Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

10 жовтня 2013 р.

Історія родини в архіві.

Рано чи пізно кожен з нас замислюється про своє коріння, історію походження власного прізвища, роду. Першу спробу скласти родовід, я здійснив коли навчався на першому курсі історичного факультету тодішнього миколаївського державного педагогічного університету. Зібравши найпростішу первинну інформацію, яка була в наявності спробував розпитати про своїх предків в діда та двох бабусь. На жаль, вони пам’ятали імена та по-батькові, а от з їх дідусями та бабусями  справа була нелегкою. Бабуся Ганна ділилася спогадами: «Моя мати, Ірина Панкратіївна, народилася 1906 р., була дуже гарною швачкою. Діда Панкрата не пам’ятаю... Батько - Олександр Єфимович, працював бухгалтером, а дід Єфим був найкращий рибалка у селі». Інша бабуся надавала відомості з такою ж повнотою. «Ну що ж ти хочеш, яке життя у нас було? Голод, війна, відбудова, праця, коли б ми цікавились такими речами?» - похитуючи головою, відповідав дід.
Так перша спроба дізнатися бодай імена предків виявилася невдалою. Великий аркуш, на якому було накреслене невелике родинне дерево був схований серед інших паперів і лише іноді випадково нагадував про себе, потрапляючи до рук під час прибирань.
Довгий час з різних причин я не наважувався на те, щоб попрацювати в архіві, це здавалося дуже складним та тривалим процесом. Нарешті у серпні 2013 р., користуючись вільним часом, все ж таки вирішив спробувати віднайти данні для свого генеалогічного древа.
В мережі є багато різноманітних порад з приводу роботи в архівах, і досвідченим історикам порушена тема може видатися наївною, але в цьому блозі я спробую поділитися першими враженнями від пошуку предків за дореволюційними метричними книгами.
Державний архів Миколаївської області знаходиться за адресою: вул. Московська, 1, в центрі міста, поблизу науково-педагогічної бібліотеки та облдержадміністрації. Архів працює з понеділка по четвер, з 08:00 до 16:30, але прийомними днями для вирішення питань з видачі довідок, оформлення допуску для роботи в читальному залі є вівторок та четвер. Для початку роботи працівники архіву запропонують написати на ім’я директора заяву, в якій вказується мета роботи (складання родоводу, генеалогічний пошук), географічні та часові рамки пошуку. При собі необхідно мати паспорт, свідоцтво про народження, документи, які засвідчують зміну прізвища. Оскільки ксерокс в архіві відсутній, про необхідні копії слід подбати заздалегідь. Заява розглядається директором архіву, який ставить на ній резолюцію про дозвіл на відвідування читального залу.
Для пошуку рідних потрібно мати вихідні данні, які істотно прискорять справу. Серед таких даних: П.І.Б. осіб, які цікавлять; назви населених пунктів, які були місцями їх народження або з якими пов’язаний тривалий період їх життя; дати народження, навіть б приблизні.

Переважна більшість метричних книг, які зберігаються в миколаївському архіві стосується православних вірян, але є певна частина книг по особам католицького та іудейського віросповідання. Вся інформація про метричні книги систематизована в окремому каталозі за географічною ознакою. Користуючись пошуковим апаратом за назвами населених пунктів області можна знайти справи з метричними книгами конкретного міста, села. Враховуючи, що назви населених пунктів іноді змінювались, перед походом до архіву треба поцікавитись цією інформацією в Інтернеті, або витратити деякий час на перегляд довідника, який є в читальному залі. Слід відзначити, що у маленьких населених пунктах не завжди була своя церква, тому жителям таких місць доводилося їздити до церкви в села де вона була. Для прикладу, мене цікавили метричні книги села Тетянівка Березнегуватського району, але в архіві з’ясувалося, що власної церкви жителі села не мали, а записи про них збереглися в метричних книгах сусіднього села Нововолодимирівки. Замовлені для перегляду справи, як правило, видаються через день. Для приїжджих існує певна "пільга" - якщо справи замовлені вранці, то їх можуть видати після обіду, який триває з 12:00 до 12:45. Залишатися в читальному залі під час обіду не дозволяють. За один раз видається не більше шести справ, але якщо загалом в справах більше 1000 сторінок, то винесуть не всі.
Кожна метрична книга за певний рік складається з трьох частин: "про народжених", "про уклавших шлюб", "про померлих". Якщо правильно побудувати свою роботу з цим джерелом, то з кожної частини книги багато дізнатись.

