Цитата дня

Без прагнення до наукової роботи вчитель неминуче підпадає під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається.
А. Дістервег

22 листопада 2015 р.

Спогади про стажування в Міжнародній школі вивчення Голокосту "Яд Вашем"

     З 25 жовтня по 3 листопада 2015 року Міжнародною школою вивчення Голокосту «Яд Вашем» ( Ієрусалим)  проводився десятий  щорічний навчально-методичний семінар з історії Голокосту в Європі для працівників  української освіти. В семінарі взяли участь  також викладачі з Молдови, окільки більшість учасників стажування в Яд Вашем були випускниками Літньої школи – Освітнього семінару, який проводився Українським центром  вивчення історії Голокосту у серпні 2015 р. у  м. Кіровограді.

    За традицією на початку семінару учасники озвучували свої очікування від даного заходу. В ході обговорення були висловлені різні побажання, але більшість аудиторії об’єднувало прагнення ознайомитися з новими педагогічними засобами та методиками викладання теми Голокосту. Та за час стажування у Яд Вашем ми переконалися, що реальні можливості семінару багаторазово перевершили усі наші очікування.

    Програма семінару  була логічно і послідовно побудована, продумана до дрібниць. Кожна нова лекція, екскурсія чи практичне заняття були пов’язані з попередніми, поступово розкриваючи нам маловідомі сторінки в історії Голокосту, нові перспективи у вивченні цієї теми і методичні прийоми,за допомогою яких за доволі обмежений навчальний час можливо ознайомити учнів з нею.

    Освітня філософія Яд Вашем доволі демократична і спрямована не на нав’язування « єдиної вірної»  концепції бачення трагедії Голокосту, а на спонукання кожної окремої людини до вироблення власних оцінок трагічного минулого. Головне завдання – на основі міцної історичної бази Голокосту підвести людину до самостійних висновків,що мають важливе виховне та громадянське значення. При цьому особлива увага звертається на складність та багатогранність людської поведінки у цей трагічний період, на наявність дилем, породжених Голокостом, які не мають жодної «правильної» відповіді.
    Не зважаючи на поширений стереотип, що  переслідування та масові вбивства єврейського населення Європи починаються в роки Другої світової війни, лекція д-ра Ірит Абрамськи «Антисемітизм,нацистська ідеологія та євреї» переконує, що  основою нацистського антисемітизму були упередження, які виникли щодо євреїв у Європі ще в часи середньовіччя. Для того, щоб усвідомити  глибину  трагедії Голокосту, як трагедії не лише єврейського народу, а загальнолюдської, варто знати про те, як складалися відносини євреїв  та народів, із якими вони століттями існували поруч. Можливість побачити Голокост в контексті багатовікової історії взаємовідносин єврейського народу з населенням європейських країн, у яких євреї  проживали, надали лекції д-ра Іллі Лур’є «Структура єврейської громади – від Середніх віків до Нового часу», д-ра Мордехая Юшковського «Доля мови та культури їдиш», д-ра Арона Шнеєра «Радянське єврейство між двома світовими війнами».

Леція д-ра Ірит Абрамськи " Антисемітизм, нацистська ідеологія та євреї"

   Ще однією принциповою особливістю у підходах Яд Вашем  до викладання тем Голокосту є правило – починати розмову про Шоа з розповіді про конкретну людину, повернувши їй ім’я та гідність. Співробітники Меморіалу ставлять за мету збереження пам’яті про кожну жертву Голокосту із встановленням поіменного списку загиблих, для чого започаткували пошуковий проект,закликаючи приєднатися до участі у ньому  усіх небайдужих.
   Щоб усвідомити, яка це об’ємна праця, варто відвідати Долину Громад Меморіалу Яд Вашем: лабіринт з величезних вапняних брил містить на своїх стінах викарбувані назви сіл і містечок та єврейських громад великих міст, населення яких загинуло в роки Шоа. Від цього багатолюдного, із своєрідною культурою та  традиціями, світу залишилася на сьогоднішній день лише пам'ять, яку  співробітники Меморіалу намагаються збирати по крупицях,щоб зберегти і передати наступним поколінням. Майстер–клас, як це вдало зробити, нам продемонструвала  пані Ноа Сігал під час  інтерактивного заняття «Голоси зі світу, що зник».
Долина Громад.Назви населенних пунктів Миколаївщини, єврейські громади яких зазнали знищення в роки Голокосту


Ноа Сігал проводить заняття в Долині Громад
Експозиція для заняття "Голоси зі світу, що зник"

