Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

18 березня 2015 р.

Використання дидактичних можливостей програми Lucidchart у процесі навчання історії

 
Однією із переваг хмарного сервісу Google-Диск, є можливість підключати до нього різноманітні додатки й програми, результати роботи з якими будуть безпосередньо зберігатися на Google-Диску. Зокрема, до таких програм належить і Lucidchart (у перекладі з англійської - зрозуміла (ясна) карта, графік). Підключити Lucidchart, як і будь які інші додатки дуже просто. Для цього на Google-Диску потрібно натиснути на кнопку "Створити", перейти до опції "Більше" й обрати опцію "Підключити інші додатки". У діалоговому вікні, яке з'являється після цієї процедури, слід обрати розділ "Освіта". Програма Lucidchart користується великою популярністю серед користувачів Інтернету, отож її можна побачити в перших строчках списку програм, які будуть пропонуватися до встановлення на Google-Диску. Обравши програму залишається тільки натиснути на кнопку "Підключити". 
    Після підключення програми до Google-Диску, увійти до неї можна просто використовуючи свій обліковий запис Google. Отож, натискаючи на Google-Диску кнопку "Створити", користувач буде бачити не тільки можливість створити документ у форматі Google-презентації, Google-форми, Google-малюнка, але й висвітиться опція створення документа за допомогою програми  Lucidchart.
    Програма призначена для створення різного роду документів у двох режимах. Перший, який умовно можна назвати вільним, передбачає, що ви, використовуючи різноманітні інструменти програми, на власний розсуд створюєте певний продукт, яким можуть бути різноманітні записи, малюнки, схеми, ментальні карти тощо. Другий, який ми назвемо шаблонним, дозволяє використовувати величезну кількість шаблонів, які у програмі об'єднано у категорії. Зрозуміло, що вчителя історії, у першу чергу, буде цікавити категорія "Навчання". У цій категорії зібрано більше 40 різноманітних шаблонів, розпочинаючи від "Сімейного дерева" й закінчуючи різноманітними варіантами ментальних карт.
 У чому ж полягають дидактичні можливості використання цієї програми у навчанні? Перерахувати такі можливості доволі складно, оскільки вони визначаються величезною кількістю наявних у програмі різноманітних інструментів для роботи з документами. Тому ми зупинимося тільки на основних:
1. Над одним документом у режимі кооперативної діяльності може працювати весь клас учнів.  Отож, будь який документ цієї програми перетворюється у віртуальну дошку.
2.  У процесі спільної роботи над документом, учні й вчитель можуть спілкуватися один з одним за допомогою модуля "Чат".
3. Усі документи створені за допомогою програми Lucidchart зберігаються не тільки на Google-Диску, але й у папках профілю користувача цієї програми. Користувач може самостійно систематизувати створені ним документи створивши відповідні папки.
4. Документ створений за допомогою цієї програми, можна опублікувати у різних форматах: веб-сторінки, pdf.-документа, зображення у форматі jpeg., посилання чи навіть html-розмітки.
5. Створеним документом можна одразу поділитися через соціальні мережі: Google+, Twitter, Facebook, LenkedIn.
6. Lucidchart встановлюється як додаток на планшет й смартфон. Отже, доступ до усіх документів, які були створені за допомогою цієї програми, завжди у вас під рукою.
     Описуючи переваги використання цієї програми у процесі організації навчання учнів, зазначимо, що Lucidchart має певні обмеження. Зокрема, безкоштовний розмір он-лайн сховища програми обмежується 25 Мб. Це означає, що з часом користувач буде змушений видаляти створені ним документи, або ж публікувати їх у форматі pdf. чи jpeg. та зберігати на власному комп'ютері. Або, що значно раціональніше, - на тому ж Google-Диску.
        
Читати далі

3 березня 2015 р.

