Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

24 грудня 2015 р.

Як побудувати пізнавальне завдання для учнів

1956 року Бенджамін Блум та його колеги створили оригінальну (та широку відому зараз) таксономію навчальних цілей, що відповідають певним когнітивним процесам. Проте, у 2001 році група авторів (D. R. Krathwohl, P. W. Airasian, L. W. Anderson, K. A. Cruiksahank, R. E. Mayer, P. R. Pintrich, J. Raths, M. C. Wittrock) видали книгу «A Taxonomy for Learning, Teaching and Assessing. A revision of  Bloom’s Taxonomy of Educational Objectives» (Таксономія для навчання, викладання та оцінювання. Перегляд Блумівської  таксономії освітніх цілей), в якій представили оновлену класифікацію когнітивних процесів.
Запропонована авторами класифікація, може стати основою для конструювання пізнавальних завдань для учнів  у процесі навчання історії (див. табл.).  
Когнітивні процеси
Приклад пізнавального завдання 
Пам’ятати – відтворювати правильну інформацію по   пам’яті
Впізнавання
Із запропонованих рисунків обери той, на якому зображено середньовічний замок
Називання
Назви трьох відомих тобі середньовічних вчених
Розуміти – засвоювати навчальний матеріал чи досвід 
Інтерпретація (переклад із однієї знакової системи на іншу)
Користуючись описом середньовічного хроніста про хід битви біля м. Кресі, намалюй схему цієї битви
Наведення прикладів
Наведи приклад того, як політична роздробленість впливала на розвиток країни
Класифікація (за вивченими чи знайомими ознаками)
Розділи малюнки, на яких зображено храмові споруди часів середньовіччя, за відомими тобі архітектурними стилями

Підбиття підсумків
Якими були наслідки Столітньої війни для Англії та Франції?
Встановлення взаємозв’язків
Яким чином Карл Великий сприяв зміцненню Київської держави?
Порівняння
У якій країні орган станового представництва мав більші повноваження: Генеральні Штати у Франції чи Парламент в Англії?
Пояснювання
Чим пояснити активні міграції населення, що відбувалися протягом усього раннього Середньовіччя?
Застосовувати – діяти згідно з правилами
Виконання за інструкцією

Позначте червоним кольором на контурній карті назву місцевості, де 451 р. римська армія під проводом Акція зупинила гунські орди, очолювані Аттілою
Виконання за самостійно створеною інструкцією
Склади та заповни таблицю «Основні досягнення європейської культури на світанку середньовіччя»
Аналізувати – розділити щось на частини, які не мають ознак цього цілого та описати, як ці частини відносяться до цілого
Диференціювання (відрізнити одне від одного, розділити)
Які події, що відбулися в період раннього Середньовіччя, ти вважаєш найважливішими?
Впорядкування
Склади список правителів Османської імперії, правління яких найбільше сприяло зміцненню Турецької держави 
Атрибуція (визначення характерних ознак)
Прочитайте уривок із найдавнішого опису міста Лондона (XII ст.) та дайте відповідь на питання: «Як ви вважаєте, чи насправді середньовічне місто мало такий привабливий вигляд? Яку мету переслідував автор, створюючи опис міста Лондона?» 
Оцінювати – робити судження, засновані на критеріях та стандартах
Перевірка, контролювання
Перевір за допомогою карти, які з католицьких чернечих орденів не згадуються в тексті підручника?
Критика, рецензування
Прочитайте уривок із повідомлення папи Григорія VII духовним і світським князям Німеччини про події в Каноссі та дайте відповідь на питання: «Чи все у повідомленні папи Григорія VII про події в Каноссі викликає цілковиту довіру? Що в ньому викликає сумнів?»
Створити, синтезувати – зібрати нове ціле з частин чи розпізнати компоненти нової структури
Генерування
Один із істориків пояснював жорстокість церковного суду лише релігійними переконаннями. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Чим ще можна пояснити жорстокість церковного суду в епоху Середньовіччя?
Планування
Склади план дій, які повинен був здійснити Карл Великий, щоб не допустити розпаду своєї імперії?
Вироблення, продукування
Напиши щоденник від імені учасника одного із норманських походів
Читати далі

12 грудня 2015 р.

