Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

27 лютого 2014 р.

Використання дидактичного потенціалу віртуальної навчальної спільноти у процесі навчання історії


Стаття надрукована в журналі "Історія та правознавство". – № 4. 2014. 

Десятов Дмитро Леонідович, к. пед. н., вчитель-методист, доцент кафедри суспільствознавчої освіти Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Сизова Анна Володимирівна, вчитель історії та правознавства Первомайського НВК «ЗОШ  І–ІІ ст. № 15–колегіум»
На початку третього тисячоліття Україна вступила у фазу формування інформаційного суспільства, яке вимагає від своїх членів сформованих умінь навчатися впродовж всього життя, обмінюватися знаннями та ідеями з іншими людьми шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, умінь  працювати в команді, вирішувати проблеми та знаходити оригінальні рішення складних проблем.
Застосування мережевих технологій в поєднанні з відповідними педагогічними техніками і стратегіями, дає можливість педагогам формувати особистість, яка б була конкурентоспроможною та успішною в інформаційному суспільстві. Мережеві технології, що задіяні у навчальному процесі, спрямовані на отримання більш високого рівня навичок та компетентностей як учня, так і вчителя, оскільки навчають співпраці, взаєморозумінню та толерантності, розвивають творче та критичне мислення.  Залучення педагогів до такого освітнього простору, як всесвітня мережа Інтернет, виводить процес навчання на якісно новий рівень, забезпечуючи розвиток та соціальну адаптацію учнів в умовах глобалізації світової спільноти. Важливою ознакою новітньої парадигми освіти є відкритість педагогічних систем та застосування Інтернет-орієнтованих педагогічних технологій, які дозволяють перейти до безперервного потоку навчальних впливів. Тому перехід від традиційної методики навчання до навчання із застосуванням мережевих технологій, до системи відкритої освіти, є неминучим процесом.
На сьогоднішній день важко знайти  молоду людину, яка б не користувалася Інтернетом. Більшість українських учнів користуються не лише його пошуковими системами для отримання потрібної інформації, а й cоціальними мережами, завдяки яким можна спілкуватись без обмежень з людьми, незалежно від їх місця проживання, часового поясу, віку, статі тощо. Саме потреба у спілкуванні та доступність у користуванні роблять мережеві Інтернет-сервіси такими популярними серед населення, а особливо серед молоді. Школа з її академічною моделлю навчання все більше відстає від інтересів та потреб сучасних учнів. Хоча при вмілому використанні соціальні  мережі  надають освітянам широкі можливості для навчання та виховання молоді.
Найпоширенішими соціальними мережами серед українських учнів є «Одноклассники», «В.Контакте», «Facebook». Вони надають можливість всім користувачам об’єднуватися  у віртуальні спільноти (групи) за інтересами.
Популярність подібних віртуальних спільнот, які існують і постійно розвиваються в мережі Інтернет, спричинила створення віртуальних спільнот освітнього напряму. Їх можливості успішно використовуються у системах освіти зарубіжних країн, в тому числі у навчальному процесі загальної середньої школи. Але не дивлячись на те, що феномен віртуальних освітніх спільнот є темою дослідження багатьох науковців світу, узгодження термінологічного апарату продовжується і до цього часу.
Об’єднуючи два основоположних слова: спільнота і віртуальна, відомий американський письменник, дослідник віртуальних спільнот Говард Рейнгольд, ще у 1980 році одним з перших визначив віртуальні спільноти як: «соціальні накопичення людей, які є користувачами мережі і достатньо довгий період часу продовжують публічні обговорення якоїсь проблеми, виражаючи своє особисте відношення до неї, формуючи свою особисту мережу взаємовідносин у кіберпросторі» [1].
Вужчим за своїм обсягом й змістом є поняття віртуальної освітньої спільноти, яке в англомовному контексті визначають як: «educational virtual community» (освітня віртуальна спільнота), «virtual community of practice» (віртуальна спільнота практики), «online community» та ін [2]. У країнах пострадянського простору, в тому числі і в Україні, найбільше вживається термін «віртуальна освітня спільнота», «мережева педагогічна спільнота» або «віртуальна мережна спільнота освітнього напряму».