Інтерпретація візуальних архівних матеріалів

Автор: Мокрогуз О., заввіділом Чернігівського обласного інституту післядипломної освіти
Друкується за:
http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-15B2A29AED02A/list-B65BB05F26
Апулей: "Якщо б свідчення очей мали більшу силу, ніж свідчення розуму, то пальму першості в мудрості слід було б віддати, безсумнівно, орлу". 
За останні роки у ставленні до викладання історії відбуваються значні зміни. Це в першу чергу стосується зміни змісту навчального процесу, залучення більшої кількості історичних джерел. Зміни в методології викладання суспільних дисциплін призвели до появи нових підручників з історії, які суттєво відрізняються від підручників 1990-х років. Автори цих підручників і посібників все частіше відходять від стереотипів, що учню для засвоєння історичних знань буде достатньо підручника (посібника) з одним лише текстом, без ілюстрацій.
Якщо такі підручники шкідливі для учнів "середньої" ланки, і це вже ні у кого не викликає сумнівів, то для старшокласників навчатися за такими підручниками, буде дуже важко. Адже формування історичного мислення не буде здійснюватися повноцінно за браком різноманітних джерел, якими є фотографії, плакати і карикатури на історичні події або політичних діячів. Адже ілюстративний матеріал відіграє провідну роль у формуванні різноманітних вмінь викладених у програмах з історії.
Значною проблемою для багатьох вчителів історії є саме історичний аналіз змісту візуальних матеріалів, вміщених у навчальних посібниках і підручниках, а також у додаткових джерелах. Радянські  підручники з історії для старших класів вміщували значний відсоток фотодокументів, чого не можна сказати про карикатури. Метою цих фотоілюстрацій було лише підтвердити зміст тексту підручника, не виокремлюючи історичну проблему за межами змісту параграфа. Ідеологічна спрямованість підручника обумовлювала і характер фотоілюстрацій. Цим же можна було б пояснити і відсутність карикатур.
За сучасних умов автори вміщують значну кількість візуальних матеріалів. І головна задача вчителя історії -  навчитись працювати з ними, зробити їх рівноцінними у процесі здобуття знань і формування відповідних вмінь і навичок. Ця необхідність вже постає і дуже гостро постане через декілька років з появою комп’ютерних навчальних програм і роботою в Інтернеті, про що свідчить сучасна практика викладання історії у країнах Європи, США та інших.
Підручник, посібник
Кількість фотографій
Кількість карикатур
Кількість репродукцій, малюнків
Кількість плакатів
Бердичєвський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навчальний посібник для 10 кл. середньої загальноосвітньої школи – Запоріжжя: Прем’єр, 2002.163 (з них одноосібних портретів - 84)132
Давлєтов О.Д., Космина В.Г., Мороко В.М. Всесвітня історія. Новітній період.1939-2000: Навчальний посібник для 11 класу середньої загальноосвітньої школи. – Запоріжжя: Просвіта, 2000.
181 (з них одноосібних портретів - 79)
4
3
3
Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: 11 кл.: Підручник – К.: Видавництво АСК, 2003.64 (з них одноосібних портретів – 32)1818
Полянський П.Б. Всесвітня історія, 1914 – 1939: Підручник для 10-го класу загальноосвітнього навчального закладу – К.: Генеза, 2002.80 (з них одноосібних портретів – 36)10104
Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша.1914-1939: Підручник для 10-го класу загальноосвітнього навчального закладу – К.: Генеза, 2002.52 (з них одноосібних портретів – 19)---
Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1939-2001): Підручник для 11-го класу середнього загальноосвітнього навчального закладу – К.: Генеза, 2001.58 (з них одноосібних портретів – 20)-1-

