Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

11 вересня 2014 р.

Моделювання уроку історії спрямованого на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів

  Десятов Д. Л. Моделювання уроку історії, спрямованого на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2014. - № 5. - С.29-32. 

У процесі революційного формування інформаційного суспільства кардинально змінюються вимоги до сучасної освіти. Крім певної суми знань, майбутні громадяни «суспільства цифрової доби» потребують розвинутих вмінь й навичок пошуку, обробки і представлення інформації за допомогою цифрових інструментів. 
   В Державному стандарті базової й повної загальної середньої освіти інформаційно-комунікаційній компетентності учнів приділено особливу увагу, й згідно ієрархічної системи компетентностей її віднесено до ключових. Інформаційно-комунікаційну компетентність визначено як здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань. Особливий наголос зроблено на тому, що формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності [1].
      Подібний підхід розділяє й світова педагогічна спільнота, представники якої вживають заходи щодо внесення змін до традиційної освітньої моделі. Найбільш ефективні кроки з трансформації освітнього простору з метою розвитку у дітей якостей, які дадуть їм можливість стати успішними в XXI-му сторіччі, здійснюються в напрямку запровадження проектного навчання, збагаченого інформаційно-комунікаційними технологіями та залученням школярів до освітніх програм, які побудовані за іншими методологічними принципами організації навчального процесу [8]. В дидактиці та методиці все більшої популярності здобуває модель навчання, побудована на широкому й дидактично осмисленому використанні інформаційно-комунікаційних технологій [5].
      Аналіз останніх досліджень науково-методичної літератури та практики викладання історії, як навчального предмета, дозволяє нам стверджувати, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій в процесі навчання історії, має несистемний й неусвідомлений характер. Навчальний процес на уроках історії, в першу чергу, продовжує бути спрямованим на формування предметних компетентностей учнів, незважаючи на те, що сутність компетентнісного підходу на сьогодні визначається як досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна компетентності.
     В процесі конструювання методичної моделі уроку і визначення мети уроку історії, вчителі досить часто виходять не із дидактичної доцільності використання конкретної інформаційно-комунікаційної технології, скільки, виходячи з того, якою інформаційно-комунікаційною технологією вони взагалі володіють. Оскільки сьогодні найбільш повно педагоги  оволоділи основами презентаційної технології, саме її тотальне, та часом дидактично невиправдане використання, визначає ситуацію із використанням інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання історії [2, 6, 7].
     Мета нашого дослідження полягає у виокремленні основних принципів моделювання уроку історії, спрямованого на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів; встановленні зв’язку між інформаційно-комунікаційними технологіями та методами й формами навчання; визначенні основних критеріїв, за якими можна оцінити спрямованість уроку історії на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів.
    Оскільки зміст статті передбачає використання поняття «інформаційно-комунікаційні технології», в подальшому, щоб уникнути неоднозначного тлумачення цього терміну, для початку варто буде уточнити зміст й смислове навантаження цього поняття. В більшості випадків, коли мова заходить про використання інформаційно-комунікаційних технологій, це поняття вживається або в технологічному, або ж педагогічному значенні. З технологічної точки зору, під інформаційно-комунікаційними технологіями розуміють різноманітні технологічні інструменти, ресурси й сервіси, що використовуються для спілкування, створення, поширення, зберігання та управління інформацією [3, с. 121].
     В той же час, застосування інформаційно-комунікаційних технологій для організації навчально-виховного процесу, наповнює зміст цього поняття дидактичними ознаками й вимагає використання цього поняття у значенні системної сукупності методів, засобів, способів створення, передавання і збереження різноманітних дидактичних матеріалів та забезпечення навчальної комунікації між всіма суб’єктами навчально-виховного процесу за допомогою мережі Інтернет.  Саме в цьому значенні буде використовуватися це поняття у цій статті в подальшому.
    Ми виходимо з положення, що первинними функціями використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі, крім мотиваційної, інформаційної, є також методична, оскільки використання останніх може бути критерієм методичного рівня організації процесу навчання та його відповідності вимогам часу [4, с.249].