Отже, під віртуальною освітньою спільнотою сьогодні прийнято розуміти групу людей, учасників освітнього процесу, яких об’єднують спільні інтереси, ініціативи, взаємодії, пов’язані з освітніми цілями й освітнім контентом, які постійно і тривалий час спілкуються, використовуючи інформаційно-комунікаційні технології, загальні сервіси і програмне забезпечення, дотримуючись належних норм поведінки у віртуальному просторі [3].
В цій же статті мова буде йти про використання дидактичного потенціалу  віртуальної навчальної спільноти, як групи вчителів й учнів, створеної задля навчання й сформованої не за місцем проживання її учасників, а об’єднаних спільною ідеєю, метою й атмосферою навчання, в якій навчальний процес здійснюється на основі діалогу й кооперативного характеру діяльності учнів із використанням мережевих сервісів Інтернету. Віртуальну навчальну спільноту можна розглядати як специфічне навчальне середовище, або ж своєрідний віртуальний клас, що має принципово нові дидактичні можливості та створює умови для досягнення учнями високих навчальних результатів.
В своєму описі використання дидактичного потенціалу віртуальної навчальної спільноти, автори спираються на особистий досвід створення й модерування спільноти «Історія. 11 клас. Учнівський дискусійний клуб».  
Головний задум полягав в тому, щоб об’єднати в одну віртуальну навчальну спільноту учнів двох 11-х класів – Мішково-Погорілівської загальноосвітньої школи- інтерната та Первомайського НВК «ЗОШ  І–ІІ ст. № 15–колегіум» та надати школярам можливість навчатися й співпрацювати разом, дискутувати, обговорювати різного роду контроверсійний матеріал, здійснювати пошук відповідей на складні питання історії  під керівництвом одночасно двох вчителів.
         Створюючи віртуальну навчальну спільноту, автори виходили з наступних переваг використання цього  інструменту комунікації вчителя та учня в навчально-виховному процесі:
1) Віртуальна спільнота – звичне середовище для учня. Спілкування в мережі позбавляє учня зайвої відповідальності, тиск якої він відчуває на уроці. Учень більш розкутий, охочіше, ніж у класі, займає активну позицію в роботі колективу. Віртуальна навчальна спільнота дозволяє вчителю створити комфортне для учнів навчальне середовище й впливати на мотивацію учнів, повністю занурити школярів в процес навчання. В учня завжди є можливість працювати з учителем із конкретних незрозумілих питань у своїй «зоні комфорту». Вчитель на підсвідомому рівні стає «ближчим» до учня, адже віртуальний простір сприяє зближенню осіб, які різняться за віком, інтересами, статтю тощо.
2) Віртуальна навчальна спільнота дозволяє створити відкрите навчальне середовище, в якому навчальна інформація «перетинає» межі навчального класу, надаючи йому принципово нових можливостей й форм навчальної комунікації між учасниками навчально-виховного процесу. 
3) Вчитель завжди перебуває в «зоні досяжності» для учнів, оскільки школярі можуть звернутися до свого наставника у будь-який час. Завдяки високому рівню взаємодії вчителя та учнів забезпечується безперервність навчально-виховного процесу, адже віртуальні навчальні спільноти, створені в соціальних мережах,  дозволяють, в першу чергу, проводити дискусії в синхронному й асинхронному режимі. Важливо, що учасниками дискусії в мережевих спільнотах можуть стати  учні, які на той момент не відвідують заняття через хворобу чи інші об’єктивні обставини, але вони залишаються включеними у процес навчання. Саме завдяки участі в діяльності віртуальної навчальної спільноти, учні знаходяться на постійному зв’язку з товаришами, оперативно обмінюючись думками та новинами, залишаючись, таким чином, активними учасниками процесу навчання.
