Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

2 листопада 2014 р.

Уроки історії в поемі Т.Г. Шевченка " Гамалія"



 У 2014 році в конкурсі  «МАН – Юніор Дослідник» була запропонована загальна тема «Історичне підґрунтя творчості Т. Г. Шевченка». Стаття, яку ми пропонуємо читачам, написана на основі роботи, представленої на конкурс.



Стаття надрукована в журналі "Школа Юного Вченого: науково -популярний журнал Малої академії наук для творчої молоді та її наставників"- № 4 (30) 2014 р.
                                                                               Сизова А. В., учитель історії
                                                                               Первомайського НВК № 15 Миколаївської обл.
                                                                               Островський Юлій, учень 11 -А класу
                                                                               Первомайського НВК № 15 Миколаївської обл.
 Уроки історії в поемі Т. Г. Шевченка
                         "Гамалія"

                                                                 
                                                                                                      «Наш отаман Гамалія,
                                                                                    Отаман завзятий,
                                                                                   Узяв хлопців та поїхав
                                                                                   По морю гуляти,
                                                                                   По морю гуляти,
                                                                                   Слави здобувати,
                                                                                   З турецької неволі
                                                                                   Братів визволяти»



     Ми всі є свідками, як вже понад два десятиліття після набуття Україною незалежності не лише не згасає, а й підсилюється інтерес до вивчення вітчизняної історії, витоків національної культури. Запропонована на конкурсі тема, що пов’язана із святкуванням двохсотріччя з дня народження Т. Г. Шевченка, дозволила нам по-новому поглянути на постать Кобзаря. Ми спробували переосмислити його творчу спадщину, з’ясувати, наскільки історично достовірними були події, змальовані Шевченком у його віршах та поемах, і які, завдяки цьому, залишилися в пам’яті народу і стали прикладом для нащадків у боротьбі за краще майбутнє.
      Для дослідження історичного підґрунтя у творчій спадщині Шевченка автори обрали поему «Гамалія». Головними діючими особами  поеми є козаки. Вони постають перед нами мужніми, сміливими, справжніми патріотами. Обрана тема є актуальною, адже і в наш час залишається необхідність патріотичного виховання молоді, а творчість Т. Г. Шевченка змальовує чимало героїчних сторінок історії України, подвигів і слави  героїв-лицарів, величі і краси козацької звитяги. До того ж художні засоби  мають більшу здатність впливати на емоції та почуття людини, і тим самим  дозволяють впливати на формування історичної емпатії .
Історичне підґрунтя теми
       У поемі «Гамалія» Т. Г.Шевченко вдруге, після поеми «Іван Підкова», звертається до теми морських походів – героїчної доби козацької слави. В основі сюжету покладений морський похід, який очолив  Гамалія, щоб визволити з неволі своїх побратимів. Головний герой поеми уособлює в собі найкращі риси козацького отамана. 
     Але Гамалія – це художній образ, а не реальна історична особа, оскільки у жодному історичному джерелі не згадується кошовий отаман чи ватажок морських походів з подібним прізвищем, хоча прізвище Гамалія ( з тюркської «сильний») було дуже поширене на Лівобережній Україні, і неодноразово згадувалось у  «Истории русов» , «Истории Малой России» Д. Бантиша –Каменского  та інших джерелах з історії України . 
     Картина «Гамалія», автором якої в українській версії Вікіпедії вказаний Т. Г. Шевченко, традиційно вважається сумнівною щодо його авторства. Колишній власник картини В. Антонович стверджував, що цю картину як свій твір Шевченко нібито подарував художнику Ф. Ткаченку, який, в свою чергу, подарував її йому. У 1936 р. полотно було придбано в дружини Антоновича К. Мельник –Антонович для Галереї картин Шевченка у  Харкові.   
    У Повному ж зібранні творів Т. Шевченка (1961 р.) цей живописний твір віднесено до сумнівних. Є думка, що картину Кобзар не встиг завершити,  і дописував її Ф. Ткаченко, тому вона вийшла не схожою на інші Шевченкові твори і не має дати та підпису. Точно можна сказати лише одне - цей твір було виконано в першій половині ХІХ ст. 


Портрет Гамалії, авторство якого приписують  Т. Шевченко

    Відомий славний козацько-старшинський рід Гамалій, нащадком якого був видатний вчений і флотоводець капітан-командир Платон Гамалія родом з Полтавщини,  який помер у 1817 році. Заслуги Гамалії були високо оцінені в Російській імперії, зокрема І. Крузенштерн у 1805 році під час навколосвітнього плавання назвав мис на осрові Хонсю іменем Гамалії.
    Цілком можливо, що Шевченко чув бувальщини  про предків Платона Яковича Гамалії, і саме їх подвиги надихнули його на створення  поеми.