    Щоб спрямувати урок історії на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, вчитель при плануванні та проектуванні процесу навчання, повинен визначити дидактичну доцільність використання конкретної інформаційно-комунікаційної технології. Дидактична доцільність використання інформаційно-комунікаційної технології може бути виявлена через встановлення зв’язку останніх з відповідними формами, методами, методичними прийомами, які планує використати вчитель, організовуючи  навчальний процес.
     Подібний зв’язок обумовлений сутністю й технологічною природою ресурсу чи ж окремого сервісу, який вчитель планує використати в процесі організації навчальної діяльності учнів. В якості прикладу, для ілюстрації, ми можемо взяти такі хмарні сервіси, як Google Drive, OneDrive, що працюють в рамках веб-браузера без свого встановлення на комп’ютер.  Технічні можливості цих мережевих сервісів полягають в тому, що будь-які документи чи продукти можуть створюватися як в синхронному, так і асинхронному режимі часу. Користувачі можуть завантажувати, створювати, редагувати й здійснювати обмін документами між собою.
    Процес роботи учнів над спільним продуктом, за допомогою цих технологій, розпочинається однім кліканням комп’ютерного маніпулятора, коли один із учнів може запросити до роботи над спільним документом, презентацією, малюнком тощо своїх однокласників. Таким чином, подібні технічні можливості дозволяють організувати групову, позаурочну, кооперативну діяльність учнів в процесі виконання навчального завдання.
 Спробуємо наочно показати відповідний зв’язок між конкретними інформаційно-комунікаційними технологіями та відповідними формами навчання (див. табл. 1). За основу встановлення відповідного зв’язку ми взяли одну з найбільш поширених класифікацій форм навчання за кількістю учнів. Названі в другій колонці таблиці інформаційно-комунікаційні технології подаються тільки в якості прикладу, й не служать вичерпним чи повним переліком інформаційно-комунікаційних технологій, які можуть бути використані в навчальному процесі. 
Таблиця 1
Звязок між інформаційно-комунікаційними технологіями та формами навчання
Форма навчання
Інформаційно-комунікаційні технології
Індивідуальна
Power Point, Word, Excel, Publisher
Групова
Padlet, WikiWall, OneDrive, Google Drive, Google Maps, RealTimeBoard, Google Groupes, Bubbl.us, Dableboard     
Фронтальна
Power Point, Word, Excel,  Publisher
    Як стає помітним з таблиці, для застосування індивідуальної й фронтальної форми навчання, за наявності комп’ютера в класі й проектора, вчитель може використовувати одні й ті ж самі інформаційно-комунікаційні технології. Проте, для організації роботи в групі вимагається використання інформаційно-комунікаційних технологій, технічні характеристики яких дозволяють школярам працювати над спільним продуктом. Головна перевага використання подібних інформаційно-комунікаційних технологій в процесі організації навчання полягає в тому, що у вчителя з’являється можливість застосувати групову форму навчання учнів в позаурочний час, наприклад, під час виконання домашнього завдання, що зробити в умовах традиційної системи організації навчання дуже складно.
    Крім того, найбільш важливим моментом в цьому процесі, є кооперативний характер роботи учнів над спільним продуктом, який повністю грунтується на позитивній взаємозалежності між учнями. Адже згадані в таблиці мережеві сервіси WikiWall, Padlet, RealTimeBoard, які  призначені для створення електронної стіни, дозволяють одночасно працювати над спільним продуктом необмеженій групі користувачів.
   Також вчитель в процесі планування навчального процесу, який в сучасних умовах не обмежується тільки проведенням уроку, повинен встановити зв’язок між методами навчання, які він має намір використати, та відповідними інформаційно-комунікаційними технологіями, що зможуть стати основою застосування відповідного методу. Оскільки метод навчання історії визначається як впорядкований спосіб взаємодії учасників навчального процесу, спрямований на досягнення цілей і завдань шкільної історичної освіти, подібний зв’язок має умовний характер. Проте, в загальному вигляді ми все ж таки можемо його встановити, виходячи з того, що конкретні інформаційно-комунікаційні технології визначають спосіб поєднання вчительської й учнівської діяльності та характер пізнавальної діяльності учнів під час їх використання в навчально-виховному процесі (див. табл. 2).