  4) Рівноправність всіх учасників спільноти. Вчитель виступає як помічник у процесі навчання, який, за потреби, направляє й коригує процес навчання. Будь-хто з учнів, учасників спільноти, або ж сам вчитель може запропонувати тему для дискусії. Інші учасники спільноти за допомогою схвалення й коментарів розвивають дискусію, ставлять уточнюючі запитання, коментують й редагують власні відповіді. Важливо, що для обгрунтування своєї позиції й думок, учні можуть посилатися на використані Інтернет-ресурси, що не завжди можна зробити на звичайному уроці.
5) Наявність такої опції, як оцінка теми, фото, коментаря («Like» в «Facebook», «Класс» в «Одноклассниках», «+1» в «Google +», «Мне нравится» в «В.Контакте» дає можливість оцінювати роботу учня не лише вчителю, а й його товаришам. В цілому, в учнів з’являється потужний стимул отримати не лише гарну оцінку за навчання, а й визнання серед учасників спільноти, що іноді є набагато важливішим чинником для внутрішньої мотивації учня. Крім того, за допомогою цього інструменту, вчитель має можливість одразу проаналізувати, для кого з учнів дана тема є цікавою, а для кого – ні.
   6) Можливість сповіщати членів спільноти про важливі новини, робити оголошення, оперативно вирішувати питання, повязані з процесом навчання, нагадувати про події, використовуючи календар,   тощо.
Перш, ніж пояснити, чому в якості програмного забезпечення для створення віртуальної навчальної спільноти нами було обрано соціальну мережу Google+, спробуємо порівняти основні можливості учасників в діяльності спільноти, створеної в різних соціальних мережах (див. табл.).
Основні можливості учасників в діяльності спільноти
Можливості
учасників
спільноти
«Одноклассники»
«В.Контакте»
«Google +»
«Facebook»
Створювати
теми для дискусії
+
+
+
+
Коментувати теми
+
+
+
+
Посилатися
на висловлювання
інших
учасників дискусії
+
+
+
+
Використовувати
фото
в коментарях
-
+
Учасники
спільноти можуть
подавати
посилання
на фото
+
Посилатися в
коментарях на
використані
Інтернет-ресурси
+
+
+
+
Редагувати
опублікований
коментар
+
+
+
+
Редагувати
тему дискусії
+
+
+
+
Завантажувати
відео в якості
теми
для обговорення
+
+
+
+
Завантажувати
фотоматеріали в
темах
+
+
+
+
Опція загрузки
аудіоматеріалів
в темах
+
+
-
+
Створювати
тематичні
фотоальбоми в
спільноті
+
+
Учасники
спільноти можуть
надати посилання
на фотоальбом
+
Створювати
опитування
+
+
+
+
Створювати
події
із зазначенням часу і
місця проведення
В спільноті
такої
можливості
не має, але
є можливість
зробити це на
самому
сайті

+
+
+
Використовувати
мітки (теги)
+
+
+
+
Завантажувати
презентації
-
Завантажується в якості додатку
Завантажується як документ опублікований попередньо в Інтернеті
Завантажується в якості додатку
Порівняльний аналіз можливостей учасників в діяльності спільнот, створених в соціальних мережах «Однокласcники», «В.Контакте», «Google+», «Facebook» свідчить, що всі вони придатні для використання у навчально-виховному процесі. Але, обираючи в якості програмного забезпечення для створення віртуальної навчальної спільноти соціальну мережу Google +, ми виходили з наступних причин:
1. Відсутність на сторінках програмних продуктів Google рекламних оголошень й сторонніх матеріалів.
2. Тісна інтеграція різноманітних сервісів та служб Google між собою, що дозволяла організувати ефективну діяльність членів спільноти з різноманітним цифровим контентом.
3. Забезпечення швидкої й ефективної синхронної і асинхронної комунікації між членами навчальної спільноти за допомогою таких служб Google, як Gmail, Hangouts та  служби сповіщення.
4. Легке керування та організація участі учасників в діяльності навчальної спільноти з технічної точки зору.