Методична готовність вчителя до порівняльного викладання теми геноцидів у шкільному курсі історії

     Друкується уривок із статті Десятова Д. Л. "Методична готовність вчителя до порівняльного викладання теми геноцидів у шкільному курсі історії" // Проблеми підготовки сучасного вчителя : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. - Умань : ФОП Жовтий О. О., 2015. - Випуск 12. Ч. 2. - С.20-27.
  У науково-методичній літературі здобула поширення думка про те, що знання й ціннісні установки учнів у процесі навчання історії визначаються, у першу чергу, навчальною програмою й змістом підручників. Проте, в умовах інформаційного суспільства шкільний підручник з історії втратив свою традиційну роль основного джерела історичної інформації для учнів. Крім того, значна кількість сучасних педагогічних технологій, наприклад, технологія веб-квесту, взагалі передбачають опрацювання основного навчального матеріалу учнями поза межами класу.
Тож ми схиляємося до думки тих дослідників, які вважають, що навчально-виховні результати вивчення історії великою мірою залежать від первинної соціалізації учнів, бачення ними історії, яке домінує в суспільстві, та не в останню чергу – від «невидимого навчального плану», тобто суми «всієї інформації, отриманої від освітньої системи поза межами офіційно встановлених цілей та методичних вказівок із вивчення кожного предмета» (7, с. 142). Зміст «невидимого навчального плану» вчителя складають його власні методичні принципи й бачення викладання свого предмету в цілому, або ж конкретних навчальних тем.
Навчальна програма з історії не містить жорсткого регламентування тем і кількості годин на їх вивчення. Згідно з пояснювальною запискою до програми, учитель має право створювати календарне планування, відводити на вивчення тем більше чи менше годин, визначати тематику уроків на свій розсуд, за умови, що жодна тема не буде вилученою з процесу навчання. Отже, саме від учителя залежить чи захоче він акцентувати увагу учнів на тій чи іншій темі [8, с. 11].
         Червоною ниткою через усі методичні поради щодо викладання історії геноцидів проводиться думка про важливість і складність цієї теми для сприйняття учнями. На думку західних методистів заняття з цієї теми повинен проводити тільки вчитель. Тому відповідні методики навчання особливу увагу приділяють саме діяльності вчителя, його вмінню будувати розповідь, добирати необхідні матеріали та наочні засоби [1, с. 150].
Проте, сьогодні кваліфіковано викладати теми з історії  геноцидів, зокрема історію Голокосту, може невелика кількість педагогів, які отримали спеціальну підготовку в недержавних організаціях.  Наразі існує потреба  у чітко визначеній державній політиці стосовно викладання цієї теми, у зваженому і системному підході до побудови навчальних програм, підготовки навчальних посібників, системи підготовки педагогів [3, с. 2].
Щоб визначити, якими методичними установками керуються вчителі історії у процесі викладання історії геноцидів, протягом першої половини 2015 року в Миколаївському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти було проведено анкетування педагогів, які в цей час проходили курси підвищення кваліфікації. Опитуванням було охоплено більше 80-ти педагогів, які мають різну кваліфікаційну категорію та різний педагогічний стаж, й викладають історію в старших класах у різних типах навчальних закладів. Отримані нами дані дають можливість уявити загальну картину того, що відбувається у процесі викладання такої складної теми  як історія геноцидів XX-го сторіччя.
Одним із питань, на яке ми попросили дати відповідь вчителів, було ‒ «Чи виходите ви за межі навчальної програми з історії під час викладання окремих навчальних тем?». На це питання 81 % опитуваних відповіли, що так, тим самим підтвердивши нашу гіпотезу про те, що вчитель викладає окремі навчальні теми більш глибоко, ніж це передбачено навчальною програмою з історії та державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. 
Відповідь на наступне питання засвідчила, що до переліку тем, які вчитель викладає більш глибоко, ніж це передбачено навчальною програмою з історії, відносяться, зокрема, й історія Голодомору й  Голокосту. Проте, тільки 10 % із опитаних нами вчителів заявили, що у процесі вивчення історії вони разом із своїми учнями звертаються до геноциду вірмен й геноциду ромів.  Про геноцид тутсі в Руанді на своїх уроках не згадує жоден із опитаних нами вчителів.


