:
1.                      незнання педагогами мотивів, які змушують працювати людей однією командою. Більшість педагогів не бачать різниці між кооперативним навчанням й традиційними формами навчання;
2.                      традиційна організація навчального процесу, яка побудована на принципах індивідуалізму й змагальності, сприймається основою світового устрою й суттю людської природи;
3.                      небажання індивідуума вийти за межі своєї звичної соціальної ролі й взяти відповідальність за поведінку, успіхи й невдалі свого найближчого соціального оточення;
4.                      попередній негативний досвід роботи в неуспішних групах й колективах, та потенційний ризик отримання подібного негативного досвіду;
5.                      необхідність педагогу мати спеціальні знання й вміння для організації кооперативного навчання [3, с. 11].
У вітчизняній та російській психолого-педагогічній літературі поняття кооперативного навчання найчастіше пов’язують з такими більш широкими поняттями, як інтерактивна технологія, педагогіка співробітництва, колективний спосіб навчання, групові форми роботи тощо [6] .
Зокрема в методиці навчання історії за останнє десятиріччя значний внесок у дослідження сутності й принципів організації кооперативного навчання зробили такі вчені, як О. Пометун і Л. Пироженко. Згадані дослідниці розглядають кооперативне навчання, як одну із форм організації навчальної діяльності учнів, за якої всі учні активні й навчають один одного. В іншому випадку О. Пометун і Л. Пироженко під кооперативним навчанням розуміють форму організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою [7; 8, с. 24;].
Український науковець К. Баханов кооперативне навчання розглядає як вітчизняний аналог інноваційної системи, яку прийнято називати навчанням у співробітництві [2, с. 228].
В окремих випадках колективна, групова й кооперативна форма навчання ототожнюються й розуміються як форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою, що передбачає співпрацю учнів між собою та з учителем [5, с. 28; 10, с. 22].
Однак, незважаючи на посилену увагу методистів й науковців до питання організації кооперативного навчання учнів на уроках історії, проблемі використання мережевих технологій як ефективному засобу організації кооперативної діяльності учнів не приділяється достатньої уваги.  Насьогодні ми можемо констатувати, що дидактичний потенціал мережевих технологій для організації кооперативної діяльності учнів неповністю використовується у практиці навчання гуманітарним дисциплінам. Отже, наявна суперечність між потенціалом сучасних мережевих технологій, які дозволяють ефективно організувати кооперативну діяльність учнів в процесі навчання, і недостатньою розробленістю відповідних методик їх використання під час навчання історії, які б забезпечували формування міжпредметних й інформаційно-комунікаційних компетентностей учнів.
Визначати формальне місце кооперативної діяльності учнів із залученням мережевих технологій в традиційній класифікації форм організації навчання доволі складно, оскільки в більшості випадків сучасні дидакти класифікують форми навчання за такими зовнішніми ознаками: кількість учнів (індивідуальне, групове, фронтальне); місце навчання (шкільне, позашкільне, екстернат); тривалість (час регламентується педагогами, батьками, учнями) [9, с. 207]. Кооперативну діяльність учнів із використанням мережевих технологій за кількістю учнів можна віднести до групової, за місцем навчання – шкільної чи ж позашкільної форми навчання. За тривалістю така діяльністю буде регламентуватися самими учнями.
На нашу думку, кооперативну діяльність учнів визначає не стільки зовнішня форма організації навчального процесу, скільки  в першу чергу спосіб, в який група виконує поставлене перед нею завдання. Інакше кажучи, кооперативне навчання виступає не стільки окремою формою навчання, як характеристикою специфічного способу навчальної діяльності учнів, що ґрунтується на позитивній взаємозалежності між учнями в процесі спільної роботи над якимось об’єктом чи продуктом.  Подібним же змістом наповнюється термін кооперативне навчання (cooperative learning) в американській педагогіці.
За традиційного розуміння кооперативного навчання передумовою його організації виступає та обставина, що жоден член групи наодинці не має всієї інформації, уміння чи можливості, необхідних для того, щоб виконати навчальне завдання. Крім того кооперативна діяльність групи задається також такими зовнішніми вимогами вчителя до роботи групи:
1) група отримує одне завдання, але для його виконання передбачається розподіл ролей між членами групи (зазвичай учні це роблять самі, але можлива допомога вчителя);
2) вчитель планує роботу в групі так, щоб повністю була відсутня можливість усунутися від участі в роботі групи;
3) оцінюється робота не одного учня, а всієї групи (одна оцінка на всю групу), але також не виключається варіант самооцінки учнів;