Брати участь у діяльності віртуальної навчальної спільноти посильно дітям з різними пізнавальними здібностями, оскільки навчальна спільнота дає можливість педагогам використовувати як групову, так і індивідуальну форму роботи зі своїми учнями. Учням з початковим рівнем розвитку пізнавальних можливостей можна доручати пошук та розміщення в спільноті  повідомлення про певну історичну подію чи особу,  про життя людей, їхню діяльність в конкретний історичний  період тощо. Учнів із середніми, достатніми та високими пізнавальними можливостями можна залучати до обговорення питань, які потребують критичного осмислення й дискусії, й на цій основі забезпечувати самостійне просування учнів у напрямку засвоєння нових знань та вмінь. Тобто створювати для учнів навчальні ситуації, в процесі вирішення яких, їм буде потрібно шукати і опрацьовувати різні джерела інформації, робити вибір, мати свою точку зору  та вміти відстоювати її, бути толерантним до опонента, вміти прийняти іншу точку зору за наявності переконливих аргументів.
Найпоширенішим і найпростішим варіантом застосування віртуальної навчальної спільноти у навчанні історії є їх використання для проведення дискусій з питань, які обговорювались на уроці, але за недостатністю часу чи інформованості її учасників, так і не були розкриті в повному обсязі. Обговорення проблеми у спільноті дає учням можливість більш ґрунтовно дослідити питання, обговорити всі нюанси теми, відшукати в літературі чи Інтернеті переконливі аргументи для підкріплення власної позиції.
         Оскільки  проведення дискусії не обмежено часом, то в учнів є можливість повертатися до неї через деякий час у разі ознайомлення з новими фактами, які могли б змусити опонентів змінити свою точку зору.
         Важливо, що в спільноті учні мають можливість пропонувати власні теми для обговорення. Якщо у звичайному класі урок розвивається за планом, в основному складеним учителем, а учні можуть обговорювати  лише теми, дотичні  до змісту шкільної програми, то у навчальній спільноті таких обмежень просто не існує. Тут учні самостійно пропонують теми для обговорення і охочіше виступають у ролі модераторів. Вчитель у такій ситуації може залишатись «поза кадром» і втручатися у процес спілкування учнів лише у разі виникнення потреби у цьому, аби зорієнтувати учнів, у якому напрямку їм необхідно рухатись, щоб розв’язати проблемне питання. Такий підхід стимулює в учнів пізнавальний інтерес до історії, активізує дослідницьку діяльність, розвиває самостійність та відповідальність.
Досить часто в ході обговорення виникають нові ідеї, які потребують розвитку й, у свою чергу, породжують нові запитання, спонукають до подальших пошуків та роздумів. Відшукуючи в морі різноманітної інформації необхідну для розв’язання навчальної проблеми, учасники спільноти часто натрапляють на цікаві матеріали, які хоча й не містять прямої відповіді на проблемне питання, яке необхідно вирішити, але побічно з ним пов’язані та розширюють межі відомих знань. В такому випадку, щоб надати можливість  іншим учасникам діалогу ознайомитись зі знахідкою, учасники спільноти можуть в коментарях посилатися на дані веб-ресурси або створювати нові інформаційні повідомлення, які не припиняють попередню дискусію, а, навпаки, збагачують її, розвивають у різних, іноді зовсім непередбачуваних, напрямках. Таким чином, дискусія у віртуальній спільноті досить часто набирає деревоподібної форми.
Ще однією перевагою використання віртуальної навчальної спільноти є можливість широкого залучення мультимедійного матеріалу, адже при вивченні історії ХХ – початку ХХІ-го століття візуальні джерела відіграють особливо важливу роль. Ілюстративний апарат підручника здатен вмістити лише незначну  частину наочного матеріалу, в той час, як у віртуальній навчальній спільноті її учасники можуть використовувати мультимедійні матеріали без будь-яких обмежень.  Візуальні образи, що створюються в уяві учнів у процесі подібної діяльності, отримують стійкий асоціативний звязок з фактичним матеріалом, і таким чином сприяють кращому запам’ятовуванню й осмисленню історичної інформації. До того ж, відеосюжети чи фотографії в поєднанні з текстом мають більшу здатність впливати на емоції та почуття порівняно з іншими джерелами, що дозволяють впливати на формування історичної емпатії в учнів.  