Відповіді на інші питання дозволяють нам з певною обережністю стверджувати, що основна маса вчителів історії на сьогодні не готова методично виважено на своїх уроках організовувати порівняльне вивчення учнями історії геноцидів. Тільки 10 % опитаних нами вчителів наважуються організовувати навчальну діяльність учнів, спрямовану на порівняння геноцидів між собою. Проте подібне порівняння історії геноцидів відбувається за шаблонною схемою: країна де відбувся геноцид, дата, причини і наслідки геноциду. Відповіді вчителів на це питання засвідчили, що рівень методичної готовності вчителів до порівняльного викладання історії геноцидів на уроках є незадовільним. Організовуючи навчальну діяльність учнів, спрямовану на порівняльне вивчення історії геноцидів, педагоги схильні допускати в цьому процесі ряд прикрих методичних помилок, що мають негативні навчально-виховні наслідки. Зокрема, 95 % опитаних не змогли пояснити, які негативні явища в методиці викладання історії геноцидів розкриваються змістом таких понять як «змагання жертв», «знелюднення історії», «жахаючий натуралізм». Змушені констатувати, що саме ці питання викликали найбільші складнощі у практикуючих вчителів історії, і тільки окремі із них наважилися на те, щоб подати своє тлумачення  цих понять.
Але, вивчаючи той чи інший приклад геноциду, не можна обмежуватися лише конкретно-історичним підходом. Порівняння окремих геноцидів між собою може бути використане вчителем для того, щоб донести до учнів універсальну етичну проблематику й залучити школярів до процесу співпереживання. Крім того, здійснення порівняльного аналізу геноцидів дозволить вчителю уникнути феномену «монополізації ролі жертв», коли в результаті вибіркового  вивчення історичних фактів в учнів формуються хибні історичні уявлення й фрагментарні знання про історичне минуле.
У рекомендаціях ЮНЕСКО із цього питання говориться, що ретельне порівняння геноцидів допоможе учням виявити загальні тенденції у процесі, який завершується організацією і здісненням геноциду. Здійснюючи подібний порівняльний аналіз, важливо не намагатися визначити ступінь страждання людей у випадку того чи іншого геноциду. Кожен окремий випадок геноциду варто вивчати в його власних категоріях, не применшуючи чи профануючи цю тему [6, с. 17]
Порівняльний аналіз геноцидів може бути здійснений учнями у різному вигляді: навчально-дослідницькому проекті, конкретному учнівському дослідженні, заповненні порівняльної таблиці тощо. У будь-якому разі, суттєвими порівняльними ознаками геноцидів, які дозволять учням виокремити відносини подібності і відмінності між геноцидами, можуть бути не тільки причини й наслідки геноциду, але й організаційна модель цього злочину, методи підготовки суспільства до сприйняття ідеї масового знищення людей, особливості поведінки «еліт», «звичайних людей», «спостерігачів» тощо.   
Виклики, які постали перед педагогічною спільнотою вчителів історії у процесі викладання історії геноцидів, вимагають відповідної перепідготовки у системі післядипломної педагогічної освіти. Ця професійно-методична перепідготовка повинна передбачати: ознайомлення педагогів із  закордонним досвідом викладання історії геноцидів; осмислення й усвідомлення організаційно-методологічних принципів, на основі яких повинні будуватися уроки історії, пов’язані з вивченням історії геноцидів;  поглиблення знань педагогів про методи, методичні прийоми й педагогічні стратегії викладання й вивчення історії геноцидів у шкільному курсі історії; поглиблене вивчення різноманітних аспектів історії геноцидів із метою більш якісного викладання цієї теми у шкільному курсі історії; розвиток умінь вчителів суспільствознавчих дисциплін проводити порівняльний аналіз конкретно-історичних і цивілізаційних аспектів історії геноцидів.
ЛІТЕРАТУРА
1.  Баханов К. О. Викладання теми Голокосту у середніх навчальних закладах Швейцарії / К. О. Баханов // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі. Матеріали Міжнародної наукової конференції (18‒20 листопада 2003 р.). Збірник наукових праць. ‒ Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка». ‒ С.145‒150.
2. Бекірова Г. Депортація кримських татар як геноцид // Сучасні дискусії про Другу світову війну: Збірник наукових статей та виступів українських і зарубіжних істориків. ‒ Львів: ЗУКЦ, 2012. ‒ С. 101‒106.
3. Буров С. Інтеграція теми історії Голокосту у навчанні правам  людини / С. Буров // Уроки Голокосту. – 2011. – № 3. – С. 1–3.
4. Гон М. Геноциди першої половини XX ст.: причини злочинів проти людства / М. Гон // Історія в школах України. – 2008. – № 6. – С. 53‒56.
5. Грицак Я. Чому Волинські акції 1943 року таки були геноцидом, і що з цього випливає // Волинь 1943: сімдесята річниця злочину. – К.: Польський інститут в Києві, Історична правда. – 39 с.
6. Зачем преподавать историю Холокоста? ‒ ЮНЕСКО. ‒ 21 с.
7. Неандер Й. «Невидимий навчальний план» та проблеми трансформації у викладанні Голокосту / Й. Неандер // Голокост і сучасність. – № 1. – 2010. – С. 123–142.
8. Педан-Слєпухіна О. «Чому знову про Голокост»? Викладання теми Голокосту вчителями України / О. Педан-Слєпухіна // Уроки Голокосту. – 2010. – № 1. – C.11–12.
9. Портнов А. Відповідь польському другові / А. Портнов // Права людини. ‒ 2013. ‒ № 30. ‒ С. 10.
Читати далі