Таблиця 2
Звязок між інформаційно-комунікаційними технологіями та методами навчання
Методи навчання
Інформаційно-комунікаційні технології
Пояснювально-ілюстративний
Power Point, Word, Excel, Publisher, OneNote, Panoramio, SmartBoard
Репродуктивний
Power Point, Word, Excel, Publisher, Wikimapia, Picasa
Метод проблемного викладу матеріалу
Freemind, Bubbl.us, RealTimeBoard
Частково-пошуковий
Del.icio. us, Bobrdobr.ru, YouTube
Дослідницький
Google, Ukr.net, Yandex та інші пошукові системи
Метод проектів
Twiddla, Blogger, Google-sites, Edukit, Ucoz, Googleartprogect  
Дискусія
Google+, Facebook, Twitter, Yammer та інші соціальні мережі
Оскільки в процесі навчання історії дискусія розглядається як ціла група методів, що дозволяє найбільш ефективно впливати на процес формування предметної компетентності учнів, в цій частині ми спробуємо визначити дидактичний потенціал інформаційно-комунікаційних технологій саме для організації навчальної дискусії. Найпростіший варіант ‒ це створення в соціальній мережі  віртуальної навчальної спільноти, учасники якої  будуть об’єднані спільною ідеєю, метою й атмосферою навчання, і, в якій навчальний процес буде здійснюватися на основі діалогу й кооперативного характеру діяльності учнів. Віртуальну навчальну спільноту можна розглядати як специфічне навчальне середовище, або ж своєрідний віртуальний клас, що має принципово нові дидактичні можливості та створює умови для досягнення учнями високих навчальних результатів.
Найпоширенішим і найпростішим варіантом застосування віртуальної навчальної спільноти у навчанні історії є їх використання для проведення дискусій з питань, які обговорювались на уроці, але за недостатністю часу чи інформованості її учасників, так і не були розкриті в повному обсязі. Обговорення проблеми у спільноті дає учням можливість більш ґрунтовно дослідити питання, обговорити всі нюанси теми, відшукати в літературі чи Інтернеті переконливі аргументи для підкріплення власної позиції.
        Оскільки  проведення дискусії не обмежено часом, то в учнів є можливість повертатися до неї через деякий час у разі ознайомлення з новими фактами, які могли б змусити опонентів змінити свою точку зору.
      Важливо, що в спільноті учні мають можливість пропонувати власні теми для обговорення. Якщо у звичайному класі урок розвивається за планом, в основному складеним учителем, а учні можуть обговорювати  лише теми, дотичні  до змісту шкільної програми, то у навчальній спільноті таких обмежень просто не існує. Тут учні самостійно пропонують теми для обговорення і охочіше виступають у ролі модераторів. Вчитель у такій ситуації може залишатись «поза кадром» і втручатися у процес спілкування учнів лише у разі виникнення потреби у цьому, аби зорієнтувати учнів, у якому напрямку їм необхідно рухатись, щоб розв’язати проблемне питання. Такий підхід стимулює в учнів пізнавальний інтерес до історії, активізує дослідницьку діяльність, розвиває самостійність та відповідальність.
         Моделюючи й організовуючи процес, який передбачає активну навчальну діяльність учнів в позаурочний час, вчителю слід враховувати, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій, перебуває в тісному зв’язку з процесом формування інших ключових компетентностей учнів, зокрема комунікативної. Наприклад, застосування інформаційно-комунікаційних технологій, що дозволяють організувати навчальну комунікацію між всіма учасниками навчально-виховного процесу в позаурочний час, сприятиме формування здатності учня, як особистості, застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що оточують її та перебувають на відстані,  навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.
Також застосування інформаційно-комунікаційних технологій, спрямованих на організацію кооперативної діяльності учнів, дозволить вчителю спрямувати процес навчання на формування соціальної компетентності учнів, як здатності особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі. Встановити подібний зв’язок та визначити, наскільки організація процесу навчання історії, спрямована на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, вчителю дозволить пам’ятка наступного змісту, питання якої  можуть служити критеріями для подібного аналізу.