 Особливу увагу вчитель повинен зосередити на такому структурному елементі віртуальної навчальної спільноти, як правила та стратегії спілкування між учасниками спільноти. Проблема мережевої комунікації набула особливої гостроти, оскільки в спільнотах розважального характеру стало прийнято спілкуватися без дотримання правил правопису, а саме – спілкування характеризується максимальною неформальністю і, як наслідок, низьким рівнем дотримання моральних та етичних постулатів [4]. Тому віртуальна навчальна спільнота має виконувати також потужну виховну функцію, сприяючи розвитку навичок міжособистісного спілкування та мовленнєвої компетентності учнів. Для цього вчителю разом з учнями варто обговорити і розробити правила поведінки у спільноті. Необхідно звернути увагу підлітків на той факт, що критерієм оцінки їх діяльності у спільноті буде не лише знання фактичного матеріалу чи вміння відстоювати свою позицію в ході дискусії, а й дотримання норм та правил спілкування.
Ефективність управління спільнотою залежить від інтенсивності зворотного звязку між учнями та педагогом. Вчитель повинен регулярно стежити за процесом розвитку спільноти, здійснювати безпосередній вплив на взаємодію учнів, брати безпосередню участь у дискусіях, оперативно реагувати на ситуації, що потенційно можуть приводити до виникнення конфліктів у процесі спілкування учасників спільноти. Вчитель  має виявляти власну зацікавленість у діяльності учасників спільноти, схвалюючи коментарі учнів за допомогою відповідної функції «+1», коментуючи дії учасників спільноти. Коментувати відповіді й діяльність учнів вчитель повинен у максимально коректній формі. Заохочення взаємодопомоги учнів, доброзичливе ставлення, схвалення, хоч і помилкових, спроб учнів розвязати проблемні завдання сприятиме встановленню партнерських відносин у спільноті і демократичного стилю спілкування, який  надаватиме учням право на помилку. Якщо учні будуть отримувати задоволення від процесу навчання  і спілкування, то їх інтерес до участі у спільноті буде зростати, адже активність в діяльності спільноти обумовлюється, в першу чергу, внутрішньою мотивацією школярів.
Зважаючи на сучасні тенденції розвитку інформаційного суспільства, можна спрогнозувати, що з часом подібні технології стануть звичною складовою коп’ютерно-орієнтованого навчального середовища загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів й форм власності. На сьогодні ж використання подібних технологій стримується не стільки станом розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах, скільки недостатнім рівнем інформаційно-комунікаційної комптентності вчителів-предметників, для яких інформатика не є фаховим предметом, що зумовлює й викликає внутрішній спротив до використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі.
     
Використана література
1.                Малицька І. Д. Феномен віртуальних освітніх спільнот у системах освіти зарубіжних країн: підходи до визначення понять / І. Д. Малицька // [Електронний ресурс] Журнал «Інформаційні технології і засоби навчання».   2012.  4 (30). Режим доступу до статті: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/2012_4/714.pdf
2.                Англо-україський тлумачний словник з обчислювальної техніки, Інтернету і програмування. – Вид. 2. – К. : Видавничий дім «СофтПрес», 2007. – С. 370.
3.                Малицька І. Д. Феномен віртуальних освітніх спільнот у системах освіти зарубіжних країн: підходи до визначення понять / І. Д. Малицька // [Електронний ресурс] Журнал «Інформаційні технології і засоби навчання».   2012.  4 (30). Режим доступу до статті: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/2012_4/714.pdf
4.                Подлевська Н. Культура спілкування в мережі Інтернет / Н. Подлевська // [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Umlsh/2011_2/Podlevska.pdf

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...