28 листопада 2015 р.

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР.

                             

                                        В УКРАЇНІ СЬОГОДНІ ВІЗДНАЧАЄТЬСЯ

                                 ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР.










Читати далі

23 листопада 2015 р.

Пропозиція від Видавничої групи "Основа"


Результат пошуку зображень за запитом "Видавнича група Основа"    Цього року Укрпошта знову підвищила вартість своїх послуг на 60 %. Видавнича група «Основа», розуміючи вкрай складну фінансову ситуацію, що склалась у більшості читачів, взяла на себе безкоштовне оформлення передплати.  Так, якщо за катологом Укрпошти вартість передплати на журнал «Історія та правознавство»  на 6 міс. становить 250 грн., то передплата у видавництві обійдеться Вам у 180 грн.  А передплата журналу  з книжковим додатком вартістю на пошті у 300 грн. коштуватиме Вам 225 грн. Журнал «Історія та правознавство. Позакласна робота» замість 110 грн. коштує 105 грн.

   Щоб оформити паперову передплату на 6 місяців  (можна і на 12, бо ця пільга діє лише до 1 грудня 2016 р.), необхідно:
  1. Для тих, кому це зручно, оформити на сайті передплату скетч-картки (це як поповнення мобільного) на зазначену вище вартість. Активізація картки можлива також на сайті.
  2. Для тих, хто не має такої можливості, зателефонуйте на безкоштовною «гарячу лінію» 0800-505-212 або мобільним Київстар 067-572-30-37 і до Вас перетелефонують.
  3. Скетч-картка надійде поштою + доставка 12 грн.
  4. Отримавши картку, витріть штрих-код і обов’язково зателефофнуйте на «гарячу лінію», щоб активізувати картку, до 1 грудня 2016 р. Також Вам належить повідомити свою поштову адресу.
  5. Таким чином, не треба стояти в черзі в Укрпошті, оформлювати квитанції та переплачувати за підписку. 
  6. Ви можете об’єднатися з Вашими колегами і замовити необмежене число скетч-карток.
Читати далі

22 листопада 2015 р.

Спогади про стажування в Міжнародній школі вивчення Голокосту "Яд Вашем"

     З 25 жовтня по 3 листопада 2015 року Міжнародною школою вивчення Голокосту «Яд Вашем» ( Ієрусалим)  проводився десятий  щорічний навчально-методичний семінар з історії Голокосту в Європі для працівників  української освіти. В семінарі взяли участь  також викладачі з Молдови, окільки більшість учасників стажування в Яд Вашем були випускниками Літньої школи – Освітнього семінару, який проводився Українським центром  вивчення історії Голокосту у серпні 2015 р. у  м. Кіровограді.