Заняття у центрі досліджень
Площа Варшавського гетто

   Цикл лекцій та екскурсій, присвячених  висвітленню теми Голокосту в мистецтві, відкрив нам нові можливості в ознайомленні підлітків з цією трагедією. Матеріали мистецьких музейних фондів Яд Вашем  на своїх уроках могли б використовувати не лише вчителі історії, а й літератури та світової художньої культури. Адже нелегку і делікатну розмову з учнями  про вибір людини в умовах екстреми набагато зручніше починати з алегоричної мови мистецтва, ніж з демонстрації світлин зі сценами масових вбивств та насилля.
    Необхідні матеріали викладачам та вчителям легко віднайти на сайті Яд Вашем  www.yadvashem.org, із структурою та функціональними можливостями якого нас познайомив Фредерік Драчинський. 
    Після відвідин Меморіалу Яд Вашем нами по-новому  були оцінені і  дидактичні можливості музейної педагогіки. Сам Меморіал – це величезний комплекс, що складається з низки інтерактивних музеїв, музеїв просто неба, пам’ятників, Алеї та Саду Праведників, Меморіалів, Архіву, Бібліотеки, Науково-дослідницького та Навчального центрів. Серед інших місць збереження пам’яті  особливу увагу варто приділити опису Дитячого Меморіалу пам’ятнику 1,5 мільйонам дітей, що загинули в роки Шоа. Задум архітектора Моше Сафді  на перший погляд доволі простий і, водночас, вражаючий. Перед очима відвідувача вхід у печеру, вирубану у скелі. Зверху нього нагромаджені кам’яні стовпи різні за висотою, з яких стирчать залізні арматури. Сам вигляд цього Меморіалу ззовні натякає на якусь недовершеність, невиконаність певного задуму, символізуючи передчасність обірваного дитячого життя. В середині печери за допомогою темряви, безлічі  дзеркал та п’яти запалених свічок  створено ефект зоряного неба   Всесвіту, кожна зіронька якого це передчасно згасле дитяче життя. Без зайвих пояснень екскурсовода відвідувачі проходять по колу цей Меморіал, де в супроводі жалібної музики  на трьох мовах безперервно звучать імена  та прізвища загиблих дітей, їх вік та місце проживання до війни.
Вхід до Дитячого Меморіалу
                                                                      
Пам'ятник Янушу Корчаку
                                                                 
Меморіал депортованим
                                                                          
Вхід до Музею історії Катастрофи

   Але,  як з огляду  змістовного наповнення, так  і з позиції архітектурного рішення, центральним музеєм Меморіального комплексу Яд Вашем є «Музей історії Катастрофи». Його будівля більшою мірою знаходиться під землею, розсікаючи Гору Пам’яті навпіл.  Як і решта інших пам’яток на території Меморіалу Яд Вашем, він дивує відвідувачів нестандартністю підходів та оригінальністю експозиційних інсталяцій. Всупереч очікуванням, розповідь у Музеї починається не з страждань та загибелі жертв Голокосту, а знайомить присутніх зі сценами довоєнного життя єврейських громад Європи. Відтворені за допомогою відеопроектора на торцевій стіні Музею, біля головного входу, картини живого, рухливого і співучого світу зникають, як тільки-но  відвідувач робить кілька кроків далі по екскурсійному маршруту. Тепер перед очами здивованого глядача, який очікує побачити традиційний музей з безліччю експонатів, постає довгий коридор із бетонних плит, що нагадує тунель, в кінці якого видніється світло. Одразу виникає питання: «Це все? А де ж сам музей?». Але в цьому й полягає задумка. Прямого виходу до світла з цього бетонного тунелю немає. Весь коридор перерізаний перешкодами, які змушують відвідувачів рухатися від зали до зали лише за певним маршрутом зигзагом. Доволі оригінальне рішення просторової композиції Музея історії Катастрофи створює у відвідувачів почуття загнаності, безвиході, яке відчували жертви в період Голокосту, і яке поступово посилюється після знайомства із черговими експозиціями,що розповідають про погроми,життя  в гетто та смерть в таборах. Мимоволі згадуються строки Б. Пастернака, що описують подібне відчуття:

Я попал, как зверь в загоне.
Где-то воля,люди, свет.
А за мною-шум погони.
Мне наружу хода нет.