     Метою свого дослідження твору Т. Г.Шевченка ми поставили визначення відповіді на запитання: «Чи всі факти в поемі «Гамалія» підтверджуються історією?»
        Чи справді відбувалися походи запорозьких козаків
                                      до Візантії      
В поемі « Гамалія» Т. Г. Шевченко неодноразово згадує історичні топоніми, які безпосередньо пов’язані з козацьким життям. Наприклад, у пісні поневолених  козаків звучать слова:
                     «Ой, повій, повій, вітре,
                        Та з Великого Лугу» 


            та   «Чи спиш, чи чуєш,брате Луже,
                   Хортице – сестро?»


      Усім відомі  Хортиця і Великий Луг – території козацької вольниці. Великий Луг – це історична місцевість, заплава Дніпра. За свідченням Д. І. Яворницького  територія Великого Лугу сягала  від сучасного м. Запоріжжя до Нікополя, 120 верст довжиною та 15-20 верст середньої ширини. Хортиця  острів, на якому у 1556-1557 роках Дмитром Вишневецьким – Байдою була заснована перша Запорізька Січ.
Січ


У поемі зазначається, що морський похід спрямовано на Візантію. Неодноразово згадується:
    «Дрімає в гаремі – в раю
      Візантія…»;
    «Візантія пробуркалась,витріщає очі»;
    «Реве, лютує Візантія…»

Це –приклади історичної недостовірності, тобто саме те, що ми й шукаємо, аналізуючи поему «Гамалія». Адже відомо, що після завоювання у 1453 році Константинополя, столиці Візантії, місто було перейменовано у Стамбул, столицю Османської імперії. А доба морських походів припадає на першу чверть XVІІ століття.
Битва у бухті Золотий Ріг

      Проте  сама ідея нападу запорозьких флотилій на Стамбул не вигадана, а має історичне підґрунтя: відомо кілька походів на Стамбул –  у 1615, 1621, 1624 роках.

 Козаки Запорозької Січі плавали на човнах різної конструкції. Човни, що видовбувалися з цільного дерева, представлені в музеї Запорозького козацтва на острові Хортиці в м. Запоріжжі.
             Хто такий Чернець і чи ходив він на Галату
 В поемі читаємо:  Із Дарданелів вітер віє,
                                А не женеться Візантія,
                                Вона боїться, щоб Чернець
                                Не засвітив Галату знову
                                Або гетьман Іван Підкова
                                Не кликнув в море на ралець.
Одразу звертаємо увагу на історичні невідповідності.У фрагменті ми виділили терміни, які обговоримо на історичну достовірність.
Галата  це частина Стамбула, що знаходиться за бухтою Золотий Ріг. Відомо, що запорожці вступили до Галати  у 1621 році.
Галата -передмістя Стамбулу
     Чернець – так Т. Шевченко помилково називає гетьмана реєстрового козацтва П. Конашевича-Сагайдачного. Зупинимось хоча б коротко на на непересічній особистості гетьмана. Сагайдачним Петра Конашевича назвали за виняткову майстерну стрільбу з лука (сагайдак  це шкіряний або деревяний футляр для стріл). Не мешн успішним, ніж на морі, був Сагайдачний і в сухопутних кампаніях. Апофеозом козацької звитяги стала Хотинська війна 1621 р., коли козакам безупинно доводилося витримувати атаки в  багато раз переважаючої турецької армії, відчайдушно контратакуючи.   Сагайдачний безпосередньо брав участь у цих бойових діях, незважаючи на поранення напередодні отруєною татарської стрілою. Без перебільшення, перемога під Хотином врятувала Польщу та  Україну від турецького поневолення, а Сагайдачний відіграв у цьому головну роль. Сам перебіг кампанії 1621 р. засвідчив, що козацьке військо, яке налічувало 40 тисяч чоловік і становило половину війська Речі Посполитої, фактично було самодостатньою силою, здатною вирішувати будь-які військові завдання.  Петро Сагайдачний, як полководець, здобував перемоги виключно нестандартними на той час рішеннями. Сутність його оборони була у використанні тактики наступальності, раптовості, нічного бою й превентивності атак, до речі, випробуваної у багатьох успішних морських походах. 
   Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема. Легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту. 
Петро Конашевич- Сагайдачний

  На зміну старій княжій аристократії утверджувалася нова провідна суспільна еліта  козацька старшина на чолі із Петром Сагайдачним. 