Фотографії

Незважаючи на те, що в 1826 році Йозефу Ніпке після восьмигодинної витримки вдалося одержати перше фотографічне зображення, а в 1839 році Луї Дагер продав свій перший дагеротип, можливості фотографії як  історичного документу реально не використовувалися аж до Кримської війни (1854-1856) і громадянської війни в США (1861-1865). Багато перших фотографів одержали освіту в області образотворчих мистецтв, і на них, безумовно, вплинули  художні традиції того часу. Це легко побачити на деяких перших дагеротипах часів тих війн. До того ж, оскільки час експозиції дагеротипа складав 15-30 хвилин, при зйомці необхідно було позувати. Отже, фотографія майже ніколи не відбивала реальностей війни. Однак потроху час експозиції скорочувався, фотокамери ставали усе менше і зручніше у користуванні, і фотограф-репортер поступово змінив художника-фотографа військових років.
Наступний значний крок у використанні фотографії як  історичного документу був зроблений у 1888 році з удосконаленням фотокамери Кодак Джорджем Істманом. Короткий час експозиції і зростаюча мобільність фотокамери Кодак урізноманітнили фотографії, значно розширивши діапазон предметів, що попадали в поле зору фотографа, і змінили саму суть репортажів новин.
Протягом  усього 20-го століття візуальні зображення,  чи були це фотографії, мультиплікація чи кінопродукція, допомагали формувати образ оточуючого нас світу. Фотографії стали при цьому своєрідним початком відліку в процесі відновлення картини подій недавнього минулого. Один досвідчений редактор газети якось висловив наступне спостереження: наші враження про важливі і неоднозначні події можуть постійно змінюватися в залежності від однієї єдиної фотографії,  показаної у випуску новин. Зрозуміло, існує багато фотографій, що з'являються майже у всіх серйозних наукових працях з історії, а також у більшості шкільних підручників з історії. Деякі знімки закарбували бажання зображених на фотографіях просто позувати перед фотокамерою, інші були зняті випадково, - хтось з фотокамерою (аматор чи професіонал) просто виявився в потрібному місці і в потрібний час.
З одного боку, фотографії просто є видимими слідами подій недавнього   минулого. З іншого   боку, вони часто викликають у нас емоційну реакцію на ті чи інші події, а також представляють нам певну подію без її аналізу. Це означає, що. як і багато інших історичних джерел, фотографії мають потребу в  інтерпретації чи прочитанні. Далеко не всі фотографії, що мають історичну цінність, є нейтральними. Вибір предмета, установка кута камери, маніпуляції зі світлом, тоном, контрастністю і текстурою, свідома чи несвідома маніпуляція емоційної реакції глядача, а також супроводжуючий знімок підпис - усе слугує тому, щоб направити наше розуміння фотокартки у напрямку визначеному автором.
Можливо, саме тому стільки багато істориків відчувають незручність при використанні візуальних    матеріалів як першоджерел, і воліють застосовувати фотографічні зображення тільки з метою ілюстрації, у рідких випадках піддаючи їх саме тому критичному аналізу, яке вони звичайно застосовують у відношенні до письмових джерел. Ці історики навчалися аналізу й інтерпретації письмових джерел, і тільки зовсім деякі з них знають, як аналізувати і тлумачити фотографії, а також різні види кінопродукції, включаючи ігрові і документальні фільми.

Можливості використання фотографій в історії 20-го сторіччя.