   Але творці музею не ставлять крапку на розповіді
про вирішення «остаточного питання». Продемонструвавши відвідувачам апогей прояву антилюдської поведінки, зануривши у найчорніші глибини людської сутності, вони виводять екскурсантів до світлого виходу, але шлях до нього пролягає ще через одну кімнату  Залу Імен, поява якої є результатом реалізації проекту по збору даних про загиблих в роки Шоа, про який йшла мова вище. У  Залі Імен збираються  та зберігаються фотографії,  імена  та біографічні дані мільйонів знищених євреїв, які найчастіше є єдиним пам’ятником загиблим.
 Ще крок і  ось, нарешті,  вихід! Відвідувачі з полегшенням потрапляють на світлий оглядовий майданчик, з якого відкриваються краєвиди сучасного Єрусалиму (у цьому вбачається певний символізм: не зважаючи на спроби нацистів знищити єврейський народ, євреї не лише вижили, а й спромоглися відродити власну державу, яку вони змушені захищати з першого дня її існування і по сьогодні). Травматичний досвід минулого зникає у відвідувачів Музею із променями сонця, але обличчя людей із Залу Пам’яті залишаються перед очима, нагадуючи,що світле сучасне і майбутнє можливе лише за умови збереження пам’яті про безвинні жертви та злочини,які проти них вчинили. Тільки зробивши певні висновки з причин уможливлення даної трагедії, можна попередити її повторення у майбутньому.
                                                             
Вид на один із пагорбів Єрусалиму з території Меморіалу Яд Вашем



   З огляду на те, що в сучасній Україні досі не існує єдиної моделі пам’яті, а історію використовують, як інструмент для мобілізації під свої знамена різні політичні сили, які радше сіють розбіжності в українському суспільстві, ніж сприяють його консолідації, нам варто запозичити досвід Яд Вашем для вироблення  цілісної і достовірної картини історії, яка б не перетворювала українців на  безмовних жертв Голодомору чи імперських зазіхань, а формувала б відчуття власної відповідальності за те, що відбувається з нашим народом та народами, що проживали на українських землях в різні часи. Адже чимало євреїв, із 6 млн. загиблих  в роки Шоа, проживали на території України ( про що красномовно свідчать надписи на брилах в Долині Громад), і серед представників нашого народу є ті, хто закарбував себе тавром вбивці. Сьогодні про це згадувати важко і не усім приємно. Але «подолання історії» можливе лише за умови чесного і справедливого її висвітлення. До того ж відомо, що світ тримається на добрих людях. Про кращих представників нашої нації зберігається пам'ять  в Саду Праведників. Є надія, щонайближчим часом до майже двох з половиною тисяч українських Праведників долучиться  й  ім’я митрополита Андрея Шептицького, 150-річчя з дня народження якого святкується цього року. Дискусія , що триває в Яд Вашем  з приводу «надавати чи не надавати звання Праведника Світу Андреєві Шептицькому?» вже чотирнадцятий рік,  свідчить про складність прийняття подібних рішень з огляду на неоднозначність деяких вчинків митрополита  в умовах екстреми, і зайвий раз переконує, що в роки війн та геноцидів не має і не може бути простих рішень складних питань навіть для таких мудрих та неординарних особистостей, як митрополит Андрей.
Імена Праведників Світу з України ( Сад Праведників)
     Велика увага на семінарі приділялася також  можливостям використання фото та відеоматеріалів при викладанні теми Шоа, конкретним прийомам роботи з художніми та документальними фільмами, прийомам роботи з свідченнями очевидців Катастрофи. Усім запам’яталася зустріч з Манею Бігуновою, яка розповідаючи про побачене в роки Голокосту не лише сама вкотре переживала ті страшні події, а й викликала співчуття у слухачів. Сльози на очі наверталися не лиже  жіночій частині аудиторії. Ледь стримували емоції й чоловіки, серед них і Посол України в Ізраїлі, який завітав  до Яд Вашем, щоб поспілкуватися з українськими освітянами.
                                                                 
Маня Бігунова - очевидець Голокосту, Ноа Сігал, співробітниця Посольства України в державі Ізраїль та Посол України

    Не зважаючи на те, що жителі Ізраїлю, і, зокрема, Єрусалиму,  страждали від терактів, чисельність яких особливо зросла  в останні місяці, організатори семінару доклали усіх зусиль, щоб забезпечити нам не лише безпеку під час навчання, а й надати можливість  мандрувати  країною, познайомитись з її  історією та культурою. Багаж  знань, вмінь, емоцій та спогадів, що ми отримали під час поїздки до Ізраїлю слугуватиме нам все подальше життя. То ж хочеться щиро дякувати усім, хто був причетний до організації та проведення даного заходу. А також- побажати миру ізраїльському народові!

  

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...