Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

12 серпня 2013 р.

Історія Свято-Миколаївського храму м. Первомайська Миколаївської області


 
Історія нашого краю унікальна тим, що до кінця XVIII століття на місці  сучасного Первомайська  існувало три поселення, які входили до складу   різних держав ( землі Війська Запорозького - згодом Ольвіополь - належали Російській імперії, територія Богополю - Речі Посполитій, а правий берег Бугу- Туреччині).У  1762 р. козаки та селяни-втікачі заснували на турецькій території слободу Голта. Після Російсько – Турецької війни (1787-1791) згідно Ясської угоди Голта була приєднана до Росії, і відтоді на правому березі Бугу постав перший православний храм на честь Святителя Миколая. Є свідчення, що спочатку це була тимчасова споруда із дерева, а вже у 1800 р.    споруджено було цегляну церкву. До кінця першої половини XIX століття село Голта залишалось невеличким поселенням, а в 1810 р. навіть стало передмістям Ольвіополя. Та з появою залізниці, відкриттям німецьким підприємцем  Гейне  заводу по виготовленню різноманітного сільськогосподарського реманенту, заснуванням Генріхом Фаатцом машинобудівного та чавуноливарного заводів, значення населеного пункту у житті краю зростає. І важко переоцінити роль Миколаївського храму у житті голтянців, адже жодна важлива подія в житті людей - від народження до смерті- не відбувалася  без Божого благословення. 
Перший кам'яний Свято-Миколаївський храм 

 Минали роки, змінювалися покоління, а храм  незмінно залишався місцем спілкування людини з Богом. Та з встановленням Радянської влади  у 20-х роках  ХХ століття розпочався планомірний наступ на релігію:комуністи  закривали храми, переслідували  та заарештовували священнослужителів та вірян. У 1935 році припиняє існування навіть Священний Синод. В Україні не залишилось жодного православного єпископа. На початку 40-х років на території Миколаївщини не діяла жодна православна церква. Самі ж храми або руйнували, або їх приміщення використовували для господарських потреб. 
    Не минуло лихо й Свято-Миколаївський храм. У 1944 р.під час боїв за визволення Первомайська купол Миколаївського храму був пошкоджений снарядом. Скориставшись цією нагодою місцева влада не дозволила відновити споруду. Храм було зруйновано, а на його місці закладено сучасний Сквер Перемоги. Але у зв’язку із послабленням антирелігійного тиску під час Великої Вітчизняної війни активність вірян зросла. Вони звернулися до маршала Г. К. Жукова, який на той час був командуючим Одеським військовим округом, із проханням передати будівлю солдатської їдальні під православний храм. Прохання було задоволене. Почалась перебудова споруди, і вже у 1946 р. у новому приміщенні  Свято-Миколаївського храму почали здійснювати  богослужіння.
    Першим священиком відновленого храму став протоієрей Михаїл (Михайло Михайлович Пилипчук,08.11.1875-07.01.1975)Відомо, що він проживав і служив у м. Одесі, був репресований, а після повернення із заслання  був призначений настоятелем Миколаївського храму у місті Первомайську. Достовірно невідомо, чи водночас, чи вже після отця Михаїла, священиками того ж храму були отець Володимир, отець Герасим та отець Гавриїл. А вже починаючи з 1951р. по 1970р. настоятелем храму призначається  отець Віталій( Віталій Савович Мальчук) .
    
Свято-Миколаївський храм був розташований по вул. Карла Маркса на місці сучасної міської поліклініки. Під час нової хвилі гонінь на православну церкву у 1970 році храм було закрито. Все церковне приладдя, ікони, дзвони були передані до Свято- Покровського храму на Богополі. У ньому понад два десятиліття і прослужив отець Віталій. 

   Кожен день  життя протоієрея Віталія був сповнений ревного пастирського служіння. Як людина отець Віталій користувався непохитним авторитетом городян. І тому,  тільки - но розпочалися бурхливі процеси Перебудови та пов’язані з ними зміни в управлінні країною, отця Віталія було обрано депутатом міської ради м. Первомайська. Депутатський мандат дозволяв швидше вирішувати питання по відновленню закритих і зруйнованих храмів Святої Варвари та Святого Миколая.    
    Та не все було так легко, як здається. Знадобилось декілька років, аби тільки розпочати роботу по відбудові. Як і в повоєнні роки, за допомогою по відновленню храму отець Віталій звернувся до військового командування. На той час командиром дивізії ракетних військ стратегічного призначення був генерал-майор Ільяшов Олександр Авксентієвич. У ході перемовин  досягли домовленості, що у приміщенні солдатського клубу буде обладнано кімнату, у якій солдати ,у вільний від служби часматимуть змогу проводити молитовні зібрання, а нехрещені - зможуть за бажанням прийняти хрещення. Також дивізія зобов’язувалася організовувати відрядження солдатів двічі на місяць  до Покровського храму на Божественну літургію. Супровід солдатів до церкви і став першим послуханням нинішнього помічника голови церковної ради Свято-Миколаївського храму Куровського Валентина Арсенійовича, який на той час служив старшим прапорщиком у дивізії і вже декілька років (з 1992р.) був парафіянином Покровського храму. Сам Валентин Арсенійович прийняв хрещення в церкві Святителя Миколая по вулиці Карла Маркса, і тому він також усією душею бажав відновлення Миколаївського храму. 