У цій статті пропонуються деякі прийоми і способи, що допоможуть учням, і не тільки, довідатися, яким чином можна  інтерпретувати, пояснювати чи прочитувати фотографії, що мають історичну цінність.
Тут ми представляємо деякі рекомендації з аналізу фотографій на уроках історії в школі:
  • використовуйте фотографії різних історичних періодів для вивчення тенденцій у суспільстві (наприклад, у моді, дозвіллі і розвагах, у сімейному житті, у  професійній діяльності). У цьому випадку рекламні фотографії різних періодів 20-го століття також можуть бути корисним джерелом інформації;
  • використовуйте фотографії для складання схем процесів, що мали місце протягом  усього 20-го століття в області розвитку техніки, транспорту, архітектури, мистецтва, освіти. У цьому контексті вивчення наборів фотографій, знятих у різний час, допоможе пролити світло на основні теми недавньої історії;
  • вивчайте комплекти фотографій, що представляють окремий період (наприклад, вуличні сцени, ринки, робочі місця, похорон, інтер'єри приватних будинків тощо), як засіб пошуку даних, що стосуються до різних аспектів життя суспільства того часу. Наприклад, який одяг носили люди на роботу і як удягалися для відпочинку? Наскільки у вуличних сценах помітні   розходження   між   суспільними   класами?  Хто  займається покупками? Які види магазинів можна побачити на фотографіях?
  • надайте школярам фотографії (чи поштові листівки) того самого явища, але сфотографованого  в  різний  час,  і попросіть їх визначити подібності і розходження. У цьому випадку головна мета полягає в тому, щоб на практиці розглянути ключові історичні поняття мінливості і безперервності. Для аналізу цих понять такий підхід найчастіше  використовується в соціальній історії.  Так, наприклад, можна порівняти фотографії однієї і тієї ж вулиці, зняті в різні моменти   20-го століття, чи ж фотографії того,  для яких цілей використовувався той самий будинок у різні часи. Разом з тим, такий же підхід застосуємо і для вивчення повторюваних явищ, таких як політичні події і вибори, страйки на промислових підприємствах, масові протести, дискримінація меншостей тощо;
  • візьміть фотографію з безліччю різних деталей (типу вуличної сцени, сцени бою, мітингу чи внутрішнього виду приміщень фабрики) і видаліть дату, підпис і назву джерела. Попросіть учнів описати в деталях, що вони бачать. Потім вони повинні використовувати  свої  детальні  описи  і  спробувати  відповісти  на  ряд питань по фотографії. Який це період? Який час дня зараз? Який час року?  Де  це  знаходиться?  і  т.д.  Для  кожного  випадку  учням необхідно перелічити дані, використані ними, і пояснити хід своїх міркувань. Можливо, для того щоб допомогти школярам виконати таке дослідження, прийдеться підібрати допоміжний матеріал, наприклад, хронологічні таблиці, навчальні посібники чи список корисних сторінок Інтернету. По шкалі від одного до п'яти вони також повинні визначити, наскільки вони упевнені в точності своїх відповідей;
  • надайте школярам одну з фотографій, на якій відбита важлива історична подія, що допомогла сформувати загальне уявлення про цю подію (тобто  фотографії, з розряду включених, наприклад, у Таблицю 1 нижче). Попросіть їх порівняти різні підписи і коментарі в добірці газет того часу. Було б найкраще, якби  приклади були взяті з газет з різною ідеологічною і політичною спрямованістю. Очевидно, таку роботу було б простіше виконати, аналізуючи недавні події, особливо , якщо у вас є доступ до газетних  архівів чи доступ до сторінок різних газет і інформаційних агентств в Інтернеті. Обговорення може вестися не тільки по визначенню подібностей і розходжень, але також і по тому, чому ця конкретна фотографія представляє подію так, а не інакше.
Таблиця 1: Приклади фотографій, які, на думку європейців, сприяли формуванню образа Європи 20-го сторіччя
ПодіяРік
Арешт Гаврила Принципу в Сараєво28 червня 1914
Ленін, у відкритій вантажівці, звертається до робітників у ПетроградіЛистопад 1917
Німець з тачкою повною банкнот під час гіперінфляції в 20-і роки1928
Згорілий вщент кістяк Кенігсберзької синагоги в Кришталеву ніч10 листопада 1938
Гітлер у Парижі на тлі Ейфелевої вежі1940
Вуличні бої в передмістях СталінградаГрудень 1942
Звільнення концентраційного табору в Бухенвальді1945
Сталін, Трумен і Черчілль під час Потсдамської Конференції1945
Похорон Яна Масарика1948
Скинення величезної статуї Сталіна в БудапештіЛистопад 1956
Виступ Хрущова на засіданні Ради Об'єднаних Наційтравень 1960
Солдат НДР перебігає зі Східного в Західний Берлін15 серпня 1961
Студенти роздають листівки на Вацлавскій площі у Празі1968
Напад на ізраїльтян в Олімпійському Селищі у Мюнхені1972
Лех Валенса розмовляє з робітниками суднобудівного заводу у Гданьскусерпень 1980
Збройні солдати в Кортесах (парламенті) у Мадриді під час спроби збройного перевороту1981
Руйнування Берлінської стіниЛистопад 1989
Єльцин виголошує промову з танка перед Білим Домом у МосквіСерпень 1991
Таємно знята фотографія боснійських мусульман у сербському таборі для інтернованих осіб1992
Там, де можливо виявити певний ступінь свободи у виборі історичних фотографій, можна було б порекомендувати пошукати фотографії, які б задовольняли наступним критеріям:
  • Фотографії можуть бути пов'язані з іншими джерелами, а також різними даними (як первинними, так і вторинними);
  • Фотографії потенційно можуть ставити під сумнів загальноприйняті точки зору, очікування учнів, стереотипні уявлення;
  • Фотографії виявляють окремі протиріччя і двозначності, які потрібно  пояснити чи вирішити;
  • Фотографії піднімають питання, на які можна знайти відповідь, тільки звернувшись до інших джерел;
  • Фотографії  виявляють особливу  здатність проникнення  в  емоційну сферу у порівнянні з іншими джерелами (наприклад, думки фотографа чи редактора будуть особливо цікаві людям; установки й емоції, які повинна фотографія зачепити, і т.д.).