4) вчитель сам обирає учня, який має звітувати за виконання завдання. Якщо будь-який учасник групи може детально викласти результати спільної діяльності, відповісти на запитання інших груп – значить мета досягнута і група впоралась із завданням [6].
  Зовсім інакше виглядає організація кооперативної діяльності учнів із застосуванням мережевих технологій, оскільки передумови кооперативного навчання закладені в мережеві інструменти, завдяки яким здійснюється мережева взаємодія, а саме:
1)     заміна прямих контактів між членами групи, опосередкованими за допомогою засобів електронної комунікації;
2)     залучення до кооперативної роботи учнів з інших шкіл, міст і країн;
3)     створення за допомогою мережевих технологій умов однакового доступу кожного учасника групи до електронного об’єкта спільної діяльності у будь-який момент часу;
4)     наявність комплексу різноманітних засобів і способів виконання завдання, які надають мережеві технології [11].
Отже, механізм кооперативної діяльності запускає сама природа й сутність інструментів мережевої взаємодії, які дозволяють:
1) організувати ефективне міжособистісне спілкування в групі, яка працює над спільним продуктом. При виконанні завдання учні розпочинають усвідомлювати й відчувати позитивний взаємозв’язок та відповідальність, адже та частина завдання, яку вони виконують індивідуально, впливає на якість виконання всього завдання в цілому;
2) зробити кожному члену групи особистий внесок у виконання спільної роботи;
3) проявити спільну творчу діяльність. При виконанні завдання учні підтримують один одного, оскільки їхня діяльність залежить один від одного.  Подібна взаємодія надає можливість створити стійкий зворотний зв’язок між учасниками групи (перевірка ідей, побудова системи поглядів, обмін думками) й породжує повагу, увагу, створюючи додаткову мотивацію;
4) розвивати соціальні вміння. Щоб ефективно працювати разом, учням необхідно застосовувати комунікативні вміння: вміння прийняти рішення, вибудовувати довіру, навички безпосереднього спілкування, розв’язання конфліктів;
5) сприяти формуванню навичок рефлексії й самооцінювальної діяльності, оскільки для ефективного виконання поставленого завдання група повинна періодично оцінювати свої досягнення – наскільки ефективно отримується працювати разом, що необхідно зробити, щоб робота групи стала ще більш ефективною.
В якості прикладу, для ілюстрації наведених вище теоретичних положень, ми можемо взяти такий мережевий сервіс, як «Google–диск». Цей сервіс представляє собою розроблений корпорацією Google безкоштовний мережевий офісний пакет, що включає текстовий, табличний редактор, службу для створення презентацій, малюнків та форм для опитування. Посилання на цей сервіс присутнє на головній сторінці Google й для свого використання вимагає реєстрації в системі Google, яка займає не більше 5-ти хвилин.
«Google–диск» це веб-орієнтована програма, що працює в рамках веб-браузера без свого встановлення на компютер користувача. Документи і таблиці, що створюються користувачем, зберігаються на сервері Google, або можуть бути збережені у файл. Це одна з ключових переваг програми, оскільки доступ до введених даних може здійснюватися з будь-якого комп’ютера, під’єднаного до Інтернету.
Технічні можливості мережевого сервісу «Google–диск», які дозволяють організувати кооперативну діяльність учнів, полягають в тому, що:
·        будь-які документи чи продукти можуть створюватися як в синхронному, так і асинхронному режимі часу. Процес кооперативної діяльності учнів над спільним продуктом розпочинається однім кліканням комп’ютерного маніпулятора, коли один із учнів, який організовує роботу групи, запрошує інших членів команди до роботи над документом, презентацією, малюнком та надає їм можливість його змінювати й редагувати;
·        текстовий документ, презентацію, таблицю, тест, малюнок можуть редагувати одночасно всі користувачі, які мають до нього доступ. Після будь-якої правки документ можна порівняти з попередніми версіями і у випадку потреби повернутися до однієї з них. Кожна зміна в тексті відстежується і запам’ятовується, що за принципом роботи дуже схоже на роботу у Вікі-середовищі;
·        режим редагування електронного об’єкту, за допомогою функції «Коментарі», дозволяє організувати процес спілкування між членами групи в процесі спільної роботи над навчальним продуктом сприяючи особистісній взаємодії між учасниками кооперативної діяльності;  
·        інструменти «Google–диска», як то можливість вибрати різний колір, позначку для своїх дій та прив’язаність цих дій до імені користувача, дозволяють визначити та оцінити внесок кожного учня в процес створення спільного продукту;
·        кожному учневі надається відкритий доступ до електронного продукту, над яким працює група, з будь-якого комп’ютера або портативного пристрою під’єднаного до мережі Інтернет. 