Пам’ятка для вчителя
1.  Чи передбачається навчальна комунікація учнів між собою після уроку?
2. Чи передбачаються різні види комунікації учнів? Які інформаційно-комунікаційні технології будуть для цього застосовані?
3. Чи передбачається навчальна комунікація учнів з вчителем після уроку?   Які інформаційно-комунікаційні технології використає вчитель для забезпечення зворотного зв’язку з учнями?
4. Чи будуть учні використовувати декілька інформаційно-комунікаційних технологій в своїй навчальній діяльності? 
5. Чи буде використання інформаційно-комунікаційних технологій стимулювати пізнавальну активність учнів?
6.  Чи будуть учні працювати над конкретним продуктом?  
7.  Чи будуть учні працювати над конкретним продуктом командою?
8. Чи передбачається робота учнів в команді після виконання навчального завдання
9. Чи будуть учні, під час використання інформаційно-комунікаційних технологій, виконувати різні соціальні ролі в процесі комунікації між собою?  
Отже, вчитель історії, плануючи навчальний процес, спрямований на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, повинен виходити з наступних принципів:
застосування інформаційно-комунікаційних технологій в процесі навчання історії повинно носити системний й систематичний характер;
використання інформаційно-комунікаційних технологій повинно бути дидактично обґрунтованим  через визначення зв’язку  останніх з відповідними формами, методами, методичними прийомами, які планує використати вчитель в процесі навчання;
1 планування й проведення уроку історії із використанням інформаційно-комунікаційних технологій, повинно надавати інтерактивності і діалоговості характеру навчання, оптимально поєднуючи фронтальну, індивідуальну й групову форму навчання;
використання інформаційно-комунікаційних технологій повинно наповнювати навчальну діяльність школярів новим змістом, шляхом створення унікального середовища для кооперативного навчання;
застосування інформаційно-комунікаційних технологій  повинно підвищувати ефективність й результативність навчального-процесу за рахунок оптимізації енерговитрат й розвантаження вчителя та надаючи його діяльності творчого характеру.  
Системність компетентнісного підходу надає можливість здійснити центрування навчального процесу навколо інформаційно-комунікаційної компетентності, яка символізує стратегічну мету освіти ‒ сформувати особистість, конкурентоспроможну та успішну в умовах інформаційного суспільства. Подальший розвиток предметних методик навчання неможливий без тісної й гармонійної інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій з інноваційними методами, педагогічними техніками й стратегіями, що використовуються під час навчання.
Перспективи подальших досліджень в цьому напрямі полягають у визначенні впливу використання інформаційно-комунікаційних технологій на структуру уроку історії, встановлення дидактичного зв’язку між інформаційно-комунікаційними технологіями та різними формами навчальних занять з історії, що мають специфічні цілі та завдання.
Література
1.     Державний стандарт базової та повної загальної освіти [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/often-requested/state-standards    
2.     Жаріков В. З досвіду використання мультимедійних технологій на уроках історії // Історія України. ‒ 2010. ‒ № 9. ‒ С.13‒15.
3.     Кіяновська Н. Генезис поняття «Інформаційно-комунікаційні технології» / Н. Кіяновська // Наукові записки. – Випуск 121. – Серія: Педагогічні науки. Частина І. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. ‒ С. 118‒123.
4.     Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: навчальний посібник / О. Т. Баришполець, Л. А. Найдьонова, Г. В. Мироненко та ін. ‒ К.: Міленіум, 2010.
5.     Microsoft for higher education. Technology enriched instruction // http://www.pil-tei.com/index.html
6.     Мокрогуз О. Методичні засади використання мультимедійної презентації / О. Мокрогуз // Історія в сучасній школі. – 2012. – № 4. – С. 35–39.
7.     Нетьосов С.І. Навчання основ правознавства з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. – Х.: Вид. Группа «Основа», 2010. – 127с. 
8.     Черненко В. О., Романець Ю. В. Сучасний стан використання мережевих інформаційно-комунікаційних технологій у світовій педагогічній практиці / В. О. Черненко, Ю. В. Романець // Режим доступу до статті: http://lib.iitta.gov.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...