Навчання тлумаченню чи прочитанню фотографій

Фотографії є усього лише одним з багатьох джерел, що використовуються нами для аналізу й інтерпретації події, процесу чи історичного явища. По випадковому збігу, це може бути одне єдине свідчення очевидця подій (наприклад, таємно зняті фотографії повсякденного життя у Варшавському гетто в 1943 році); хоча, як правило, маються інші свідчення, до яких необхідно звертатися, для того щоб цілком зрозуміти фотографію.
Ми не пропонуємо тут вчителю історії розробити конкретні розділи плану по використанню історичних фотографій. Безумовно, фотографії тільки тоді можуть бути цілком проаналізовані і пояснені, коли вони вивчаються у певному контексті. Разом з тим, можна стверджувати, що школярам необхідно опанувати схемою аналізу, що зможе допомогти їм системно вивчати й інтерпретувати історичні фотографії, а вчителю необхідно створити умови для застосування такої схеми і тренування аналітичних навичок.

Що необхідно знати учням?

По-перше, фотографії, що зберігаються як  історичні документи, піддаються ретельному процесу добору, що відбувається на декількох рівнях. Знімаючи фотографію, фотограф приймає рішення щодо композиції фотографії, кута установки камери, заднього і переднього плану зйомки. Проявляючи негативи, фотограф робить вибір щодо того, що зберегти, а що забракувати. Потім редактор відділу новин відбирає фотографії на підставі наступних критеріїв:  актуальності чи неактуальності для висвітлення у друкованих засобах масової інформації, зв'язаності з конкретним газетним повідомленням, відповідності позиції газети  до тієї  чи   іншої події чи суспільного питання.
По-друге, майже завжди фотографії відбивають умовності,  традиції і сподівання того історичного періоду,  коли вони були зняті.  Наприклад, знаменитий британський фотограф Френк Саткліф, роблячи знімки на початку 20-го століття, виражав невдоволення тим, що зняти фотографії людей на їхньому робочому місці часто бувало досить складно, тому що вони не хотіли, щоб їх фотографували в робочому одязі. Перед тим як сфотографуватися, вони висловлювали бажання переодягтися у свій "недільний" одяг, тобто  у свої кращі костюми. У такому випадку порівняльний підхід до вивчення історичних фотографій може бути дуже повчальним: порівняння ряду фотографій, знятих приблизно в один і той же час, з фотографіями на ту ж саму тему, тільки знятих в інший час.
По-третє, фотографії легко піддаються редакції і підробці. Історик Норман Дейвис у своїй книзі по історії Європи зайшов так далеко, що заявив наступне: "Фотокамера, як і історики, завжди бреше." Дейвис указує на практику ретушування офіційних фотографій у часи Сталінського режиму, звертаючи увагу на те, як Троцький був вилучений із усіх офіційних фотографій. Існують також докази того, як зображення Сталіна вставляли у фотографії, щоб показати, наскільки він був близький до Леніна, і отже був його безперечним спадкоємцем. Дейвис також говорить на випадки видалення родимки з чола Горбачова на офіційних фотографіях, що відносились до 1985 року. Разом з тим необхідно розуміти що вивчаючи історію і використовуючи фотографії в якості одного з історичних джерел, ми повинні розуміти, що ці приклади фотографій є усього лише верхівкою айсберга. Практика підробки фотографічних зображень шляхом обрізання знімків, за допомогою використання аэрографа для видалення чого-небудь чи кого-небудь з фотографії, а також для додання кому-небудь більш привабливого виду, за допомогою  збільшення чи зміни заднього плану, маніпуляцій зі світлом і тінню стара як сама фотожурналістика. В даний час впровадження цифрової фотографії надає фотографу і редактору відділу новин ще більше можливостей для редакції і зміни фотографічного документа.