     Після знаменитої Хотинської битви турки змушені були укласти невигідний для них мир, а Сагайдачний одержував з рук королевича Владислава в нагороду за успішні дії під Хотином меч, інкрустований золотом і діамантами з зображенням алегоричних сцен суду над Соломоном і в бою античних воїнів. Вручення  Сагайдачному меча майбутнім королем Польщі згідно з тодішнім звичаєм означало визнання високого суспільно-правового стану козацького гетьмана і очолюваного ним Війська Запорозького. Від тепер за козаками визнавали права лицарського люду українських воєводств Речі Посополитої. Вручена зброя як найголовніший лицарський символ на довгі роки стала своєрідною охоронною грамотою для козацтва. Зберігається цей меч у Краківському Вавелі в Державній колекції мистецтв, з назвою « Меч гоноровий П. К. Сагайдачного, гетьмана козацького». По смерті гетьмана  його меч потрапив у Скарб Коронний у Варшаві, а вже звідти перейшов у власність династії Ваза.

 В тім, після Хотинського миру поляки « у подяку» зобов’язалися приборкати свавілля козаків і не допускати їх нападів на Туреччину.  Глибоко обурені умовами Хотинського миру, козаки не дозволили себе обеззброїти і організовано пішли з – під  Хотина на Запоріжжя. 
     Гетьман Петро Сагайдачний був тяжко поранений під Хотином і 20 квітня 1622 року його наздогнала смерть від отриманних ран. Похований гетьман у Києві, в Братському монастирі. 
 Перед смертю Сагайдачний заповів усе своє майно на просвітницькі, доброчинні та релігійні цілі,зокрема Київському братству і Львівській братській школі. 
Поняття «руський народ» саме після Хотинської битви набуває «термінологічної конкретності», позначаючи мешканців територій, історично пов’язаних із Київським та Галицько-Волинським князівствами княжої доби.
   Формується погляд на цей «народ» як на самодостатнью політичну спільноту, чиє існування санкціонується Божим промислом у неперервній тяглості віри і церкви. При цьому козацтво починає визнаватися нарівні із шляхтою невідємною складовою ланцюга тяглості і легітимації народу. 
Утверджується концепція руського народу як третього ( рівноправного із польським і литовським) народу Речі Посполитої.
   «Народ наш руський до польського народу долучився як рівний до рівного, як вільний до вільного»,  зазначалось у проханні православної шляхти(не козацтва!) до сейму в 1623 р.

 Петро Конашевич-Сагайдачний  надав козацькому руху  інтелектуальної глибини, міцно пов’язавши його із захистом православ’я, яке після Берестейської унії 1596 року було проголошено поза законом.
   Селянство, міське населення, козаки, значна частина православного духовенства і української шляхти виступили проти унії, що призвело до подальшого загострення  соціальної, політичної, ідеологічної конфронтації, яка досягла особливої гостроти в перші десятиріччя XVІІ століття, а в 30-ті роки боротьба проти унії стає одним із гасел козацько-селянських повстань.

    Одразу ж після Брестського собору 1596 року Петро Сагайдачний зайняв позицію неприйняття унії.
  З усім двадцятитисячним Військом Запорозьким він вступив до Київського ( Богоявленського) братства – важливого культурного центру України, яке виступало проти Унії.
 Маніфестаційний вступ усього війська до братства, яким запорожці продемонстрували солідарність із його програмою, а також те, що беруть його під свій захист, був виявом великої ваги, який сприяв популярності організації в широких народних масах, високо підніс авторитет братства, а водночас оберігав його від репресій.
   Висвячення під захистом козацької шаблі православним Київським митрополитом Йова Борецького і єпископів відновило знищену унією православну ієрархію.
    За сприяння Сагайдачного було засновано школу при Київському братстві, що згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію.
 Отже, Чернець-це Петро Конашевич Сагайдачний, який був причетний також і до релігійних реформ в Україні .Помилка була зроблена під впливом праці Д. Бантиша-Каменського «История Малой России», у якій йшлося, що Сагайдачний наприкінці життя постригся у ченці. Насправді ж, Петро Конашевич –Сагайдачний  не став ченцем, а, як пише про це О. Субтельний,вступив у 1620 році з усім Запорозьким Кошем  до Київського братства, засвідчивши таким чином, що запорожці стають на захист та підтримку релігійних і культурних потреб України.
   Ще одна історична невідповідність полягає в тому, що в  поході на Галату , який стався в 1621 році , П.Конашевич-Сагайдачний участі не брав, оскільки був зайнятий підготовкою та участю у Хотинській війні.

