Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

18 січня 2014 р.

Використання віртуальної навчальної спільноти у навчанні історії


На сьогоднішній день важко знайти молоду людину, яка б не користувалася Інтернетом. Більшість українських учнів користуються не лише його пошуковими системами для отримання потрібної інформації, а й соціальними мережами, завдяки яким можна спілкуватись без обмежень з людьми, не залежно від їх місця проживання, часового поясу, віку, статі тощо. Саме потреба у спілкуванні та доступність у користуванні роблять мережеві Інтернет-сервіси такими популярними серед населення, а особливо серед молоді. Школа з її академічною моделлю навчання все більше відстає від інтересів та потреб сучасних учнів. Хоча при вмілому використанні соціальні мережі надають освітянам широкі можливості для навчання та виховання молоді. 
      Найпоширенішими соціальними мережами серед українських учнів є «Одноклассники», «В.Контакте», «Facebook». Вони надають можливість всім користувачам об’єднуватися в віртуальні спільноти (групи) за інтересами. Популярність подібних віртуальних спільнот, які існують і постійно розвиваються в мережі Інтернет, спричинила створення віртуальних спільнот освітнього напряму. Їх можливості успішно використовуються у системах освіти зарубіжних країн, в тому числі в навчальному процесі загальної середньої школи. Але не дивлячись на те, що феномен віртуальних освітніх спільнот є темою дослідження багатьох науковців світу, узгодження термінологічного апарату продовжується і до цього часу. 
        В цій же публікації мова буде йти про використання дидактичного потенціалу віртуальної навчальної спільноти, як групи вчителів й учнів, створеної задля навчання й сформованої не за місцем проживання її учасників, а об’єднаних спільною ідеєю, метою й атмосферою навчання, в якій навчальний процес здійснюється на основі діалогу й кооперативного характеру діяльності учнів із використанням мережевих сервісів Інтернету. 
      В своєму описі використання дидактичного потенціалу віртуальної навчальної спільноти автори спираються на особистий досвід створення й модерування спільноти «Історія. 11 клас. Учнівський дискусійний клуб», яку можна знайти в соціальній мережі Google+ за адресою https://plus.google.com/u/0/communities/103135092978536044908. Головний задум полягав в тому, щоб об’єднати в одну віртуальну навчальну спільноту учнів двох 11-х класів - Мішково-Погорілівської загальноосвітньої школи- інтернату та Первомайського НВК «ЗОШ І-ІІ ст. № 15-колегіум» та надати школярам можливість навчатися й співпрацювати разом, розв'язувати проблемні завдання, здійснювати пошук відповідей на складні питання історії під керівництвом двох вчителів. Для того, щоб показати як змінюється характер пізнавальної діяльності учнів, якщо надати їм можливість спілкуватися й здійснювати дослідження у форматі віртуальної навчальної спільноти, наведемо конкретні приклади. 
     Так при вивченні теми «Україна в роки Другої світової війни ( 1939-1945 рр.). Велика Вітчизняна війна (1941-1945рр)» учні Мішково-Погорілівської загальноосвітньої школи-інтернату отримали завдання відшукати в Інтернеті інформацію про найкращого льотчика–аса СРСР часів Другої світової війни. Один з учнів розмістив у спільноті повідомлення про Івана Кожедуба. Обґрунтуванням вибору саме цієї особи на роль найкращого аса став той факт, що Іван Микитович – тричі Герой Радянського Союзу (1944 р., 1944 р., 1945 р.). Оскільки у м. Первомайську свого часу народилося кілька людей, яким було присвоєно звання Герой Радянського Союзу, то учням було запропоновано знайти інформацію про льотчиків–Героїв Радянського Союзу – уродженців м. Первомайська. Результатом пошукової діяльності учнів стало розміщення в спільноті повідомлень про льотчиків – героїв Драгомирецького Володимира Порфировича та Черевичного Івана Івановича. Але зацікавлені пошуком героїв-земляків, учні Первомайського НВК знайшли ще інформацію про Паламарчука Георгія Михайловича, командира торпедного катера «ТКА-12», Героя Радянського Союзу (1944 р.) та Лобова Якова Михайловича, командира другої танкової роти 27–го окремого танкового полку 1-го Українського фронту, Героя Радянського Союзу (1945 р.), ім’я якого носить ЗОШ № 16 м. Первомайська. 
     Не залишились байдужими до пошуку односельців-Героїв Радянського Союзу і учні Мішково-Погорілівської школи. Одна з учениць замислилась над питанням: “Чи є серед уродженців села Мішково-Погорілове люди, які зробили великий внесок у справу Перемоги, та чи є серед них ті, кого нагородили званням Герой Радянського Союзу?”. Дівчина не лише відшукала і розмістила у спільноті інформацію про Моторного Івана Порфировича, але й поділилась посиланням на сайт з інформацією про Героїв Радянського Союзу, що народились на Миколаївщині. Оскільки дівчата є одними з найактивніших користувачів віртуальної навчальної спільноти, то цілком логічно, що саме одна з дівчат звернула увагу вчителів і учнів на те, що не лише чоловікам, а й жінкам у роки Великої Вітчизняної війни було присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У якості приклада вона розповіла про Людмилу Михайлівну Павличенко- Героя Радянського Союзу, яка в роки війни була снайпером. Одинадцятикласники одразу ж розмістили кілька повідомлень про жінок – героїнь, серед яких ще одна снайпер - Марія Поліванова; медична сестра, що отримала звання Героя Радянського Союзу посмертно, Марія Бровиченко; Марія Лагунова, механік–водій танку Т-34; Олександра Самусенко-заступник командира танкового батальону. Обговорювалась і тема гіркої долі жінки–матері, яка втрачає на війні дітей. 