Окремі європейські підручники з історії містять гарні приклади, на основі яких можна організувати обговорення цього питання в класі. Якщо вчитель має доступ до Інтернету, то буде корисно запозичити деякі фотографії з прекрасних фото-архівів, що накопичені зараз у мережі Інтернет. Окремі вебсайти на тему революції в Росії в 1917 році включають приклади фотографій, куди було вставлене зображення Сталіна. Якщо у вчителя також є доступ до засобів програмного забезпечення комп'ютера, що дозволяють редагувати фотографії (такий як Майкрософт Фото Редактор), то буде доцільно взяти цікаву історичну фотографію з Інтернету, відредагувати її різними способами, використовуючи відповідні програмні засоби, а потім використовувати різні версії фотографії як основу  для обговорення висновків цієї роботи як для історика, так і, безумовно, для споживача продукції засобів масової інформації.
Ще краще, якщо самі учні мають доступ до програмного забезпечення комп'ютера для редагування фотографій. У цьому випадку можна попросити школярів виконати такі вправи як  домашнє завдання, а потім зробити письмовий звіт про результати роботи. Тут необхідно врахувати два важливих моменти для обговорення. По-перше,  чи складно переробити фотографію і наскільки це складно? По-друге, і це більш складний момент, як ледь помітні зміни, внесені у фотографію (наприклад, збільшення  росту чи ширини, чи посилення ослаблення фокусування, зміна співвідношення між світлом і тінню, затемнення чи посилення тла), можуть впливати на наше бачення і тлумачення зображення, що знаходиться перед нами.
По-четверте, учні повинні розуміти, що фотограф може безпосередньо впливати на події, що він знімає на фотографію. Незважаючи на те, що термін фотоможливість виник відносно недавно, на практиці подібне здійснюється дуже давно. Тому важливо, щоб учні, коли вони хочуть інтерпретувати ті чи інші фотографії, задавалися питанням про те, чому фотограф знаходився саме в тім чи іншім місці. До того ж маються документальні докази того, як деякі перші сюжетні фотографії, через тривалий час експозиції, являли собою скоріше відтворення подій, і не були дійсними знімками реальних подій. За останню чверть 20-го століття ми також стали більше усвідомлювати важливість етичних питань, що асоціюються з професією фотографа, телеоператора і режисера. Наприклад, чи траплялося коли-небудь, щоб присутність фоторепортерів ставала причиною політичного насильства чи політичних переслідувань?
  Чи дозволяють іноді собі фотографи на місці загальнонародних і особистих трагедій, злочинів (наприклад, знімаючи фотографії жертв, а не допомагаючи їм) перейти межі людяності заради бажання зняти "гарну картинку"? Наскільки далеко, роблячи знімки в комерційних цілях, заходять фоторепортери і позаштатні кореспонденти у своєму зазіханні на особисте життя людей? Отже, тут ключовим моментом є те, що при аналізі історичної фотографії вивчаючий історію повинен також звертати увагу на мотиви фотографа і причини, по яких він з’явився в те місці і зняв саме ті, а не інші фотографії.

Виклад схеми аналізу фотографій

Незважаючи на те, що кожна фотографія є єдиної у своєму роді, практично до кожної з них, як це показано в схемі аналізу в Таблиці 2. Нижче поданий ряд загальних питань, які можна застосувати при роботі з фотографіями. Ми вважаємо, що ці питання повинні бути тісно пов’язані з аналітичними процесами.
Таблиця 2: Загальна схема аналізу історичних фотографій
Опис:  Просто  точно  опишіть,  що  ви  бачите.   На  цій  стадії не прагніть будувати припущення про те, що ви бачите.
Наприклад:
  • опишіть  осіб,   зображених  на  фотографії,  а  також   їхні  дії  і/чи  об'єкти, показані на знімку
  • як згруповані люди і/чи об'єкти?
  • опишіть, що ви бачите на задньому плані, на передньому плані, у центрі, з лівої і правої сторони фотографії. (Якщо необхідно, використовуйте прозору сітку).
Інтерпретація доказуЧому ви так думаєте? Які засоби застосовує автор.Наскільки ви упевнені в цьому?
1.   Що, на вашу думку, відбувається на цій фотографії?
2.   Хто ці люди? Чим вони займаються? Які це об'єкти?
3.   Приблизно вкажіть, коли, на вашу думку, був зроблений знімок (рік? період? подія?)
4.   У який час року зроблений знімок.
5.   Це природна фотографія, чи для неї спеціально позували перед фотокамерою?
Перелічіть будь-які інші історичні джерела, що могли б вам допомогти перевірити вірність ваших висновків щодо цієї фотографії.
Що ви вже знаєте про події, що відбуваються навколо місця дії на фотографії, з попередніх уроків історії?
Чи відповідає ця фотографія на питання, на які ви хотіли б одержати відповіді?