    За традицією на початку семінару учасники озвучували свої очікування від даного заходу. В ході обговорення були висловлені різні побажання, але більшість аудиторії об’єднувало прагнення ознайомитися з новими педагогічними засобами та методиками викладання теми Голокосту. Та за час стажування у Яд Вашем ми переконалися, що реальні можливості семінару багаторазово перевершили усі наші очікування.

    Програма семінару  була логічно і послідовно побудована, продумана до дрібниць. Кожна нова лекція, екскурсія чи практичне заняття були пов’язані з попередніми, поступово розкриваючи нам маловідомі сторінки в історії Голокосту, нові перспективи у вивченні цієї теми і методичні прийоми,за допомогою яких за доволі обмежений навчальний час можливо ознайомити учнів з нею.

    Освітня філософія Яд Вашем доволі демократична і спрямована не на нав’язування « єдиної вірної»  концепції бачення трагедії Голокосту, а на спонукання кожної окремої людини до вироблення власних оцінок трагічного минулого. Головне завдання – на основі міцної історичної бази Голокосту підвести людину до самостійних висновків,що мають важливе виховне та громадянське значення. При цьому особлива увага звертається на складність та багатогранність людської поведінки у цей трагічний період, на наявність дилем, породжених Голокостом, які не мають жодної «правильної» відповіді.
    Не зважаючи на поширений стереотип, що  переслідування та масові вбивства єврейського населення Європи починаються в роки Другої світової війни, лекція д-ра Ірит Абрамськи «Антисемітизм,нацистська ідеологія та євреї» переконує, що  основою нацистського антисемітизму були упередження, які виникли щодо євреїв у Європі ще в часи середньовіччя. Для того, щоб усвідомити  глибину  трагедії Голокосту, як трагедії не лише єврейського народу, а загальнолюдської, варто знати про те, як складалися відносини євреїв  та народів, із якими вони століттями існували поруч. Можливість побачити Голокост в контексті багатовікової історії взаємовідносин єврейського народу з населенням європейських країн, у яких євреї  проживали, надали лекції д-ра Іллі Лур’є «Структура єврейської громади – від Середніх віків до Нового часу», д-ра Мордехая Юшковського «Доля мови та культури їдиш», д-ра Арона Шнеєра «Радянське єврейство між двома світовими війнами».

Леція д-ра Ірит Абрамськи " Антисемітизм, нацистська ідеологія та євреї"

   Ще однією принциповою особливістю у підходах Яд Вашем  до викладання тем Голокосту є правило – починати розмову про Шоа з розповіді про конкретну людину, повернувши їй ім’я та гідність. Співробітники Меморіалу ставлять за мету збереження пам’яті про кожну жертву Голокосту із встановленням поіменного списку загиблих, для чого започаткували пошуковий проект,закликаючи приєднатися до участі у ньому  усіх небайдужих.
   Щоб усвідомити, яка це об’ємна праця, варто відвідати Долину Громад Меморіалу Яд Вашем: лабіринт з величезних вапняних брил містить на своїх стінах викарбувані назви сіл і містечок та єврейських громад великих міст, населення яких загинуло в роки Шоа. Від цього багатолюдного, із своєрідною культурою та  традиціями, світу залишилася на сьогоднішній день лише пам'ять, яку  співробітники Меморіалу намагаються збирати по крупицях,щоб зберегти і передати наступним поколінням. Майстер–клас, як це вдало зробити, нам продемонструвала  пані Ноа Сігал під час  інтерактивного заняття «Голоси зі світу, що зник».
Долина Громад.Назви населенних пунктів Миколаївщини, єврейські громади яких зазнали знищення в роки Голокосту


Ноа Сігал проводить заняття в Долині Громад
Експозиція для заняття "Голоси зі світу, що зник"