   26 лютого 1995 року по благословенню єпископа Миколаївського та Вознесенського Питирима та під головуванням благочинного протоієрея Віталія(Мальчука) на загальнопарафіяльних зборах вірян міста була створена православна община Свято- Миколаївської парафії Української Православної церкви (Московського Патріархату).   У квітні 1995 року Миколаївською обласною радою народних депутатів православна община була зареєстрована ( свідоцтво № 241-р від 14.04.1995р.)                                 13 червня 1996 р. головою парафіяльної ради було обрано Куровського В.А., заступником - Гололобова В.А.   
   У 1996 р. командуванням дивізії було виділено ділянку землі(0, 28 гектара) біля центрального КПП по вул. Коротченко під будівництво храму. У серпні того ж року з благословення благочинного протоієрея о. Віталія ( Мальчука) почалося будівництво храму та прилеглої до нього дзвіниці. Храм споруджувався на кошти парафіян. Велику допомогу в будівництві надавало командування дивізії: особисто командир дивізії генерал-майор Ільяшов О.А., його заступник полковник Вайлупов О. М., головний інженер дивізії Ткачук М.В., а також численні офіцери та прапорщики. Була сформована  будівельна бригада у кількості 10-12 чоловіків, яку очолив старший прапорщик Куровський В.А. Дивізія надавала також допомогу технікою та будівельними матеріалами.
 
 Офіцерами та прапорщиками дивізії було пожертвувано 500 гривень на один з трьох дзвонів , які було придбано навесні 2000 року. За благословенням  Блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всія України в дарунок Свято-Миколаївському  храму були переданні дари: Священне Євангеліє та дарохранительниця. Ці священні дари були вручені командиру ракетної дивізії генерал-майору Ільяшову О.А. Блаженнійшим Володимиром  у м. Києві у 1997 р. для передачі настоятелю Свято-Миколаївської церкви.
    До початку осені 1998 р. було збудовано будівлю храму з двома поверхами прилеглої дзвіниці. В той же час для здійснення Богослужінь було призначено першого настоятеля храму – священика ієромонаха Алексія(Форманюка Олександра Миколайовича). 

   19 грудня 1998 р. , в день святителя Миколая, архієпископа Мир Лікийських, відбулося відкриття храму.  Влітку 1999 року в житті Свято- Миколаївського храму відбулася надзвичайна подія -  з візитом до храму прибув Блаженнійший  Володимир, митрополит Київський та всія України. На чолі із настоятелем храму та головою церковної ради прихожани храму зустрічали Блаженнійшого Володимира із хлібом - сіллю  , а командир дивізії Ільяшов О.А. вручив Митрополиту Київському та всія України Володимиру  символічний сувенір «Ключ запуску стратегічної ракети» .                            
  Влітку 2001 року було завершено роботи по будівництву дзвіниці, встановлено купол з хрестом.  З року в рік до храму прибувало все більше парафіян . Особливо у святкові дні бажаючих бути присутніми на богослужінні було так багато , що не всі могли потрапити в середину . Тому  влітку 2002 р. за благословенням архієпископа  Миколаївського та Вознесенського Пітирима було вирито котлован під фундамент і розпочато будівництво великого Свято-Миколаївського храму  на 300 чоловік. Його зведення  триває і досі. Воно є народною справою. Це спадщина, яку ми залишимо нашим нащадкам. Сподіваємось, що  новий Свято-Миколаївський храм стане улюбленим місцем духовного і морального оновлення городян,місцем об’єднання  людей навколо загальних цінностей – добра, толерантності, любові та взаєморозуміння.

   Автор: Сизова А. В., вчитель історії Первомайського НВК "ЗОШ I-II ст. № 15 - колегіум" 

3 коментарі:

  1. Анно Володимирівно, ще раз дякую Вам за цікаву статтю.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Пропоную зусиллями вчителів зібрати фотогалерею "Всі храми Миколаївщини"

      Видалити
    2. Вибачте, не бачила раніше цього коментаря. Ваша пропозиція заслуговує на увагу. Можливо, в майбутньому варто створити такий обласний проект та спробувати його реалізувати на сторінках регіональної Вікіпедії.

      Видалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...