Історичні карикатури

Загальні положення
Карикатури на соціальні і політичні теми стали з'являтися в пресі з початку 18 століття. У той час їхнє призначення зводилося до повідомлення переважно неписьменному населенню інформації про події і державних діячів. Згодом за допомогою сатири, перебільшень, символів, гумору й іронії карикатура часто дозволяла художнику, його редактору і видавцю висловлювати ідеї, про які відкрито заявляти було політично небезпечно чи нерозумно. У цьому відношенні карикатурист в історії часто виконував ту ж роль, що і блазень у творах Шекспіра. Також і в 20-м столітті ми можемо спостерігати, як використовуються карикатури для створення засобів наочної агітації і пропаганди, особливо під час воєн та інших кризових явищ національного масштабу.
Як і у випадку з фотографіями, деякі історики використовували для аналізу й інтерпретації карикатури як  першоджерело. Як правило, вони задовольнялися тим, що включали їх у свої книги винятково для ілюстративних цілей. Незважаючи на це, особливо  до появи опитувань суспільної думки, карикатури часто виступають надзвичайно ефективним засобом вивчення суспільної думки серед людей з різними політичними переконаннями, чи серед усього населення тепер  . Це можливо, якщо історик буде брати до уваги специфічні характеристики мистецтва карикатуриста (наприклад, використання різноманітних стилістичних засобів, включаючи сатиру і гіперболу, для передачі однобічної точки зору по конкретному питанню, на конкретну  чи подію про конкретного суспільного діяча). Якщо можливо стверджувати, що карикатура являє собою тільки думку карикатуриста, то незаперечним є також факт, що карикатура публікувалася тільки після того, як проходила попередню цензуру в редакції, щоб переконатися, що вона буде мати резонанс серед читачів газети.
В даний час багато сучасних підручників включають серію карикатур для ілюстрації окремих питань і тим. Деякі підручники, особливо  ті, котрі містять матеріал по всесвітній історії 20-го століття, включають карикатури, створені в різних країнах. У місцевих бібліотеках також мається невелика кількість газетного архівного матеріалу. Ще одним корисним джерелом є Інтернет.
На уроках історії карикатури на історичні теми можуть мати наступну педагогічну цінність:
  • вони дають можливість одержати уявлення  про думки і настрої людей у якийсь певний час;
  • вони найчастіше бувають настільки ж ефективні, як і текст, карикатури коротко висвітлюють, резюмують суть питання (іноді навіть більш ефективно);
  • зміст карикатури пояснюється зображеним на ній;
  • карикатура потребує відповідного пояснення. А це дає школяреві  можливість   актуалізувати  раніше отримані знання по зображеному на карикатурі питанню, події чи особі. І, якщо учні володіють знаннями, що дозволяють їм установити факти чи розшифрувати інформацію, закладену в карикатурі, а потім пояснити її зміст, то наприкінці вивчення якого-небудь уроку чи питання карикатура може допомогти учням правильно розставити акценти.

Що необхідно знати учням?