Заняття у центрі досліджень
Площа Варшавського гетто

   Цикл лекцій та екскурсій, присвячених  висвітленню теми Голокосту в мистецтві, відкрив нам нові можливості в ознайомленні підлітків з цією трагедією. Матеріали мистецьких музейних фондів Яд Вашем  на своїх уроках могли б використовувати не лише вчителі історії, а й літератури та світової художньої культури. Адже нелегку і делікатну розмову з учнями  про вибір людини в умовах екстреми набагато зручніше починати з алегоричної мови мистецтва, ніж з демонстрації світлин зі сценами масових вбивств та насилля.
    Необхідні матеріали викладачам та вчителям легко віднайти на сайті Яд Вашем  www.yadvashem.org, із структурою та функціональними можливостями якого нас познайомив Фредерік Драчинський. 
    Після відвідин Меморіалу Яд Вашем нами по-новому  були оцінені і  дидактичні можливості музейної педагогіки. Сам Меморіал – це величезний комплекс, що складається з низки інтерактивних музеїв, музеїв просто неба, пам’ятників, Алеї та Саду Праведників, Меморіалів, Архіву, Бібліотеки, Науково-дослідницького та Навчального центрів. Серед інших місць збереження пам’яті  особливу увагу варто приділити опису Дитячого Меморіалу пам’ятнику 1,5 мільйонам дітей, що загинули в роки Шоа. Задум архітектора Моше Сафді  на перший погляд доволі простий і, водночас, вражаючий. Перед очима відвідувача вхід у печеру, вирубану у скелі. Зверху нього нагромаджені кам’яні стовпи різні за висотою, з яких стирчать залізні арматури. Сам вигляд цього Меморіалу ззовні натякає на якусь недовершеність, невиконаність певного задуму, символізуючи передчасність обірваного дитячого життя. В середині печери за допомогою темряви, безлічі  дзеркал та п’яти запалених свічок  створено ефект зоряного неба   Всесвіту, кожна зіронька якого це передчасно згасле дитяче життя. Без зайвих пояснень екскурсовода відвідувачі проходять по колу цей Меморіал, де в супроводі жалібної музики  на трьох мовах безперервно звучать імена  та прізвища загиблих дітей, їх вік та місце проживання до війни.
Вхід до Дитячого Меморіалу
                                                                      
Пам'ятник Янушу Корчаку
                                                                 
Меморіал депортованим
                                                                          
Вхід до Музею історії Катастрофи

   Але,  як з огляду  змістовного наповнення, так  і з позиції архітектурного рішення, центральним музеєм Меморіального комплексу Яд Вашем є «Музей історії Катастрофи». Його будівля більшою мірою знаходиться під землею, розсікаючи Гору Пам’яті навпіл.  Як і решта інших пам’яток на території Меморіалу Яд Вашем, він дивує відвідувачів нестандартністю підходів та оригінальністю експозиційних інсталяцій. Всупереч очікуванням, розповідь у Музеї починається не з страждань та загибелі жертв Голокосту, а знайомить присутніх зі сценами довоєнного життя єврейських громад Європи. Відтворені за допомогою відеопроектора на торцевій стіні Музею, біля головного входу, картини живого, рухливого і співучого світу зникають, як тільки-но  відвідувач робить кілька кроків далі по екскурсійному маршруту. Тепер перед очами здивованого глядача, який очікує побачити традиційний музей з безліччю експонатів, постає довгий коридор із бетонних плит, що нагадує тунель, в кінці якого видніється світло. Одразу виникає питання: «Це все? А де ж сам музей?». Але в цьому й полягає задумка. Прямого виходу до світла з цього бетонного тунелю немає. Весь коридор перерізаний перешкодами, які змушують відвідувачів рухатися від зали до зали лише за певним маршрутом зигзагом. Доволі оригінальне рішення просторової композиції Музея історії Катастрофи створює у відвідувачів почуття загнаності, безвиході, яке відчували жертви в період Голокосту, і яке поступово посилюється після знайомства із черговими експозиціями,що розповідають про погроми,життя  в гетто та смерть в таборах. Мимоволі згадуються строки Б. Пастернака, що описують подібне відчуття:

Я попал, как зверь в загоне.
Где-то воля,люди, свет.
А за мною-шум погони.
Мне наружу хода нет.