     Зайшла мова і про те, що в роки війни в Червоній армії створювалися жіночі авіачастини, а дівчата навчалися спеціальностям, які до війни вважалися суто чоловічими. На цьому етапі розмова почала розвиватися одразу у кількох напрямках. Частина учнів зацікавилась питанням: “Чи воювали жінки в інших арміях світу, чи це явище існувало лише в СРСР?” В результаті вивчення цього питання з’явились повідомлення про підготовку нацистами жінок до служби у поліції. З’ясувалось , що в Німеччині жінки служили і у військовій авіації. В Сполучених Штатах Америки жінки також служили в армії чи допомагали військовим. Так, наприклад, 77-річна Пола Тита, жителька Пенсільванії, служила коректувальницею повітряних нальотів з Bucks County. Інша частина учнів, обговорюючи подвиги жінок, яким присвоєно звання Герой Радянського Сюзу, замислилась над питанням: “Чи були у роки війни діти, які отримували нагороди?”. Одна з учениць розмістила у спільноті фото «Командир партизанського загону нагороджує медаллю «За відвагу» юного партизана-розвідника (1942 р.)» і запропонувала обговорити питання участі дітей у Другій світовій війні. Вчителям залишалося лише спрямувати учнівський пошук у вірному напрямку, порадити відшукати відомості про дітей–героїв з Миколаївщини. В результаті одинадцятикласники не лише знайшли матеріали про подвиги Віті Хоменка та Шури Кобера, а й інформацію про музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944рр.» та розвідника Лягіна Віктора Олександровича, Героя Радянського Союзу ( 1943), у будинку якого і розміщено нині музей. Таким чином, розвиваючись у даному напрямку, обговорення знову повернулося до теми земляків-Героїв Радянського Союзу. Але це не було безрезультатним ходінням по колу. 
    На перший погляд, можливо, в когось складеться враження, що пошуково-дослідницька діяльність учнів у спільноті розвивається стихійно, але насправді всі матеріали, знайдені та обговорені учнями, тісно пов’язані з програмним матеріалом, не суперечать вивченому на уроках та збагачують знання учнів з теми, що вивчається. І головне, організація такої діяльності має на меті не безцільне нагромадження історичного фактажу, а систематичну роботу з використанням різних джерел інформації (документів, статей, біографій, фото- та відеоматеріалів), і до того ж дозволяє успішно інтегрувати у свідомості учнів події, що відбувалися в рідному краї, з подіями відповідного історичного періоду вітчизняної та світової історії. Третій напрямок, у якому почала розвиватися пошукова діяльність учнів після запитання «До яких ще справ долучалися жінки в СРСР під час війни, крім служби в армії?», був започаткований повідомленням про те, що найчисленніше представництво учасниць Великої Вітчизняної війни серед інших спеціальностей складали жінки-медики. На цьому етапі розмова знову велася в декількох напрямках. Один з учнів поставив на обговорення питання про внесок, який зробили вчені-медики для порятунку сотень тисяч солдатів, інша ж учениця зробила повідомлення про пам’ятник медичним працівникам, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни, встановлений на території Донецького державного медичного університету. Цей пам’ятник був присвячений загиблим на фронті в роки війни викладачам та вихованцям університету. Оскільки у м. Первомайську за ініціативою студентів Первомайського медичного коледжу та міської Ради ветеранів Великої Вітчизняної війни теж встановлено пам’ятник військовим медикам, то учні Первомайського НВК отримали завдання дізнатися, де саме знаходиться цей пам’ятник. Секрет у тому, що встановлено його не на подвір’ї медичного коледжу, а на території залізничного вокзалу, бо пам’ятник присвячений не лише загиблим в роки Великої Вітчизняної війни викладачам та студентам Первомайського медичного училища, а й військовим медикам, які загинули в березні 1944 року під час бомбардування ворогом санітарних ешелонів, що стояли на залізничній станції Первомайськ-на-Бузі. Таким чином, на запитання про внесок вчених-медиків у порятунок життя і здоров’я людей в роки війни, з’явилися повідомлення учнів про винаходи академіків О. Богомольця, О. Палладіна, М. Стражеско та інших, а пошуки відповіді на запитання про місцезнаходження пам’ятника військовим медикам у м. Первомайську підштовхнули одинадцятикласників Первомайського НВК до вивчення відомостей про людей та події Великої Вітчизняної війни, з якими пов’язано встановлення інших пам’ятників у місті. В результаті учні дійшли до вивчення краєзнавчих матеріалів доби Другої світової війни. 
     Важливо, що учні охоче здійснювали пошукову роботу саме тому, що діяли не за наказом вчителя, дослідити те чи інше питання, а за власними мотивами, які стимулювали їх дослідницьку діяльність. В результаті подібної колективної діяльності в учнів активно формується предметно-історична та інформаційно-комунікаційна компетентність. Підводячи висновок зазначимо, що мережеві спільноти мають значний й повністю невикористаний дидактичний потенціал. Але створюючи й організовуючи діяльність учнів у мережевій навчальній спільноті, вчитель має розуміти, що це особливий вид діяльності, який поєднує з одного боку відпочинок учнів і має бути спрямований на задоволення широкого кола їх особистих потреб, зокрема потреби у спілкуванні, а з іншого боку - це процес навчання, який має забезпечувати не лише вивчення історії чи оволодіння певними способами розв'язання проблемних завдань, а й розвиток навичок міжособистісного спілкування і засвоєння учнями культурних ідеалів та цінностей сучасного суспільства.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...