По-перше, карикатурист робить припущення з приводу загальної ерудиції читача, а іноді і його політичних поглядів. Учні повинні зуміти встановити ці припущення, щоб цілком зрозуміти більш тонкі карикатури.
По-друге, карикатури звичайно виражають думки, а не фактичну інформацію. Карикатурист упереджений і не намагається виразити об'єктивну точку зору чи представити різні точки зору по питанню чи проблемі.
По-третє, карикатурист в основному використовує гіперболу і сатиричний шарж. Вони можуть бути як позитивними, так і негативними. Наприклад, персонаж можна зобразити таким чином, що він буде виглядати заслуговуючим  довіри чи не заслуговуючим такої, міцним чи слабким, упевненим у собі чи таким, що сумнівається, патріотом чи зрадником тощо. Карикатурист часто спирається на стереотипи, щоб донести зміст свого добутку до публіки. Він пропонує їй спрощені уявлення, найчастіше зневажливого характеру, що існують у даній соціальній  групі чи даній нації.
По-четверте, щоб досягти мети карикатура повинна відповідати сучасним нормам і умовностям, прийнятим у даному соціумі. Це може стосуватися того, що вважається смішним, а що ні; що може виступати як  об'єкт сатиричного зображення в карикатурі, а що ні. Якщо глянути на карикатури з різних періодів 20-го століття, то ми побачимо, що ці норми й умовності мінялися з часом . У такий же спосіб у різних частинах світу можна знайти різні уявлення про те, що вважається смішним і придатним для карикатурного зображення.
По-п'яте, щоб підкреслити важливість переданого змісту, більшість карикатур спирається на використання символів. Самими очевидними символами, звичайно, будуть виступати національні символи: Маріанна представляє Францію, Джон Булль чи англійський бульдог символізує Британію, Російський ведмідь - Росію, Дядечко Сем - Сполучені Штати і т.д. Також можливо встановити інші символічні зображення. Вони призначені для вираження різних аспектів людського життя. наприклад, у Європі грозові хмари та ряд білих дерев'яних хрестів символізують жертви війни; примара смерті, що нишпорить по землі, варіації на тему Богоматері, що плаче – для зображення трагедій і катастроф; стіни, огорожі, рови є символами соціальних кордонів; голуб – символ миру тощо. Щоб зрозуміти зміст карикатури, необхідно знати значення цих символів, тим більше що іноді ці символи вже більше не використовуються. Наприклад, у даний час примара смерті і плач Богоматері вже не так часто зображуються на карикатурах, як це було в 19 чи початку 20-го століття.

Виклад схеми аналізу карикатур

Пропонована схема аналізу карикатур не сильно відрізняється від схеми, запропонованої для роботи з історичними фотографіями. Розходження виявляються на рівні деталей  питань, що задаються, при тлумаченні карикатур. Як і у випадку з аналізом фотографій, учням необхідно надати можливість застосувати цю схему кілька разів на заняттях перед тим, як вони зможуть використовувати її самостійно.
Таблиця 3: Схема аналізу історичних карикатур
Опис: Просто точно опишіть, що ви бачите. На цій стадії не прагніть будувати припущення про те, що ви бачите.
Наприклад:
  • Опишіть персонажі, зображених у карикатурі. Як вони одягнені? Що вони роблять?
  • Наскільки реалістично чи гіперболізовано зображені персонажі? Якщо зображення гіперболізовано, то якими способами досягається це?
  • Опишіть усі предмети, зображені в карикатурі. Наскільки реалістично чи ні зображені предмети?
  • Опишіть, що ви бачите на задньому плані, на передньому плані, у центрі, з лівої і правої сторони карикатури.
Інтерпретація доказуЧому ви так думаєте? Які засоби застосовує автор?Наскільки ви упевнені в цьому?
1. Чи впізнаєте Ви персонажі, зображені у карикатурі? Якщо це реальні люди, то назвіть їх і яке вони займали становище в суспільстві на момент створення карикатури.
2. Перевірте дату опублікування карикатури. Якій  події чи питанню присвячена карикатура?
3. Що ви знаєте про цю подію чи питання, а також про осіб, зображених на карикатурі?
4. Що позначає підпис під карикатурою? Вона смішна чи іронічна? Якщо так, то якими способами досягається той чи інший ефект?
5. Вкажіть усі символи, що використовуються карикатуристом. Чому художник використовував саме ці символи?
6. Персонажі зображені позитивно чи негативно?
7. Яке ставлення карикатуриста до змісту карикатури? Позитивне воно чи негативне?
Перелічіть будь-які інші історичні джерела, що могли б вам допомогти перевірити вірність ваших висновків щодо цієї карикатури.
Наскільки ефективна дана карикатура в досягненні своїх цілей?
Чи змінила дана карикатура вашу власну інтерпретацію події, питання чи осіб, до яких вона відноситься?


Читати далі
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...