   Але творці музею не ставлять крапку на розповіді
про вирішення «остаточного питання». Продемонструвавши відвідувачам апогей прояву антилюдської поведінки, зануривши у найчорніші глибини людської сутності, вони виводять екскурсантів до світлого виходу, але шлях до нього пролягає ще через одну кімнату  Залу Імен, поява якої є результатом реалізації проекту по збору даних про загиблих в роки Шоа, про який йшла мова вище. У  Залі Імен збираються  та зберігаються фотографії,  імена  та біографічні дані мільйонів знищених євреїв, які найчастіше є єдиним пам’ятником загиблим.
 Ще крок і  ось, нарешті,  вихід! Відвідувачі з полегшенням потрапляють на світлий оглядовий майданчик, з якого відкриваються краєвиди сучасного Єрусалиму (у цьому вбачається певний символізм: не зважаючи на спроби нацистів знищити єврейський народ, євреї не лише вижили, а й спромоглися відродити власну державу, яку вони змушені захищати з першого дня її існування і по сьогодні). Травматичний досвід минулого зникає у відвідувачів Музею із променями сонця, але обличчя людей із Залу Пам’яті залишаються перед очима, нагадуючи,що світле сучасне і майбутнє можливе лише за умови збереження пам’яті про безвинні жертви та злочини,які проти них вчинили. Тільки зробивши певні висновки з причин уможливлення даної трагедії, можна попередити її повторення у майбутньому.
                                                             
Вид на один із пагорбів Єрусалиму з території Меморіалу Яд Вашем



   З огляду на те, що в сучасній Україні досі не існує єдиної моделі пам’яті, а історію використовують, як інструмент для мобілізації під свої знамена різні політичні сили, які радше сіють розбіжності в українському суспільстві, ніж сприяють його консолідації, нам варто запозичити досвід Яд Вашем для вироблення  цілісної і достовірної картини історії, яка б не перетворювала українців на  безмовних жертв Голодомору чи імперських зазіхань, а формувала б відчуття власної відповідальності за те, що відбувається з нашим народом та народами, що проживали на українських землях в різні часи. Адже чимало євреїв, із 6 млн. загиблих  в роки Шоа, проживали на території України ( про що красномовно свідчать надписи на брилах в Долині Громад), і серед представників нашого народу є ті, хто закарбував себе тавром вбивці. Сьогодні про це згадувати важко і не усім приємно. Але «подолання історії» можливе лише за умови чесного і справедливого її висвітлення. До того ж відомо, що світ тримається на добрих людях. Про кращих представників нашої нації зберігається пам'ять  в Саду Праведників. Є надія, щонайближчим часом до майже двох з половиною тисяч українських Праведників долучиться  й  ім’я митрополита Андрея Шептицького, 150-річчя з дня народження якого святкується цього року. Дискусія , що триває в Яд Вашем  з приводу «надавати чи не надавати звання Праведника Світу Андреєві Шептицькому?» вже чотирнадцятий рік,  свідчить про складність прийняття подібних рішень з огляду на неоднозначність деяких вчинків митрополита  в умовах екстреми, і зайвий раз переконує, що в роки війн та геноцидів не має і не може бути простих рішень складних питань навіть для таких мудрих та неординарних особистостей, як митрополит Андрей.
Імена Праведників Світу з України ( Сад Праведників)
     Велика увага на семінарі приділялася також  можливостям використання фото та відеоматеріалів при викладанні теми Шоа, конкретним прийомам роботи з художніми та документальними фільмами, прийомам роботи з свідченнями очевидців Катастрофи. Усім запам’яталася зустріч з Манею Бігуновою, яка розповідаючи про побачене в роки Голокосту не лише сама вкотре переживала ті страшні події, а й викликала співчуття у слухачів. Сльози на очі наверталися не лиже  жіночій частині аудиторії. Ледь стримували емоції й чоловіки, серед них і Посол України в Ізраїлі, який завітав  до Яд Вашем, щоб поспілкуватися з українськими освітянами.
                                                                 
Маня Бігунова - очевидець Голокосту, Ноа Сігал, співробітниця Посольства України в державі Ізраїль та Посол України

    Не зважаючи на те, що жителі Ізраїлю, і, зокрема, Єрусалиму,  страждали від терактів, чисельність яких особливо зросла  в останні місяці, організатори семінару доклали усіх зусиль, щоб забезпечити нам не лише безпеку під час навчання, а й надати можливість  мандрувати  країною, познайомитись з її  історією та культурою. Багаж  знань, вмінь, емоцій та спогадів, що ми отримали під час поїздки до Ізраїлю слугуватиме нам все подальше життя. То ж хочеться щиро дякувати усім, хто був причетний до організації та проведення даного заходу. А також- побажати миру ізраїльському народові!

  
Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...