Хотинська фортеця



               Чи ходив у морські походи Іван Підкова
     Іван Підкова ( Іван Вода) – козацький гетьман, що з’явився на Запоріжжі  в 1556 році, привівши із собою цілий козацький полк.
 Іван Підкова брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно і спалював передмістя татарських приморських поселень. Очолювані ним козацькі загони завдавали поразок татарам під Очаковом, Кафою, Гьозловом.

    Трагічною є доля козацького гетьмана Івана Підкови. 
    За переказами Іван підкова немовлям був врятований з татарської неволі і вихований запорозькими козаками, як про це співається в народній думі «Люлі немовляті Івоні»  (за Богданом Залеським). За свідченнями сучасників Іван мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст, запросто ламав руками підкови, за що й отримав своє прівище. Він міг зупинити віз, запряжений у 6 коней, ухопивши його за заднє колесо, а волячим рогом пробивав дубові ворота .
     Гетьманом на Запоріжжі Іван Підкова був до 1577 року.
 Протягом листопаду 1577 року козацьке військо на чолі  з Іваном Підковою та Яковом Шахтом, що очолював козацький загін,розгромило загони Петра Мірчича, що обороняли Молодву та молдовського господаря Петра VІ Кривого, ставленика  Туреччини.30 листопада 1577 року, після визволення Ясс, Іван Підкова був проголошений молдовським господарем, а Яків Шах із козацьким загоном повернувся на Січ.
    У 1578 р. війська Османської імперії увійшли до Молдови. Яків Шах, який допомагав Підкові, гостив в Немирові у брацлавського воєводи Януша Збаразького , який порадив йому, щоб Підкова для примирення з польським королем Стефаном Баторієм поїхав для цього до Варшави. Проте король наказав кинути Івана до в’язниці і хотів стратити його відразу, але замість цього відправив до равської в’язниці, оскільки шляхта не дала цього зробити. Проте, Стефан Баторій , перебуваючи у Львові, на вимогу Султана Мурада ІІІ таки стратив гетьмана за присутності великої кількості народу і турецьких послів 16 червня 1578 р. на Ринковій площі. 
Стефан Баторій

Перед стратою, за переказами, в останньому слові гетьман сказав : «Мене привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би подібний кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо, як чесний лицар , проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини. І Було у мене єдине бажання - бути її опорою і захистом…».
     

Іван Підкова
Іван Підкова був похований в місцевій Успенській церкві . Черкаські козаки викрали, перевезли останки до Канева, де поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою ( там був  похований І Самійло Кішка).
  Іван Підкова вів боротьбу з Османською імперією. Він брав участь у морських битвах разом із Самійлом Кішкою, хоча і не ходив на козацьких суднах відвойовувати саме Стамбул.


   Не зважаючи на деякі історичні невідповідності у поемі, варто зазначити, що Тарасові Григоровичу Шевченку все таки  вдалося створити яскравий  образ безстрашного ватажка Гамалії, керівника успішного морського походу  на  столицю Османської імперії. В образі даного флотоводця  втілилися найкращі козацькі риси: відвага, сміливість, готовність у будь-яку хвилину піти на самопожертву заради власного народу, священне почуття побратимства. Поема починається піснею-плачем невільників, а закінчується  величальною піснею визволених козаків: 
           «Слава тобі , Гамаліє,
            На весь світ великий,
            На весь світ великий,
            На всю Україну,
            Що не дав ти товариству
            Згинуть на чужині!»

І це є дуже символічним. В «Гамалії»  Великий Кобзар втілив сподівання українського народу на національне визволення. Як писав про Т.Шевченка О. Субтельний : « В історії  козацтва він шукає не романтичних героїв, а уроків, що ведуть до кращого майбутнього. Україна для нього не просто мальовничий регіон, а край , що може й має стати незалежним».

   Ми живемо в час, який складав майбутнє для Шевченка. Для нас цей час реальний, а боротьба за вільну долю України триває.
   Отже, не забуваймо, що заповідав нам Великий Кобзар!






1 коментар:

  1. Гарно виконане учнівське дослідження, яке, безсумівно, було б неможливим без методично грамотного керівництва зі сторони вчителя. Особливо, слід відмітити чітке й конкретне формулювання завдань дослідження.

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...