За допомогою даного ресурсу кооперативна діяльність учнів поєднується з пошуковою, аналітичною та дослідницькою діяльністю учнів в процесі навчання історії.
Головна ж перевага застосування мережевих технологій в цьому процесі полягає в тому, що у вчителя з’являється можливість організувати кооперативну діяльність учнів в позаурочний час, наприклад під час виконання домашнього завдання, що зробити в умовах традиційної форми навчання майже неможливо. 
Основні ж етапи кооперативної діяльності учнів із застосуванням мережевих технологій залишаються сталими: об’єднання в групи – завдання (інструктаж) групам – колективне виконання – колективне представлення результатів групової праці.
Конкретними варіантами організації кооперативної діяльності учнів із застосуванням мережевих технологій, в нашому прикладі – «Google–диск»,  можуть бути наступні умовно названі методичні прийоми, які визначаються характером програмних інструментів мережевого сервісу:
1.     «Кооперативний текст». Вчитель ставить перед учнями завдання створити спільними зусиллями висновки до опрацьованого навчального матеріалу, скласти перелік проблемних питань, узгоджене рішення з обговорюваної проблеми, загальний звіт тощо. Виконується за допомогою інструменту – «Google-документ».
2.     «Кооперативна презентація». Вчитель пропонує, використовуючи інструмент «Google-презентація» створити спільними зусиллями презентацію до теми, питання, окремого міні-дослідження за умови, що кожен учень зробить свій індивідуальний внесок у вигляді зазначеної завчасно певної кількості слайдів.
3.     «Кооперативна таблиця». Вчитель ставить завдання заповнити спільними зусиллями хронологічну, синхроністичну, тематичну, порівняльну таблицю, форму якої він завчасно підготував і надав до неї доступ учням. Для виконання завдань, учні повинні будуть використати такий інструмент, як «Google-таблиця».
4.     «Кооперативний малюнок». Учні спільно працюють над схемою поняття, схемою еволюції, логічною схемою, ментальною картою тощо. Завдання виконуються за допомогою «Google-малюнок».
5.     «Кооперативний тест». Перед учнями ставиться завдання скласти спільними зусиллями тестові завдання до теми з використанням інструменту «Google–диск» – «Форма для опитування».
Застосування мережевих технологій дозволяє наповнити кооперативну діяльність школярів новим змістом шляхом створення унікального середовища для колективного навчання, створюючи своєрідну дошку, на якій працюють всі учні водночас. У рамках подібної моделі роль вчителя отримує нові виміри й характер, коли його основним завданням стає залучення учнів до кооперації, яка передбачає активний діалог та вибудову власної освітньої траєкторії.
Література
1.  Аронсон Е. Социальное животное. Введение в социальную психологию / Е. Аронсон. – М., 1998. – 517 с.
2. Баханов К. О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 384 с.
3. Джонсон Д., Джонсон Р., Джонсон-Холубек Э. Методы обучения. Обучение в сотрудничестве / Пер. с англ. 3. С. Замчук. СПб.: Экономическая школа, 2001. 256 с.
4. Куций А. М. Теоретичне підгрунття кооперативного навчання: філософсько-освітня ретроспектива / А. М. Куций // [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу:  http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Grani/2012_10/18.pdf
5.  Святокум О. Застосування колективних форм у роботі з текстовими джерелами в основній школі / О. Святокум // Історія в сучасній школі. – 2013. – № 1. – С.27–33.
6.   Плахтієнко Т.Ю. Використання технологій кооперативного навчання в зарубіжній освітній практиці / Т.Ю. Плахтієнко // [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2009_5/files/ped905_22.pdf
7.        Пометун О. Кооперативне навчання учнів на уроці історії / О. Пометун // Історія в школах України. – 2004. – № 5. – С.55.

8.      Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. К.: Видавництво А. С. К. , 2004. 192 с.

9.          Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. – К.: Генеза, 2005. – 328 с. 
10.     Приходько А. Як самостійно досягти спільної мети ( Групове навчання як засіб упровадження інтерактивних технологій: на прикладі уроку з теми «Київські просвітителі») / А. Приходько // Історія в школах України. – 2005. – № 7. – С.22–25. 
11.     Царенко В.О. Сучасні Інтернет-технології як засіб забезпечення групової форми навчання старшокласників / В.О. Царенко //  [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vchdpu/ped/2011_93/Tsarenko.pdf
12.        Intel. Навчання для майбутнього // [Електронний ресурс] Режим доступу до матеріалу:  http://wiki.iteach.com.ua/  




2 коментарі:

  1. Обов'язково спробую застосувати технологію кооперативного навчання у новому навчальному році.

    ВідповістиВидалити
  2. Хочу тоже попробовать на своих уроках эту форму.

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...