В першому частині "Про народжених" в спеціальних графах зазначались такі данні: стать, ім’я народженого, дата народження та хрещення, імена батьків, їх суспільний стан, віросповідання (хоча хрестили тільки православних, у виняткових випадках з дозволу вищого духовенства священик міг зробити запис про хрещення дитини неправославних батьків), імена хрещених батьків, робився запис про священика, який здійснював таїнство. Слід пам’ятати про те що усі дати в метричній книзі зазначаються за старим стилем, та додавати для переводу на новий 13 днів.



Іноді імена написані нерозбірливо, в таких випадках допоможе календар з іменами святих, пам'ять яких відзначається в день хрещення дитини. Так, я довго не міг прочитати одного з імен в метричній книзі, але по даті народження, 20 січня (за старим стилем), скориставшись святцями мені стало одразу зрозумілим, що нерозбірливо написане ім’я слід читати як «Евфимий», або Єфим. Теж саме сталося з іменем «Иулиания», або Уляна.
Знання про родинні та соціальні зв’язки всередині певного села нам надає запис про хрещених батьків дитини. Справа в тому, що в царській Росії де православ’я займало особливе становище, до підбору хрещених батьків ставились набагато відповідальніше, аніж у наш час. Як правило, до виконання такої ролі запрошували людей, які користувалися авторитетом у громаді, часто були вищими за соціальним статусом та заможнішими від батьків дитини. Високі вимоги були зрозумілими – вибір впливових хрещених батьків міг давати надію на їх майбутню підтримку хрещеника.
Розділ «про уклавших шлюб» дозволяє дізнатися про дату шлюбу, вік наречених, назви їх рідних населених пунктів. При записі відомостей про наречену вказувалося її дівоче прізвище, до дає можливість прослідкувати і її походження, розширити коло пошуку. Окремою графою вносився запис про поручителів (свідків) молодих, що також досить важливо. Переглянувши метричні книги одного з сіл Миколаївської області з 1875 по 1906 р. я виявив для себе цікаву закономірність – дві різні родини впродовж цього періоду мали тісний зв'язок, виступаючи почергово свідками та хрещеними батьками один в одного. Пізніше представник однієї з цих родин став батьком моєї бабусі, представниця іншої матір’ю. Такі здавалося б дрібні деталі тим не менш будуть дуже цікавими для тих, хто хоче скласти для себе найбільш повне уявлення про родинні стосунки.
Остання частина метричних книг «про померлих». Зазначалась дата смерті та поховання, ім’я померлого, його вік на момент смерті, причина смерті, місце поховання та ім’я священика, який проводив відспівування. Для мене найцікавішими були дані про вік, оскільки маючи цю цифру можна арифметично вирахувати й рік народження людини.
Підсумовуючи усе вищенаведене хочу сказати, що праця з метричними книгами захоплююче заняття, завдяки якому мені вдалося розширити знання про історію родини до першої половини 19 століття. Відчуття, коли дізнаєшся імена своїх далеких прадідів просто неймовірні. Відтворення історії родини - це заняття, яке не приносить матеріальної користі, але моральне задоволення величезне. Тим, хто не відвідував архів, або відвідував, але з інших питань, раджу обов’язково виділити час на цю справу! Водночас не слід очікувати швидких результатів, іноді доводиться перегорнути і переглянути записи декількох метричних книг, щоб знайти хоча б один, який може зацікавити.
Читати далі

3 жовтня 2013 р.

Витоки конформізму


В 70-х роках радянська цензура пропустила дивовижний документальний фільм "Я й інші", уривок з якого я пропоную вашій увазі.
Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...